3. Поведінка витрат

Під поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства.

Зміни у складі та величині витрат відбуваються під впливом певних подій, що відбуваються в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, що впливає на витрати, називають фактором витрат.

Розуміння взаємозв’язку між витратами та певними факторами дає змогу передбачити майбутні релевантні витрати, необхідні для прийняття управлінських рішень. Для опису "поведінки" витрат в літературі традиційно використовують терміни: "змінні витрати" і "постійні витрати", а також "напівзмінні витрати" і "напівпостійні витрати". При цьому як основний фактор витрат зазвичай розглядають обсяг діяльності (виробництва або реалізації).

Вивчення поведінки витрат дає змогу зробити оцінку витрат, побудувати їх функцію.

Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними чинниками на підставі дослідження минулої діяльності.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв'язку витрат та їх фактора.

У спрощеному вигляді функція витрат може бути описана так:

У = а + bх,

де У – загальні витрати;

а – загальні постійні витрати;

b – змінні витрати на одиницю діяльності;

х – значення фактора (чинника) витрат.

Технологічний аналіз – це системний аналіз функцій діяльності задля визначення технологічного взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом діяльності.

Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільності, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціонально-вартісний аналіз діяльності.

Перевагою такого аналізу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності, проте він потребує значних витрат часу і коштів.

Метод аналізу облікових даних. Цей метод передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку. Метод аналізу облікових даних досить широко використовується на практиці. Але слід враховувати, що він значною мірою базується на досвіді та інтуїції менеджера й аналізі минулих подій. Через те його недоліком є певна суб’єктивність та можливість суттєвих відмінностей між минулими і майбутніми умовами діяльності. Уникнути зазначених недоліків можна за допомогою серії спостережень взаємозв’язку між фактором витрат та витратами.

Метод вищої-нижчої точки. Цей метод передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати – це різниця між загальними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.

Метод візуального пристосування. Це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат.

Тема 3. Система обліку і калькулювання за повними витратами

1. Поняття собівартості та її види.

2. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості.

3. Система калькулювання за повними витратами.

4. Облік і розподіл непрямих витрат.