2. Прийняття рішень щодо ціноутворення

Особливе значення серед цілей УУ має встановлення ціни на продукцію. Визначаючи ціни в умовах ринкових відносин, не можна підходити до цього процесу від витратного методу (як при командно-адміністративному управлінні). Необхідно аналізувати становище на ринку в цілому, у прогнозуванні реакції споживача на пропонований товар і його ціну. Установлюючи ціну, менеджер повинен, у першу чергу, визначити, чи буде попит на його продукцію за такою ціною.

В УУ використовуються поняття довгострокової та короткострокової нижньої межі ціни.

Довгострокова нижня межа ціни показує, яку мінімальну ціну можна установити, щоб покрити повні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товару. Ця межа відповідає повній собівартості.

Короткострокова нижня межа ціни – ціна, що може покрити лише змінну частину витрат. Ця межа відповідає собівартості, розрахованій по системі «директ-костинг».

Термінологічний словник ключових понять

Автономна система побудови плану рахунків — модель організації обліку, яка передбачає виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового та управлінського обліку. Зв’язок між цими системами здійснюється за допомогою парних контрольних рахунків одного й того самого найменування.

Аналіз взаємоєв'язку "витрати – обсяг – прибуток" – метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства для визначення: обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;

Аналіз відхилень— з’ясування причин і винуватців відхилень від норм витрат.

Багатоступеневий облік витрат — процес ступеневого нагромадження маржинального доходу, що дає можливість визначити тенденції розширення виробництва окремих видів продукції; рентабельність окремих підрозділів підприємства; нижню межу відпускної ціни за окремими видами продукції тощо.

База розподілу непрямих витрат — показник, пропорційно до якого непрямі витрати розподіляються за носіями витрат.

Бюджет — кількісний план у грошовому вимірі, підготовлений і прийнятий до певного періоду часу, який звичайно відображує заплановані на цей період величини доходів, витрат та капіталу, необхідні для досягнення поставленої мети.

Бюджетування — процес планування, що передбачає планування майбутніх подій, і підготовка на цій основі окремих бюджетів за структурними підрозділами або функціональними сферами діяльності підприємства.

Валова маржа — це різниця між виручкою і змінними витратами.

Валовий прибуток ЦВ — різниця між виручкою від продаж центра і виробничою собівартістю його реалізованої продукції.

Виробнича потужність — обсяг виробництва продукції, який підприємство може виконати в даний період часу за реально існуючого обсягу виробничих ресурсів.

Виробничі накладні витрати — витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можуть бути безпосередньо віднесені до певних виробів.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Витрати на продукцію — витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації і складають її собівартість.

Витрати періоду — витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Відхилення — різниця між фактичним та бюджетним значеннями показника.

Відхилення від норм— різниця між величиною фактичних і нормативних витрат.

Гнучкий бюджет— бюджет, складений на підставі запланованих (нормативних) даних про доходи і витрати підприємства для фактичного обсягу реалізації.

Графік беззбитковості — графік, що відображає рівень постійних та змінних витрат і доходу від реалізації продукції за різних обсягів діяльності підприємства.

Графік маржинального доходу — графічне зображення динаміки приросту маржинального доходу і, відповідно, прибутку.

Графік прибутку — графічне відображення залежності прибутку від зміни обсягу діяльності.

Директ-костинг — система обчислення собівартості продукції на підставі прямих (змінних) витрат.

Диференційний аналіз — метод оцінки наслідків упровадження тієї чи іншої альтернативи на підставі порівняння диференційних доходів та витрат.

Диференційні витрати— додаткові витрати, що пов’язані з додатковим виготовленням або реалізацією продукції.

Диференційні доходи— додаткові доходи, отримані внаслідок зрос­тання обсягу продажу.

Дійсні витрати — витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах в міру їх виникнення.

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу.

Загальна система обліку — модель організації обліку доходів та витрат, за якої здійснюється періодичний облік запасів, поелементний облік витрат, а облік доходів ведеться за напрямами їх отримання.

Замовлення — заявка клієнта на певну кількість спеціально виготов­лених для нього виробів.

Запас міцності — максимально припустиме зменшення обсягу діяль­ності підприємства без ризику отримати збиток.

Зведений бюджет— узагальнюючий фінансово-операційний план, який містить інформацію про майбутні операції всіх підрозділів підприємства.

Зведений облік — система узагальнення витрат виробництва за статтями витрат у розрізі цехів, переділів, видів продукції (робіт, послуг) і в цілому по підприємству з метою підготовки інформації для обчислення собівартості окремих видів продукції і всієї викупленої продукції підприємства, а також з метою розподілу понесених підприємст­вом витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом. Існує в двох варіантах — напівфабрикатному і безнапівфабрикатному.

Зміна норм— різниця між новою і старою нормою витрат.

Змінні (умовно-змінні) витрати — витрати, загальний розмір яких збільшується або зменшується пропорційно зміні обсягу виробництва.

Змінні витрати  — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції.

Інтегрована система обліку — модель організації обліку доходів та витрат, яка передбачає взаємодію рахунків фінансового та управлінського обліку в єдиній системі рахунків та забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на їх виробництво.

Інтегрована система побудови плану рахунків — модель організації обліку, за якої рахунки фінансового та управлінського обліку кореспондують у межах єдиної системи.

Калькулювання — науково обґрунтоване визначення собівартості продукції підприємства, її окремих видів та одиниць за статтями витрат.

Калькуляційна одиниця — вимірювач об’єкта калькуляції, який застосовується під час визначення його собівартості.

Калькуляція — розрахунок собівартості продукції. Розрізняють такі основні її види: проектна, планова, нормативна, кошторисна, звітна, госпрозрахункова.

Коефіцієнт запасу міцності – співвідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу продажу

Коефіцієнт маржинального доходу — співвідношення маржиналь­ного доходу та доходу від реалізації продукції.

Комбінація продажу — співвідношення кількості різних видів продукції, реалізованих за період.

Конверсійні витрати — прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати, тобто витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт.

Контрибуційний підхід — оцінка внеску відповідного ЦВ у чистий прибуток підприємства і покриття сукупних операційних витрат.

Контрольовані витрати — витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати, або може чинити на них значний вплив.

Маржинальний аналіз – це метод обгрунтування управлінських рішень та їх оцінки на підставі визначення граничних значень величин, що характеризують причинно-наслідкові взаємозв’язки обсягу продаж, прибутку, постійних та змінних витрат.

Маржинальний дохід — різниця між доходом від реалізації та змінними витратами підприємства.

Маржинальний дохід на зведену одиницю продукції — сума величин маржинальних доходів різних виробів, зважених за допомогою комбінації їх продажу.

Маржинальний дохід на одиницю обмежуючого чинника— маржинальний дохід, який розраховується як співвідношення маржинального доходу на одиницю продукції та значення того ресурсу, що обмежує діяльність підприємства.

Метод калькулювання — науково обґрунтована сутність прийомів, які застосовуються під час калькулювання собівартості продукції (як усієї товарної продукції, так і окремих її видів).

Місце виникнення витрат — структурний підрозділ підприємст­ва (робоче місце, дільниця, цех), по якому організовується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю і управ­ління ними.

Можливі витрати (втрати) — вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення. Ці витрати не відображаються в облікових реєстрах.

Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нерелевантні витрати — витрати, величина яких не залежить від прийняття управлінського рішення (минулі).

Нормативна калькуляція— розрахунок нормативної собівартості продукції.

Нормативна собівартість— собівартість продукції (робіт, послуг), яка визначається до початку виробництва на підставі чинних норм.

Нормативне господарство підприємства— сукупність норм і нормативів, якими керується підприємство у своїй господарській діяльності.

Об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Об’єкт калькуляції (носій витрат) — вид продукції (робіт, послуг), призначений для реалізації.

Об’єкт обліку витрат — місце виникнення витрат, види або групи однорідних продуктів.

Об’єкт управлінського обліку — виробничі ресурси, що забезпечують корисну працю людей в процесі господарської діяльності підприємства, а також господарські процеси та їх результати, що складають у сукупності виробничу діяльність підприємства.

Облік відповідальності — система обліку, що забезпечує контроль і оцінку центрів відповідальності.

Обмеження— певні чинники, що обмежують виробництво або реалізацію продукції.

Операційний (виробничий) леверидж (важіль) – це таке співвідношення постійних та змінних витрат, яке забезпечує вищий відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток приросту обсягу реалізації.

Операційний прибуток — аналітичний показник, рівний обсягу прибутку до вирахування відсотків за позиковими засобами і сплати податків.

Операційні бюджети— сукупність бюджетів, які відображують доходи та витрати підприємства.

Основні витрати — сукупність прямих витрат на виробництво продукції.

Остаточний дохід центра відповідальності — дохід, який залишається після вирахування з валового прибутку прямих операційних витрат центра.

Оцінка витрат — процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними факторами на підставі дослідження минулої діяльності.

Переділ — частина технологічного процесу (сукупність технологічних операцій), яка завершується отриманням готового напівфабрикату, що може бути відправлений на наступний переділ або реалізований на сторону.

Переоцінка незавершеного виробництва— перерахунок залишків незавершеного виробництва на початок місяця зі старих норм на нові у разі їх зміни.

Переплетена система обліку — модель організації обліку доходів та витрат, яка передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та управлінського обліку, а взаємозв’язок між ними здійснюється за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Постійні (умовно-постійні) витрати — витрати, загальна величина яких залишається незмінною при зміні обсягу виробництва.

Постійні витрати  — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.

Предмет управлінського обліку — сукупність об’єктів у процесі всього циклу управління виробництвом.

Прибуток до оподаткування – це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.

Прибу́ток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.  — чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії

Принцип рівності нормативів— вимога застосування одних і тих самих норм для обчислення нормативної величини всіх елементів руху витрат протягом місяця.

Прирістні (граничні) витрати — додаткові витрати, які з’явля­ються в результаті виготовлення чи продажу додаткової одиниці або партії продукції.

Прямі витрати — витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Релевантна інформація— інформація про доходи та витрати, яка може вплинути на рішення, що приймається.

Релевантні витрати — витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття управлінського рішення (майбутні).

Рішення щодо виготовлення напівфабрикатів у власному виробництві чи придбання їх на стороні— рішення, що полягає у встановленні більш вигідних умов діяльності підприємства.

Рішення щодо розширення чи скорочення діяльності — рішення, що передбачає вибір певного сегмента діяльності та проведення аналізу доцільності розширення або скорочення обсягу його діяльності

Рішення щодо спеціального замовлення— рішення щодо прийняття або відмови від одноразового замовлення на виготовлення продукції (надання послуг), за яким ціна реалізації є нижча за звичайну ціну або навіть менша за собівартість виробництва цієї продук­ції (виконання послуг).

Рішення щодо управління в умовах обмежених ресурсів — рішення, яке передбачає розробку оптимальної виробничої програми для мак­симізації прибутку.

Рішення щодо ціноутворення— рішення щодо встановлення оптимальної ціни продажу за існуючих величини витрат, комбінації та обсягу продажу для досягнення задовільного рівня рентабельності.

Сегмент діяльності — організаційна одиниця в межах якої регулярно порівнюються можливості з їх реалізацією по витратах, доходах і результатах.

Середньозважений маржинальний дохід — сума добутку маржинального доходу на одиницю кожного виду продукції та комбінації продажу відповідного виду продукції.

С истема обліку і калькулювання — система обліку, що забезпечує калькулювання і контроль собівартості об’єктів витрат.

Сприятливе відхилення— відхилення від норм, яке справляє позитивний ефект на операційний прибуток підприємства.

Стандарт-кост— система обліку і калькулювання, що ґрунтується на жорсткому нормуванні всіх витрат і дає змогу визначити «стандарт­ну» (нормативну) собівартість. Передбачає облік і аналіз відхилень фак­тичних витрат від стандартних з подальшим покладанням відповідальності за несприятливі відхилення на керівництво відповідних центрів витрат.

Точка беззбитковості - Об'єм або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків

Трансфертна ціна — умовна (розрахункова) ціна на продукцію (роботи, послуги), яка передається одним підрозділом (ЦВ) підприємства іншому.

Умовно-постійні — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

Управління за відхиленнями— особлива форма обліку відхилень, за якою увага керівництва зосереджується тільки на суттєвих відхиленнях від бюджету.

Управлінський облік — процес виявлення, вимірювання, нагромадження, аналізу, підготовки та передачі інформації, яка використовується управлінською ланкою для планування і контролю виробничих ситуацій та оцінки можливих тенденцій розвитку всередині організації.

Фінансові бюджети— сукупність бюджетів, які містять інформацію про заплановані грошові потоки та фінансовий стан підприємства.

Функція витрат — математичний опис взаємозв’язку витрат та їх чинника.

Цент інвестицій — господарська одиниця, керівник якої контролює не тільки витрати і доходи а й інвестиції.

Центр витрат — підрозділ, керівник якого контролює витрати, але не контролює доходи.

Центр відповідальності — сегмент діяльності, в межах якої встановлюють персональну відповідальність менеджера за показниками діяльності, які він повинен контролювати.

Центр інвестицій — господарська одиниця, керівник якої контролює не тільки витрати і доходи, а й інвестиції.

Центр прибутку — підрозділ або господарська одиниця, керівник якого контролює не тільки витрати, а й доходи.

Ціна реалізації - ціна, за якою Операційне і територіальні управління Національного банку реалізують монети та сувенірну продукцію банкам України, їх філіям, іншим юридичним і фізичним особам.

Чистий прибуток  — частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво