2.4.6 Програми соціальної підтримки родин

Законодавчим підґрунтям для програм соціальної підтримки родин в Україні є Постанова від 27.12.2001 р. №1751 "Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми". Згідно з цим документом право на державну допомогу сім'ям з дітьми мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні і не застраховані у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Відповідно до законодавства громадянам призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклу­ванням;

5) допомога на дітей одиноким матерям.

Державна допомога сім'ям з дітьми виплачуються за раху­нок коштів Державного бюджету України, які передаються місцевим бюджетам у вигляді субвенцій.

Виплата допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил Украї­ни, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових форму­вань та з числа осіб начальницького і рядового складу ор­ганів внутрішніх справ здійснюється за рахунок відповідних бюджетів.

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протя­гом 2 місяців з дня її народження, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки на період із дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Одноразова допомога при народженні дитини. Така допомога призначається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.

Допомога на народження дитини, яка народилася після 31.12.2007 р., надається у розмірі 12240 гривень – на першу дитину, 25000 гривень – на другу дитину, 50000 гривень – на третю та наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народження першої дитини в сумі 4800 гривень, другої дитини – 4840 гривень, третьої та наступної дитини – 5000 гривень, решта суми на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (620 гривень щомісяця), на другу дитину – 24 місяців (840 гривень щомісяця), на третю та наступну дитину – 36 місяців (1250 гривень щомісяця) рівними частинами.

Означена допомога призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Усиновителям та опікунам ця допомога надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Право на одноразову допомогу при народженні дитини має один з батьків дитини (усиновитель чи опікун), у тому числі й не застрахований у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі, коли один з батьків (усиновитель, опікун) застрахований у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, допомога виплачується за місцем роботи застрахованої особи за рахунок коштів соціального страхування у зв'язку тимчасовою втратою працездатності.

Особам, не застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, одноразова допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем їх проживання. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100,0 % середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги на випадок безробіття тощо) жінки, але не менше 25,0 % від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць. Жінка, яка продовжує навчання, має право на виплату стипендії або допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за її вибором.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується незалежно від одержання допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, визначеному для непрацюючих жінок.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається незастрахованій у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особі (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дити­ною.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку виплачується щомісяця з дня її призначення до дня досягнення дитиною трирічного віку включно. Усинови­телям та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Особам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, до їх працевлаштування допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії.

Особам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки державної служби зайнятості.

Призначення допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки для догляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено (із зазначенням дати).

Матерям, які мають дітей віком до 3 років і одночасно про­довжують навчання з відривом від виробництва, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років призна­чається в повному розмірі.

Означена допомога непрацюючій особі призначається на підставі виданої за місцем проживання довідки про те, що вона не працює (не служить, не навчається) і дитина проживає разом із нею.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Розмір цієї допомоги визначається законом України про Державний бюджет на поточний рік у відсотках до прожиткового мінімуму.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклу­ванням, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування за умови, що середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів, пенсії за попередні 6 місяців не перевищує прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначена допомога не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні. Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванні, призначається на 6 місяців. Питання щодо продов­ження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідки про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує опікун чи піклувальник на дитину. Вказана допомога призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма не обхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.

Виплата допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, припиняється у таких випадках:

- звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника;

- працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;

- досягнення дитиною 18-річного віку.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, надається у розмірі, що дорівнює різниці між про­житковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів та пенсій за попередні 6 місяців.

Покриття витрат на виплату допомоги на дітей, які пере­бувають під опікою чи піклуванням, здійснюється за раху­нок коштів Державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Допомога на дітей одиноким матерям. Право на допомогу мають одинокі матері, одинокі усиновителі, матері або батьки дітей у разі смерті іншого з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, вдови та вдівці з дітьми, які не одержують на цих дітей пенсії у разі втрати годувальника або державну соціальну допомогу. Якщо одинока мати уклала шлюб, то вона має право на отримання цієї допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, за умови, що ці діти не були усиновлені.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається неза­лежно від одержання інших видів державної допомоги сім'ям з дітьми.

Означена допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50,0 % прожиткового мінімуму та сукупним доходом сім'ї на одну особу, але не менше 10,0 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, і виплачується до досягнення дитиною 18 років.

Згідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», прийнятим 1.06.2000р., передбачена соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям – це щомісячна виплата, що надається сім'ям, у яких з поважних або незалежних від них причин середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для сім'ї. Вона виплачується у грошовій формі у розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Метою призначення цієї допомоги є матеріальна підтримка малозабезпечених сімей або одиноких малозабезпечених осіб.

Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня прожиткового мінімуму. При цьому "Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. №250, встановлено, що для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10,0 %, а для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), яка перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), – 20,0 %.

Законом України «Про статус гірських населених пунктів» (від 15.02.1995 р.) передбачено, що громадянам, які отримали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20,0 %.

При невиконанні умов призначення і виплати цієї допомоги розмір може бути зменшений. Призначена соціальна допомога зменшується до 50,0 % її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.