- •Державна мова – мова професыйного спілкування
- •6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •7. Комунікативні ознаки культури мовлення. Типологія мовних норм.
- •5.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •8. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •10. Мовний, мовленевий, спікувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •14. Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •15.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •18. Тендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленевого спілкування.
- •19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •22 . Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення
- •26. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •3. З урахуванням каналів комунікації виділяють:
- •27. Етикет телефонної розмови
- •28. Мистецтво перемовин
- •29. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада
- •30.Дискусія. «Мозковий штурм» як еврестична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час коллективного обговорення проблеми. Технології проведення «Мозкового штурму»
- •31. Класифікація документів
- •32. Національний стандарт України
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланкі документів.
- •34. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань
- •Наказ щодо особового складу
- •45. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •36. Довідково-інформаційні документи
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •37. Етикет ділового листування
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •3.1.3. Способи творення термінів
- •44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •46. План, тези, конспект як важливий засіб засіб організації розумової праці
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів.
- •47.Анотування і реферування наукових текстів
- •48. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
- •49. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату
- •50.Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті
- •51.Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- •52. Науковий етикет
14. Текст як форма реалізації професійної діяльності
Безпосереднім проявом думки, формою її існування, репрезентантом мисленнєво-мовленнєвої діяльності є текст.Текст (від лат. textum - тканина, сплетіння, поєднання) - це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст виступає обов'язковим складником комунікативного процесу, допомагає фіксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі й часі.
Лінійно розташована сукупність речень є одиницею тексту
Надфразна єдність - це сукупність семантично й граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв'язком компонентів. У діалозі надфразна єдність складається з питань й відповідей; репліки й реакції. Синоніми надфразної єдності - складне синтаксичне ціле, прозаїчна строфа, гіперсинтаксема й ін.
Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).
Абзац (від нім. аЬзаіі - відступ) що встановлює собою викладення нової думки.
За способом репрезентації тексти переділяються на письмові, усні та друковані.
Залежно від ситуації спілкування значна частина текстів може матеріалізуватися яку писемній, друкованій формі (накази, протоколи, акти, телеграми тощо), так і усній (судові промови, бесіди тощо).
Основними ознаками тексту є:
o зв'язність - визначальна категорія тексту, основним показником якої є розвиток теми і формальні засоби , одиниці; інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування;
o цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями;
o членованість. Будь-який текст можна комунікативно членувати на частини з метою полегшення сприйняття інформації адресатом.
o інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься не лише в його вербальній організації, а випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю. o завершеність - ознака текстів, що передбачає їхню формальну і змістову закритість.
Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами зв'язку:
- контактний -
- дискантний –
- ланцюговий або послідовний –
- паралельний –
- перспективний –
- ретроспективний –
Виокремлюють два основні види тексту - монологічний і діалогічний.
Отже, текст є основною одиницею мовленнєво-професійної діяльності. Не можна навчати усному і писемному монологу без врахування професійної спрямованості тексту. Наше завдання - навчити майбутніх фахівців правильно будувати тексти, розуміти їх, враховуючи специфіку мовленнєвої ситуації. У кожного студента повинна з'явитися практична потреба знати мову держави, в якій вони живуть, і повсякчас цією мовою послуговуватися.
15.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.
Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.
Спілкування - це "цілеспрямований, соціально зумовлений процес обміну інформацією між людьми в різних сферах їхньої пізнавально-трудової та творчої діяльності, який реалізується переважно за допомоги вербальних засобів".
Спілкування зазвичай спрямоване на досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію професійної цілі. Воно є необхідною умовою будь-якої діяльності. Через спілкування відбувається навчання й виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, традицій і звичаїв.
Спілкування відбувається за визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки.
Правила спілкування - "рекомендації щодо ефективного спілкування, які склалися в суспільстві й віддзеркалюють комунікативні традиції певного етносу"37. Ці правила засвоюються у процесі навчання та шляхом наслідування й репрезентуються в спілкуванні автоматично.
Комунікація - це цілеспрямований інформаційний обмін в різноманітних процесах спілкування.
Функції спілкування - це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.
Відомі різні класифікації функцій спілкування: одні науковці, виокремлюючи їх, розглядають спілкування в контексті його органічної єдності з життям суспільства в цілому та безпосередніми контактами людей, інші - як обмін інформацією, взаємодію та сприйняття людьми один одного, ще інші - з погляду мети спілкування. Узагальнюючи різні підходи до проблеми функцій спілкування, можна говорити про багатоаспектний характер цього феномену.
Виокремлює такі функції спілкування:
- контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;
- інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);
- спонукальну (заохочення адресата до певних дій);
- координаційну (узгодження дій комун і канті в):-
-пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
-У емотивну (обмін емоціями);
^-налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статус них, ділових, міжособистісних стосунків);
-регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).
Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування.
