1.2. Відмінності фінансового та управлінського обліку, їх зв’язок.

Фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства за рік або за квартал. Така звітність не дає змоги оцінювати й аналізувати діяльність окремих підрозділів і оперативно впливати на відхилення від запланованих параметрів.

Тому в системі управлінського обліку інформація про діяльність окремих сегментів (підрозділів, районів збуту, виробничих ліній і т.д.) готується і надається менеджерам у найкоротші відрізки часу (доба, тиждень, місяць) або у міру потреби прийняття рішень.

Важливою рисою, що відрізняє фінансовий і управлінський облік, є спрямованість.

Якщо фінансовий облік описує операції, які вже були наявні, то головним завданням управлінського обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій.

Безумовно, в управлінському обліку історична інформація використовується, але переважно для прогнозування.

Таким чином, можна сказати, що бухгалтери-аналітики – це нострадамуси бізнесу, а бухгалтери-рахівники – його нестори-літописці.

Нарешті, якщо фінансова звітність публікується та може бути отримана за запитом, то більшість даних управлінських обліків є комерційною таємницею підприємства, оскільки відображає його стратегію й тактику в конкурентній боротьбі.

Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський відбувався поступово.

Процес формування і розвитку управлінського обліку можна розділити на три етапи. Довгий час бухгалтерський облік був лише способом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік), як частина бухгалтерського обліку, здійснює виняткове узагальнення витрат для калькуляції собівартості продукції. Однак уже на початку XX століття стало зрозуміло, що традиційний облік не повністю задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології й організації виробництва.

Унаслідок цього на основі розробки методів нормування праці (системи Тейлора, Ганта) була посилена контрольна функція обліку за допомогою використання систем калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Другий етап розвитку управлінського обліку почався в середині 30-х р. ХХ ст. і пов'язаний, у першу чергу, з розробкою систем калькулювання змінних витрат (тоді так називали директ-костинг) і обліку по центрах відповідальності.

Внаслідок упровадження цих систем сформувалася окрема підсистема бухгалтерського обліку, що використовувала не тільки грошові вимірники і була орієнтована не на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень.

Тому можна вважати, що управлінський облік як самостійна система сформувався до середини 50-х рр. XX століття. Саме з того часу він став обов'язковим навчальним курсом для менеджерів в університетах США, а згодом і в інших країнах світу.

Третій етап розвитку управлінського обліку почався в середині 70-х р. ХХ ст. у зв'язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології і системах управління.

Якщо раніше управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він все більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню і внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями й іншими функціями бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи одержання інформації про критичні фактори успіху (якість, інновації, час і т.д.).

У процесі розвитку управлінського обліку змінюється і трактування обліку витрат (виробничого обліку). У сучасній літературі існують різні підходи до трактування співвідношення понять «виробничий облік» і «управлінський облік ».

Наприклад, Р. Вілсон і В. Хуа розглядають виробничий облік як важливу складову управлінського обліку. У свою чергу, К. Друрі вважає, що виробничий облік забезпечує збір даних для визначення собівартості запасів, що необхідні для складання фінансової звітності.

Але в останні роки простежується тенденція трактування виробничого обліку як джерела даних про витрати, що використовуються, як в -управлінському, так і у фінансовому обліку.

Такий підхід логічний, оскільки дані про витрати використовуються підприємством як для оцінки запасів та визначення фінансових результатів, так і для прийняття управлінських рішень на різних стадіях і рівнях управління.

Тому сучасний виробничий облік – складова системи бухгалтерського обліку, що акумулює і систематизує витрати для:

• оцінки запасів і визначення фінансових результатів;

• прийняття управлінських рішень;

• забезпечення контролю.