- •2. Філософія – одвічно-діяльна любов до мудрості. Різноманітність уявлень про мудрість.
- •3. Предмет філософії та його історична зміна.
- •4. Стародавня філософія як зародок і колиска всіх
- •5. Єдність і багатоманітність історико-філософського процесу.
- •6. Людина – змістовне ядро всіх проблем давньої філософії.
- •7. Загальна характеристика ортодоксальних шкіл філософії Староданьої Індії.
- •8. Основні школи Стародавнього Китаю: загальна характеристика.
- •9. Проблема людини в філософському вченні Сократа.
- •10. Філософська думка в Україні: традиції і шляхи розвитку.
- •11. Космоцентризм ранньої грецької філософії.
- •13.Аристотель
- •14. Основні проблеми метафізики Аристотеля.
- •15. Мудрість як безпосередє джерело щастя в тлумаченні античної філософії.
- •16. Елліністична філософія: епікуреїзм,стоїцизм,скептицизм.
- •17. Сутність і основні риси філософії Середньовіччя.
- •18. Філософія Середньовіччя: геоцентризм, патристика, схоластика,номіналізм і реалізм.
- •20. Раціоналізм р.Декарта
- •21. Гносеологічні і соціологічні концепції т.Гоббса.
- •22. Сенсуалізм Дж.Локка.
- •23. Основні ідеї філософії б.Спінози.
- •24. Вчення про монади г.Лейбниці.
- •25. Соціальний ідеал філософії Просвітництва.
- •26. Французький матеріалізм XVIII ст.
- •27. І.Кант – основоположник класичної німецької філософії.
- •28 . Етична концепція і.Канта.
- •31. Філософія марксизму та її основні ідеї.
- •32. Сутність матеріалістичного розуміння історії в марксиській філософії.
- •33. Проблема відчудження та шляхи її подолання.
- •34. Загальна характеристика сучасної західної філософії.
- •35. Позитивізм і його історичні форми.
- •36. Філософія життя ф.Ніцше.
- •37. Філософія екзистенціалізму.
- •38. Фрейдизм: свідоме і несвідоме
- •39. Концепція людини в філософії е.Фромма
- •40. Тема абсурду і бунту в філософії а.Камю.
- •41. Атеїстичний екзестенціалізм ж.П.Сартра.
- •42.Витоки філософської думки в Україні.
- •43. «Практична філософія» г.Сковороди
- •44. Сродна праця і філософія Сковороди.
- •45. Проблема людини в філософських роздумах г.Сковороди.
- •46. Історичний розвиток форм сім'ї (за працею ф.Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності та держави).
- •47. Спосіб матеріального виробництва, його структура і сутність
- •48. Суспільна свідомість, її структура і сутність.
- •49. Суспільство як система, що само розвивається.
- •50. Проблема сенсу, цінностей людського життя в духовному досвіді людства
- •51. Ідея цілісної людини як вираження сенсу людського життя.
- •52. Філософське розуміння суспільства
- •53. Загальна характеристика релігійного світогляду.
- •54. Філософія як форма суспільної свідомості, її предмет і функції.
- •55. Світоглядна функція філософії. Філософія і світогляд.
- •56. Гносеологічна функція філософії. Філософія і наука.
- •57. Методологічна функція філософії. Філософія і методологія.
- •58. Культурно-виховна функція філософії. Філософія і культура.
- •59. Гуманістична орієнтаія філософії.
- •61. Проблема методу в філософії. Діалектика і метафізика.
- •62. Свідомість як вища форма відображення.
- •63. Суспільна сутність сівдомості.
- •64. Основний зміст пізнавальної діяльності.
- •65 Філософський смисл проблеми буття
- •66. Практика як спосіб людського буття в природному і соціальномі світі
- •67 Філософське розуміння матерії.
- •68 Рух як спосіб існування об'єктивної та субєктивної реальності.
- •69 Простір і час: філософські та природничо-наукові концепції.
- •70 Філософське вчення про свідомість
- •71. Рух і розвиток. Прогрес і регрес
- •72. Чуттєве і логічне пізнання, їх співвідношення.
- •73. Філософське вчення про істину.
- •74. Методи наукового пізнання.
- •75. Історичні форми діалектики.
- •76 Основні закони діалектики.
- •77. Категорії діалектики та їх пізнавальна роль
51. Ідея цілісної людини як вираження сенсу людського життя.
Ціннісне значення людини полягає в тому, що їй належить особливе місце у світі. Це підкреслював у свій час Протагор своїм афоризмом «Людина — міра всіх речей». Без прямого посилання на давньогрецького мудреця В. І. Вернадський стверджував: «Мисляча людина є міра всьому ».
Людина — це особлива, абсолютна цінність. З її інтересами як родової та соціальної істоти співвідносяться решта цінностей - матеріальні та духовні. Всі вони так чи інакше пов'язуються з цінністю людини, виявляючи різні відношення до неї або, як говорив Кант, до людства в собі та в іншій людині. Абсолютною цінністю людина є з самого початку, але лише в потенції. Історичний прогрес у цьому відношенні стверджує її абсолютною цінністю, але вже реально.
Питання про сенс життя слід ставити в контексті конкретного
«Люди здебільшого є господарями своєї долі; в тому, що ми раби, винні не зірки, а ми самі».
В. Шекспір
сенсу життя даної особистості в даний момент. У протилежному разі воно звучатиме аналогічно питанню, заданому чемпіонові світу з шахів: «Скажіть, гросмейстере, який хід найкращий?» Кожна ситуація несе в собі свій сенс, різний для різних людей, але для кожної людини він є єдиним і єдино істинним. Не тільки від особистості до особистості, але й від ситуації до ситуації сенс життя змінюється. Сенс є для кожного індивіда, і для кожного існує свій сенс. Кожна людська особистість - унікальність, кожна життєва ситуація виникає лише раз.
Але немає такої ситуації, в якій життю не надається можливість знайти сенс, і немає такої людини, для якої не знаходилося б у кожну мить якої-небудь справи. Як відзначав А. Ейнштейн, той, хто відчуває своє життя позбавленим сенсу, не тільки нещасливий, але й навряд чи життєздатний.
Знаходження сенсу - це покликання. Не людина ставить питання про сенс свого життя, а життя ставить це питання перед нею, і людина повинна щодня і щогодини відповідати на нього не словами, а діями. Сенс не є суб'єктивним, людина не винаходить його, а знаходить у світі, в об'єктивній дійсності, і саме тому він виступає для даного індивіда як імператив, який вимагає своєї реалізації. Сенс неможливо дати, його слід знайти самому.
52. Філософське розуміння суспільства
Поняття "суспільство" в філософії має не одне визначення. "Суспільство - найзагальніша система зв’язків і відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності ("людське суспільство"); історично визначений тип соціальної системи (первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне суспільство); специфічна форма соціальної організації, що склалася в процесі історичного розвитку даної країни"
П.Сорокін дає таке визначення суспільства: "Суспільство означає не тільки сукупність декількох одиниць (осіб, індивідів тощо), але припускає, що ці одиниці не ізольовані одна від одної, а знаходяться між собою в процесі взаємодії, тобто впливають одна на одну тим, чи іншим чином, стикаються одна з одною і мають між собою той чи інший зв’язок"
Соціальна філософія, як одна з галузей філософського знання, визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні і форми його організації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи суспільства.
Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства:
- праця (специфічно людська доцільна діяльність);
- спілкування (колективний характер діяльності і життя);
- свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).
Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність всіх форм і способів взаємодії і об'єднання людей. В такому широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство, як система взаємодії людей, визначається певними внутрішніми суперечностями - між природою і суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю. Ці зв'язки стали основою для розробки різноманітних соціологічних концепцій суспільства.
К.Маркс вважав, що в суспільстві діють "свої особливі закони, що не мають ніякого відношення до осіб, які складають суспільство", а сам індивід "включається у "зовнішнє" спілкування "тільки як природній член будь-якого людського колективу"
В сучасній соціальній філософії усвідомлення поняття "суспільство" пов'язане з інформаційною революцією, з новим баченням світу. "Інформаційно-комп’ютерна революція реалізується як "процес інформатизації усіх сфер життя суспільства і життєдіяльності людини. В основі кожної соціотехнічної революції знаходяться свої особливі технологічні системи. Для інформаційної революції це інформаційні технології. Її кінцевим результатом повинно стати створення нової інформаційної цивілізації. При чому все радикально змінюється: матеріальне виробництво і світогляд, побут і освіта, спілкування і мистецтво змінюють не тільки свої зовнішні риси, але й внутрішні механізми - зміст діяльності
В розумінні поняття "суспільство" потрібно виділяти два аспекти, два виміри - індивідуальний і соціальний. По-перше, суспільство - це самі люди в їх суспільних відносинах. Всі суспільні явища є врешті-решт результатом дій індивідів, їхніх цілей, бажань, думок, вільного вибору. Причому діють ці індивіди не відокремлено один від одного, тому суспільство є не просто сукупністю індивідів, а відкритою системою їх спілкування, взаємозв'язків і взаємодій. По-друге, суспільство є такою системою, що здатна до саморегуляції. Процес упорядкування та організації суспільних відносин породжує відносно самостійні і незалежні від індивідів форми суспільної інтеграції і регулювання відносин між індивідами, між соціальними спільнотами, між людиною і природою (виникає система норм і правил, прав і обов'язків, заборон і дозволів).
