52. Науковий етикет

Мовний етикет існував і існує в сучасній українській науці. Він є результатом значних мовно-стилістичних процесів, які відбулися в царині українського наукового стилю. Ці процеси особливо помітні за останнє століття. Наука розвивалася під гаслом інтегрування, фахове мовлення науки тяжіло до уніфікації і стандартизації, тобто на засобах вираження мовного етикету суттєво позначилися відомі соціальні, тобто позамовні, чинники.

Мовний етикет має велике значення в комунікації науковців, їх поведінка і мова залежать від того, з ким вони спілкуються: учений і його колеги спілкуються у власне науковому підстилі, а вчений і його учні – у науково-навчальному підстилі тощо.

Науковець, спілкуючись із колегами, використовує одні мовні формули (вітань, прощань, представлень, звертань тощо), а під час спілкування зі студентами – інші. Отже, засоби вираження мовного етикету залежать від того, з ким спілкується науковець, і мають вони певні диференційні ознаки (бо змінюється різновид наукового стилю).

У наукових текстах (і в усному мовленні) потрібно вживати авторське «ми»: на наш погляд, вважаємо, ми переконані, ми дотримуємось іншої класифікації.

Зауваження висловлюють за допомогою таких мовних формул, які ніби «стирають» певну категоричність (це вияв наукового такту): однак, на нашу думку, аналіз... виграв би, якби науковець послідовніше розрізняв..., очевидно, помилково.., хотілося б...

Традиційними для наукового етикету є формули:

етикетні вислови, які використовуються під час публічного захисту дисертацій (це вирази звертань до голови і членів спеціалізованої вченої ради, державних екзаменаційних комісій): Глибокоповажаний голово спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії! Глибокоповажані члени спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії! Шановні колеги!

вислови подяки членам спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії, опонентам / рецензентам: Дозвольте сердечно подякувати голові спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії – членові-кореспонденту Академії наук України, доктору філологічних наук

Мовний етикет наукових конференцій, симпозіумів, круглих столів, дискусій, лекцій тощо регулює мовну поведінку чітко окресленого кола учасників таких наукових заходів. Сучасні формули звертань, запитань, відповідей, подяк, якими послуговуються вчені, відзначаються уніфікованістю і стереотипністю вживання.

Починаючи виступ, звертаються до присутніх: Шановний голово (ректоре, директоре), шановні члени координаційної ради ... Шановні учасники науково-практичної конференції... Шановні пані і панове ... Шановне товариство ... Після цього називають тему чи мету свого виступу (доповіді) й переходять до викладу його змісту.

Закінчуючи виступ, кажуть: Дякую за увагу! Дякую за прихильне ставлення до мене! Дякую за слушні зауваження і запитання! Автор складає щиру подяку (називаються прізвища осіб) за цінні зауваження й поради!

Підсумок. Мовний етикет визначається формою наукового спілкування, його різновидом, жанром; він узгоджується структурою наукового тексту; вибір етикетної формули не залежить від віку, характеру взаємин науковців, місця й часу їх спілкування.