3. Поняття соціальної відповідальності

Відповідальність- філософсько-соціологічне поняття,яке характеризує міру відповідності поведінки особи,групи або держави наявним вимогам,діючим суспільним нормам , правилам співжиття правовим законам. ( Єрмоленко)

Соціальна відповідальність- міра відповідності дій суб’єктів суспільних відносин взаємним вимогам. Такими вимогами є соц.норми як встановлені тим чи іншим чином загальнообовязкові правила суспільної поведінки.

Види соц. норм(за джер. і способом утворення):

Моральні- формуються спонтанно, не мають писаної форми.

Релігійні – результат цілеспрямованої діяльності людей, мають писану форму.

Правові – встановлюються цілеспрямовано державою.

Корпоративні – мають фіксовану форму, регулюють відносини між людьми у певних групах(правила поведінки)

Субєктами соц.відповідальності є індивіди та різноманітні групи людей ,які можуть бути соціальними чи організаційними.

4. Види соціальної відповідальності:

1 різновиди соц..норм:

-моральна відповідальність

-релігійна в.

-правова в.

-корпоративна в.

2. Сфери суспільних відносин та об’єктів з приводу яких вони складаються:

-економічна в.

-соціальна в.

-політична в.

-соціокультурна в.

3. Час:

-ретроспективна в. (в. за минуле)

-проспективна в (за теперішнє)

-перспективна в(майбутнє)

5. Соціальні норми та їх види

Соціальні норми(вимоги) –діючі у суспільстві правила співжиття, формальні та неформальні закони.

Види соц. норм: моральні( 1.фундаментальні, 2. притаманні конкретним історичним епохам) . мають неформалізований характер,склались довільно в процесі життєдіяльності суспільства, ніде(за винятками) не записані,їх дотримання забезпечується силою громадської думки і не спирається на держ.примус.,

Релігійні (результат цілеспрямованої діяльності людей, мають писану форму.)

правові( є результатом свідомої цілеспрямованої діяльності,встановлюються або санкціонуються державою і мають писану форму,їх дотримання забезпечується переконанням,впливом гром.думки та силою держ.примусу.

корпоративні ( ділють в добровільних обєднаннях людей –політ.партіях, гром.організаціях тощо. Встановлються самими обєднаннями,закріплюються в їх статутних документах,дія норм поширюється тільки на члені об’єднання.

5. Поняття політичної відповідальності

Політична відповідальність –вид соц..відповідальності,який полягає у відповідності дії індивідів, соц.. та організаційних спільнот як суб’єктів політики суспільним вимогам щодо здійснення публічної влади.

7,8,9 Види політ.Відповідальності:

За типами суспільних норм:

-морально-політична в.- це такий морально-психологічний стан суб’єктів політики,який полягає в розумінні ними сенсу та наслідків їхньої політ.діяльності.

Передбачає свідоме дотримання суб’єктом політики норм політ.життя. морально-політ в.-це відповідальна поведінка як ставлення до виконання гром.обовязків.

Настання мор.-політ.в. відбувається у формі громадського осуду поведінки її суб’єкта,але не передбачає застосування щодо нього яких небудь формалізованих санкцій.

політико-правова в. -, має формалізований (інституціоналізований) характер і передбачає настання для її суб’єкта негативних наслідків у разі недотримання чи невиконання ним правових норм. Такі негативні наслідки є юридичними санкціями, які можуть мати кримінальний, адміністративний, дисциплінарний чи конституційний характер.

Політико-правова відповідальність є основним видом політичної відповідальності, а головною формою політико-правової відповідальності є конституційно-правова відповідальність, оскільки політичні відносини регулюються нормами конституційного права.

Порівняльна характеристика:

М.-п. в. має поза інституційний характер (немає закріплення в законі).

Норми М.-п. в. не можна звести до певної обмеженної кількості.

Джерелом М.-п. в. є совість. В свою чергу пол..-прав. В. виходить з сили і авторитета держави.

Контроль за М.-п. в. покладається за суб’єкта політико-владних відносин та суспільство, а контроль за пол.-прав. В. здійснюється за допомогою політичних та правових інститутів.

Норми М.-п. в. не підлягають швидким змінам в угоду політичним силам, що знаходяться при владі, в той час як правові норми можуть буди об’єктом перманентних реформаторських експериментів.

Конституційно-правова відповідальність – це «політико-правова відповідальність, що настає за конституційне правопорушення і виявляється в особливих негативних наслідках для його суб’єкта» негативними наслідками виступають конституційно-правові санкції, які можуть застосовуватися щодо суб’єкта політичної відповідальності: дострокове припинення повноважень чи відставка; усунення з посади; скасування, зупинення дії або недопущення набрання чинності виданого правового акта; заборона діяльності тощо. Суб’єктами конят-прав.в. можуть бути тільки носії публічної влади

11. Інститут політичної відповідальності- це система політико-правових норм,яка передбачає настання негативних наслідків для суб’єкта політики у разі неналежного здійснення ним законодавчо визначених функцій і повноважень. Такими негативними наслідками виступають передбачені нормами кон.права санкції(дострокове припинення повноважень органу публічної.влади, скасування чинності чи зупинення дії правового акта,усунення з поста посадової особи

12. Рівні політичної відповідальності:

За ступенем загальності політичних суб’єктів та мастабом їх взаємодії:

1. рівень взаємної відповідальності громадянського суспілтсва і держави(вибори, референдуми та відповідальність партій перед державою)

2.відповідальність в системі вищих органів державної влади (імпічмент, дострокове припинення повноважень парламенту, відставка уряду)

3.відповідальність в органах місцевої влади (органу державної влади, представницького органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу перед державою, місцевою громадою та один перед одним).

13. інститутами політичної відповідальності в системі вищих органів державної влади, є глава держави, парламент, уряд та вищі суди (верховний і конституційний). Основними інститутами політичної відповідальності в системі вищих органів державної влади є інститути:

відповідальності президента перед парламентом;

відповідальності парламенту перед главою держави;

відповідальності уряду перед парламентом;

відповідальності уряду перед главою держави;

відповідальності президента, парламенту та уряду перед органом судового конституційного контролю.

Засобами реалізації такої відповідальності виступають інститути:

імпічменту президента;

відкладального вето глави держави щодо законів, прийнятих парламентом; конституційного контролю через визнання їх неконституційними. дострокового припинення повноважень (розпуску) парламенту главою держави;

відставки уряду за рішенням парламенту або глави держави;

скасування чинності актів президента, парламенту чи уряду органом судового

Інститути політичної відповідальності в системі вищих органів державної влади є найважливішими елементами системи стримувань і противаг. Від їх збалансованості залежать політична стабільність у державі та ефективність здійснення державної влади, що є складовими її демократизму. Такі інститути та їх особливості визначаються формою державного правління – парламентарною, президентською чи змішаною республіканською і потребують окремого дослідження.