Тема 2. Класифікація і поведінка витрат

1. Сутність і характеристика витрат.

2. Класифікація витрат.

3. Поведінка витрат.

1. Сутність і характеристика витрат

Процес праці – це поєднання трьох обов’язкових елементів: доцільної діяльності людей (живої праці), предметів і засобів праці. Два останніх елементи є матеріальними умовами праці – засобами виробництва, створеними раніше витраченою (уречевленою) працею. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції становлять дійсні витрати виробництва. Вони вимірюються часом, необхідним для виробництва продукції в певних організаційно-технічних та економічних умовах. У такому найбільш абстрактному розумінні витрати виробництва однаково притаманні всім суспільно-економічним формаціям.

П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Для управління менеджерам потрібні не просто дані про витрати, а інформація про об’єкт витрат – продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Важливою умовою успішної діяльності підприємств є досягнення оптимального рівня витрат на виробництво, внаслідок чого зросте конкурентоспроможність продукції та стане реальним досягнення довгострокового економічного зростання підприємств.

При управлінні підприємством найбільш важливе значення має управління витратами, яке включає їх контроль і регулювання. Основними передумовами управління витратами є такі напрями:

1. В управлінні витратами найбільш важливе значення має

оперативно отримана інформація про витрати, що дозволяє втручатись у виробничий процес і оптимізувати його.

2. Основним принципом управління витратами є відповідність

системи обліку цілям управління.

3. Критерієм точності при обчисленні собівартості продукції

має бути не повнота включення витрат, а спосіб їх перенесення на ту чи іншу продукцію.

4. Основна увага повинна приділятись розподілу непрямих

витрат та визначенню точної фактичної собівартості на прогнозовані розрахунки собівартості, складання обґрунтованих нормативних калькуляцій та організацію контролю за їх дотриманням у процесі виробництва.

5. Виявлення відхилень до або під час здійснення виробничого процесу дає змогу менеджерам оперативно втручатись у хід виробництва і запобігати виробничим витратам, що має велике значення у мобілізації резервів виробництва та підвищенні його ефективності.

6. Управління витратами може бути досягнуто, якщо встановити чіткий взаємозв’язок між величиною витрат і особами, які за них відповідають та їх контролюють.

Облік витрат відображає оцінку майбутнього стану витрат і фінансових результатів, дає змогу керівництву вносити корективи.

Для збереження і покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент за окремими видами продукції, за кожним цехом та за іншими структурними підрозділами підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує, на якій ділянці потрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.

Основні переваги обліку витрат полягають в тому, що він точно відображає, де були здійснені витрати і створює передумови для їх скорочення. Облік витрат допомагає керівництву виявляти ті підрозділи, які відповідальні за здійснені витрати.

Завданнями обліку витрат є:

1. скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими в кошторисі;

2. збалансування виробництва по підрозділах, щоб підтримувати рівномірний потік матеріалів;

3. забезпечення нових, точних даних про діяльність підприємства;

4. розподіл накладних витрат тощо.

Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для прийняття управлінських рішень.