2.4 Планування собівартості і реалізації продукції рослинництва

Собівартість продукції — це витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг. Визначають планову і звітну собівартість продукції. Планову калькуляцію складають, розробляючи плани у господарстві на основі нормативів затрат праці і коштів при проектованій технології виробництва продукції. Звітна калькуляція потрібна при підбиванні підсумків господарсько-фінансової діяльності за фактичними даними виходу продукції та витрат на її виробництво. У практиці сільськогосподарських підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість продукції. До повної собівартості включають витрати на реалізацію продукції.

При плануванні собівартості продукції здійснюють економічні розрахунки з визначення витрат на виробництво планового обсягу продукції (робіт, послуг) при найбільш ефективному використанні сільськогосподарських угідь, матеріальних, трудових. та інших ресурсів, забезпеченні нормальних умов праці, дотриманні систем землеробства і тваринництва, а також охорони навколишнього природного середовища.

Витрати на виробництво групують за елементами, статтями, місцем виникнення, об’єктами планування та обліку. Під елементами витрат розуміють витрати, однорідні за економічним змістом, під статтями витрат — витрати, які включають один або кілька елементів.

За участю в процесі виробництва витрати поділяються на основні (прямі) та витрати на управління і обслуговування виробництва. Основні витрати пов’язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції (робіт, послуг), а витрати на управління та обслуговування виробництва — з діяльністю підрозділу (бригади, ферми, цеху, орендного колективу, внутрішньогосподарського кооперативу тощо), галузі чи підприємства в цілому.

Планування собівартості продукції рослинництва. Планову суму витрат у рослинництві обчислюють за такими статтями:

1) витрати на оплату праці, де зазначають усі суми натуральних видач, які мають характер заробітної плати (оплати праці) робітникам держгоспів, працівникам недержавних сільськогосподарських підприємств, які беруть безпосередню участь в технологічному процесі з виробництва продукції даної культури або групи культур;

2) відрахування на соціальні заходи. До цієї статті включають обов’язкові відрахування на державне соціальне страхування, до Пенсійного фонду, Фонду сприяння зайнятості населення;

3) насіння та садивний матеріал;

4) добрива;

5) засоби захисту рослин;

6) роботи і послуги;

7) витрати на утримання основних засобів;

8) інші витрати (знос спецодягу та спецвзуття, брезентів, платежі за обов’язкове страхування майна, урожаю сільськогосподарських культур та ін..);

Плануючи витрати на сільськогосподарські культури, враховують витрати минулих років на основі звітних даних; витрати планового року визначають на основі технологічних карт вирощування і збирання сільськогосподарських культур.

Загальну суму планових витрат на культуру відносять на один вид продукції або розподіляють між супутніми видами продукції. Для розподілу виробничих витрат при плануванні собівартості продукції рослинництва обчислюють витрати на побічну продукцію (солому, гичку та ін..). Віднявши їх від загальної суми витрат на культуру, дістають витрати на основну продукцію. Визначені витрати ділять на кількість відповідної продукції і отримують планову собівартість 1ц її.

Розглянемо собівартість 1 ц озимої пшениці СК «Агробізнес» у таблиці 2.12

Таблиця 2.12