10.Держава як організація політичної влади. Монополія держави на політичну владу.

Державна влада здійснюється над різно­манітними суспільними угрупованнями і окремими особами при їх взаємодії одне з одним у процесі реалізації. Політики. політична влада є державною монополією. Інші організації, що існують у суспільстві, хоча і беруть участь у політиці, але їх вла­да поширюється тільки на членів тієї чи іншої організації і має ха­рактер звичайної суспільної, а не політичної влади. Взаємодіючи з різними ланками політичної системи — пар­тіями, рухами, групами населення, об'єднаними держава являє собою провідний суб'єкт політичного життя. У цій якості вона взаємодіє з іншими ланками політичної системи, реєструє або анулює реєстрацію окремих недержавних утворень, встановлює правовий режим їх діяльності, наглядає за його до­держанням. Саме на державну владу покладається здійснення низки функ­цій Основними серед них є ті, що визначають головні напрямки діяльності держави, а саме: економічна, політична, соціальна та ідеологічна функції. Політична влада, яка монопольно належить державі, викори­стовується нею для вирішення як внутрішньо, так і зовнішньо­політичних завдань. Цьому відповідає поділ державних функцій на внутрішні і зовнішні.

11. Легітимація державної влади, її соціальна база

спосіб її узаконення, легітимації – тобто та форма, в якій обгрунтовується право на владу

Ключовою, визначальною особливістю існування та здійснення влади є те, що влада становить не лише зданість, наявність, а й містить у собі визнання. Вона починає існувати настільки,наскільки визнана її учасниками і спирається на їх волю. Конституювання влади у визнанні. вона повинна бути визнана як пеpеважаюча з боку пiдвладної волi. Лише у цьому визнаннi пеpеваги конститується владне вiдношення.

Легітимація силою звичаю. Найдавнішою формою легітимації влади є обгрунтування її звичаєм. Він є загальною основою суспільної нормативності як такої. У вигляді звичаю панує анонімна всезагальність соціуму. Те, що певний час робиться так, створює правило, що саме так треба робити. У звичаї влада виглядає тотожною з безпосереднім "планом справ", "рухом речей". Легітимація владою Бога. виникає розпорядник влади. Визначальне право його волі потребує додаткового обгрунтування, яке будується у вигляді апеляції до Божого авторитету. Принцип переваги кращих. Історично найбільш усталеною формою служила перевага походження (родовитість). Хто вів свій рід від найвидатніших осіб, той виступав як кращий, знатний. Кращі утворювали вищий стан у суспільстві — аристократію. Олігархія теж організована за цим принципом, але тут критерієм служить не родовитість, а гроші і майно Обгрунтування влади правом сильного. . У тиранічних режимах життя разгортається у перманентному насильстві. Такою є, зокрема, практика тоталітарного ладу. Легітимація довірою людей. Класичним прикладом влади, право якої обгрунтовано довірою людей, слугує, звичайно, республіка. Саме з виникненням республіки розпочинається історія магістратур – владних посад, які обіймаються особами, обраними народом, йому підзвітними та чітко окреслиними у своїх повноваженнях