- •1. Розвиток європейської ідеї: проект Дюбуа, де Сюллі, Бентам, Куденхове-калергі та ін.
- •2. Історичні передумови становлення права єс
- •3. Основні етапи розвитку права єс
- •4. План Шумана- Моне та втілення в ньому ідеї єдиної Європи
- •5. Поняття та сутність «комунітарного методу» та його складові частини
- •6. Паризький договір 1951 року та створення Європейського обєднання вугілля та сталі
- •8. Договір про злиття 1965 року
- •9. Дострокове створення митного союзу в рамках європейських економічних співтовариств 1968р.
- •10. Єдиний європейський акт 1986 року та реформа правових основ товариства
- •11.Маастристський договір 1992р. Та створення єс
- •12. Структура та правова природа єс згідно з Маастристським договором
- •13. Амстердамський договір 1997 року: причини підписання, порядок підготовки, та вступ в силу.
- •14. Зміни в правовому статусі Європарламенту та інших інститутів союзу
- •15. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццьського договору 2001 року.
- •16. Функціонування та розвиток права єс на сучасному етапі.
- •17. Лакаенська декларація та прийняття Європейським Конвентом проекту договору про запровадження Конституції для Європи 2004 року.
- •18. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •19. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •20. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •21. Ліквідація системи «трьох опор» та створення правопорядку єс.
- •1. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •2. Структура норм права Європейського Союзу.
- •3. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •Класифікація нормвідповідно до ступеня юридичної сили
- •Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •Класифікація норм за методами та способами здійснення іх приписів
- •4. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •5. Поняття, ознаки та зміст принципів права єс.
- •6. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •7. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;
- •Принцип верховенства права єс
- •Принцип прямої дії права єс
- •9. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •1. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •2. Система джерел права Європейського Союзу.
- •3 .Джерела первинного права єс:
- •4. Джерела вторинного права єс.
- •5.Юридична природа джерел вторинного права єс.
- •6. Регламент в системі джерел вторинного права єс.
- •7. Поняття, риси та порядок дії регламенту в праві єс.
- •8. Директива як джерело вторинного права єс.
- •9.Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах.
- •10.Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •11.Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •12.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •13.Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •14.Міжнародний договір як джерело права єс.
- •15.Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •16.Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1. Поняття,структура та особливості інституційного механізму єс
- •2. Класифікація інститутів Європейського Союзу.
- •4. Принцип субсидіарності та пропорційності. .
- •5. Принцип інституційної рівноваги.
- •6. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •7. Правовий статус Європейського( це його повноваження в усіх сферах) Парламенту в системі органів єс.
- •7.1 Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту.
- •7.2 Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •7.3 Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •7.4 Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •7.5 Порядок прийняття спільних рішень Європейським Парламентам та іншими інститутами єс.
- •8. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •8.2. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •8.3. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •8.4. Основні функції та повноваження Європейської Комісії. Повноваження у сфері збору інформації.
- •8.5. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •8.6. Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •8.7. Участь Комісії єс у законодавчих процедурах та у бюджетному процесі єс.
- •9.Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •9.1. .Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •9.2. Структура Ради єс.
- •9.3. Комітет постійних представників.
- •9.4. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •9.5.Генеральний секретаріат.
- •9.6. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •9.7. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •10. Компетенція у сфері виконавчої влади.???
- •2)Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •3)Президент Європейської Ради.
- •4)Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •5)Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •6)Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •11. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •11.2 Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •13. Консультативні органи Європейського Союзу.
- •14. Економічний та соціальний комітет.
- •Тема 9 Судова система Європейського Союзу
- •1. Еволюція становлення судової системи єс.
- •2. Поняття та внутрішня побудова судової системи
- •3. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •3.1 Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •4. Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •5. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •6. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань (ст. 258–260 дфєс).
- •7.Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •8.Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •9. Правотворча діяльність Європейського Суду
- •10. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •11. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •13. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •14. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •12. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •15. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •16. Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10
- •Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •Заборона кількісних обмежень.
- •Заходи вибіркового та загального застосування.
- •Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •Свобода пересування непрацюючих осіб в єс.
- •16. Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс.
- •17. Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс.
- •18. Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс.
- •19. Принцип вільного руху послуг в рамках єс.
- •20. Правові засади вільного руху послуг в рамках єс.
- •21. Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •22. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •23. Обмеження та винятки з принципу вільного руху послуг в єс.
- •24. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •25. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •26. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс
- •27. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •28. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни
6. Регламент в системі джерел вторинного права єс.
Регламент призначений для загального застосування. Він є обов'язковим в усіх його частинах і підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах. Регламенти вирішують головні питання діяльності співтовариств, служать основою правового регулювання їхньої діяльності. Оскільки регламентами регулюються найважливіші питання політики ЄС, вони відрізняються від інших актів досить загальним характером викладених у них положень.+ див.5
7. Поняття, риси та порядок дії регламенту в праві єс.
Регламент (від франц. Rйgle та англ. Regulation – правило, норма) – правовий акт, що має загальний характер, є обов’язковим у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах (ст. 288 ДфЄС).
Коли ми розглянемо особливості дії норм регламенту, який посідає основоположне місце серед джерел вторинного права ЄС, то побачимо, що відповідно до ст. 249 Договору про ЄС йому притаманні такі властивості, як нормативність, обов´язковість та можливість прямого застосування. Регламент, який приймається, не вимагає для набуття чинності ніякої ратифікації в країнах—членах ЄС чи виконання ними будь-якого кола інших дій для того, щоб він набрав чинності. Таким чином, не вимагається існування будь-яких імплементацій-них механізмів, котрі забезпечували б його дію в національних правопорядках країнах—членах ЄС.
Регламент має загальне застосування. Він є обов’язковим у повному обсязі та повинен прямо застосовуватися в усіх державах-членах.
Юридичні властивості регламенту:
має загальне застосування,
характеризується цілісною обов’язковістю (обов’язковістю усіх його елементів),
має пряме застосування в усіх державах-членах (регламенти ЄС автоматично, без будь-яких імплементаційних заходів з боку органів державної влади держав-членів, стають джерелом їх правових систем) та пряму дію (норми регламенту безпосередньо встановлюють права та обов’язки для фізичних та юридичних осіб та можуть захищатися ними в національному суді, для цього не потрібно будь-яких спеціальних законодавчих дій з боку держави-члена);
може бути визнаний юридично недійним лише Судом ЄС (національний суд не може визнати регламент юридично недійсним, під час розгляду справи він може звернутися з цим питанням в порядку преюдиціальної процедури до судів ЄС);
характеризується обґрунтованістю (через визначення мотивів, на яких він ґрунтується, та посилання на відповідні пропозиції або висновки);
підлягає обов’язковій публікації в офіційному виданні – «Офіційному віснику ЄС»;
набуває чинності на двадцятий день після опублікування (якщо дата не зазначена в самому регламенті).
Найчастіше регламенти ухвалюються Європейським Парламентом разом з Радою, або Радою. Крім того, Рада може делегувати Комісії повноваження видавати регламенти. Такі регламенти Комісії прийнято називати «імплементаційними», що підкреслює їх вторинний, похідний характер. Регламенти можуть прийматися також і Європейським центральним банком (ст. 132 ДФЄС).
Регламент вважається найпотужнішим регулятивним засобом ЄС, оскільки його положення стають автоматично частиною національних правопорядків держав-членів. Його порівнюють із законом у національному праві. Властивості цього правового акту дозволяють усунути проблеми будь-якого міжнародно-правового регулювання, викликані розривом між міжнародним та національними правопорядками. Тому регламенти використовуються як засоби уніфікації1 правового регулювання в усьому ЄС.