- •Державна мова – мова професыйного спілкування
- •6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •7. Комунікативні ознаки культури мовлення. Типологія мовних норм.
- •5.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •8. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •10. Мовний, мовленевий, спікувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •14. Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •15.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •18. Тендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленевого спілкування.
- •19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •22 . Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення
- •26. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •3. З урахуванням каналів комунікації виділяють:
- •27. Етикет телефонної розмови
- •28. Мистецтво перемовин
- •29. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада
- •30.Дискусія. «Мозковий штурм» як еврестична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час коллективного обговорення проблеми. Технології проведення «Мозкового штурму»
- •31. Класифікація документів
- •32. Національний стандарт України
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланкі документів.
- •34. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань
- •Наказ щодо особового складу
- •45. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •36. Довідково-інформаційні документи
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •37. Етикет ділового листування
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •3.1.3. Способи творення термінів
- •44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •46. План, тези, конспект як важливий засіб засіб організації розумової праці
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів.
- •47.Анотування і реферування наукових текстів
- •48. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
- •49. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату
- •50.Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті
- •51.Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- •52. Науковий етикет
2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
Функціонування української літературної мови залежить від стану мовної політики в державі, освіті, культурних традицій народу. Мовна політика - це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. Мовна політика є частиною національної політики, органічною складовою певного політичного курсу держави. Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови - головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі. Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України.
7. Комунікативні ознаки культури мовлення. Типологія мовних норм.
Головними комунікативними ознаками (критеріями) культури мовлення є: правильність, змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність і доцільність.
Правильність - визначальна ознака культури мовлення, яка полягає у відповідності його літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним, словотвірним).
Змістовність передбачає глибоке усвідомлення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми, різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого. Важливим критерієм бездоганності мовлення є його послідовність, себто логічність. Щоб виклад думок був послідовним (логічним), насамперед треба скласти план або тези висловлювання, в яких була би внутрішня закономірність, послідовність, вмотивованість, що відповідають законам логіки.
Точність великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Висловлюючи власні думки, слід добирати слова, які найбільше відповідають змісту, зокрема варто користуватися словником синонімів, тлумачним словником тощо.
Багатство мовлення передбачає послуговування найрізноманітнішими мовними засобами висловлення думки у межах відповідного стилю. Лексичні, фразеологічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси мови є джерелом багатства, різноманітності мовлення. Якомога повніше треба використовувати емоційно-образну лексику, стійкі вислови, урізноманітнювати своє мовлення синонімами, фразеологізмами.
Виразність мовлення досягається виокремленням найважливіших місць свого висловлювання, розкриттям власного ставлення до предмета мовлення. З цією метою треба застосовувати виражальні засоби звукового мовлення: логічний наголос, паузи, дикцію, інтонаційну виразність та технічні чинники виразності: дихання, темп, міміку, жести.
Доречність і доцільність залежить передовсім від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. А ще треба уникати того, що могло б уразити, викликати роздратування у співбесідника, вказувати на помилки співбесідника в тактовній формі.
Усі названі комунікативні ознаки (критерії") культури мовлення тісно пов'язані між собою, і засвоювати їх треба в цілому. Висока культура мовлення - суттєвий показник загальної культури і її велика перспектива. З неї починається кар'єрне зростання особистості.
