15.Поняття історичного типу держави

Історичний тип держави — це система суттє­вих рис, притаманних усім державам, економічною основою яких є певний тип виробничих відносин і які виражають соціальна змістовну (зокрема, кла­сову) сутність і соціальне призначення держави. Основні причини зміни типів держави:

- розвиток продуктивних сил і відповідна зміна виробничих відносин; зміна соціальної (зокрема, класової) структу­ри суспільства; зміна панівного, домінуючого в економіці класу або іншої панівної, керівної групи населення, виникнення нового співвідношення класових та інших соціальних сил;

перехід державної влади до представників ін­шого класу

формаційний пов'язується з установленням закономірної залежності класової сутності держави від економічних відносин, що домінують у суспільстві на певному етапі його розвитку

цивілізаційний Прихильники цивілізаційного підходу відкидають формаційний підхід як одномірний і співвідносять державу насамперед із духовно-моральними і культурними чинниками суспільного розвитку

Історичні типи держави: племінно-бюрократичний, рабовласниць­кий, феодальний, буржуазний. Така класифікація зумовлюється тим, що саме вказані соціально-еко­номічні спільності, класи — племінна бюрократія, рабовласники тощо — були домінуючою частиною населення у тому чи іншому суспільстві на певному етапі його історичного розвитку.

16.Чинники, що визначають тип держави.

Тип держави — сукупність держав, що мають схожі загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку. Тип держави характеризується: елітою , що перебуває при владі; системою виробничих відносин і форм власності, на яких ця влада ґрунтується; системою методів і засобів, які застосовує ця влада для захисту виробничих відносин і форм власності; змістом політики держави, її справжньою роллю у суспільстві; рівнем культурно-духовного розвитку населення держави в цілому і особи зокрема.

Є два підходи до типології держав: формаційний цивілізаційний

17.Формаційний та цивілізаційний підходи при дослідженні та визначенні історичних типів держави

Відповідно до марксистського положення, при формаційному підході класова сутність держави визначається економічним чинником, станом виробничих відносин, способом виробництва в цілому, а сама держава є лише надбудовою над економічним базисом. Держава завжди спирається на певні соціальні сили—класи, прошарки, релігійні формування та ін.

Типи держав за формаційним підходом

Рабовласницький тип держави Сутність цієї держави полягала в тому, що вона являла собою диктатуру класу рабовласників, Феодальний тип держави Закріпачені селяни мали на відміну від рабів певні особисті права, але вони були прикріплені до землі, перебували в прямій залежності юридичній залежності від феодалів.

Буржуазний тип держави

Її соціальною базою стають приватні підприємці—власники основних засобів виробництва. Ця соціальна база звужується або розширюється залежно від етапів розвитку буржуазного суспільства, яких було два: Вільний етап капіталізму Монополістичний етап капіталізму

Соціалістичний тип держави Соціалістична держава — це остання стадія розвитку суспільства по класифікації прийнятої у формаційному підході.

Цивілізаційний підхід до типології держави

Цивілізаційний підхід — покладає в основу класифікації держав поняття «цивілізація», її рівень, досягнутий тими чи іншими народами. Виходячи із ступеня духовності народу, культури, ідеологія національного характеру, менталітету, географічного середовища та інших чинників, прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на: первинні; вторинні.

Первинним цивілізаціям притаманна командно-адміністративна організація державної влади. До первинних цивілізацій віднесені держави Давньосхідна Єгипет Персія Шумери Вавилон До вторинних держави Західної Європи Північної Америки Східної Європи Латинської Америки та ін. Вторинні цивілізації.,Влада виявилася не такою всемогутньою і всепроникаючою силою, якою вона поставала у первинних цивілізаціях. Сучасна типологія згідно з цивілізаційним підходом також виділяє: аграрні, промислові та науково-технічні держави; доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні держави; локальні, особливі та сучасні держави.

Вадою цивілізаційного підходу є нерідка недооцінка соціально-економічного чинника, звеличування культурного елемента як «душі, і крові, лімфи, сутності цивілізації»

18-19. Формаційний та цивілізаційний підходи при дослідженні та визначенні історичних типів держави

Недоліки формаційна періодизація має надто обмежену сферу застосування, відповідає, в основному, лише європейській історії, в той час як стадійно-цивілізаційна періодизація є більш універсальною і придатною до застосування відносно будь-якого суспільства. По-різному осмислюється і співвідношення ролі матеріальних і духовних чинників суспільно-історичного розвитку Відповідно до формаційного підходу, вирішальну роль у розвитку суспільства відіграють матеріальні (економічні) чинники. Принципово різниться розуміння спрямованості історичного розвитку. Формаційний і цивілізаційний підходи несуть у собі різні трактування поняття «прогрес». . багато народів не проходили у своєму розвитку через всі і навіть через більшість формацій; недостатня увага приділяється своєрідності, унікальності, неповторності окремих суспільств і народів. Переваги: дозволяють побачити те спільне, що було в історичному розвитку різних народів; представити історію людського суспільства як єдиний процес; встановити певні закономірності історичного розвитку суспільства; запропонувати певну періодизацію всесвітньої історії та історії окремих країн

Таким чином, аргументи і контраргументи, висунуті в суперечці між прихильниками формаційного і цивілізаційного підходів, вкотре доводять те, що переваги того й іншого підходу носять взаємодоповнюючий характер, бо саме їх поєднання сприятиме найбільш глибокому і всебічному розумінню історії.

20.Особистісний підхід до типології держави і права.

Цивілізаційний підхід — покладає в основу типової класифікації держав поняття «цивілізація», її рівень, досягнутий тими чи іншими народами (,Коркунов, Крюгер, Гелбрейт) Виходячи із ступеня духовності народу, культури, ідеології, національного характеру, менталітету, географічного середовища та інших чинників, прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на: первинні; вторинні.

До первинних цивілізацій віднесені держави — давньосхідна (Єгипет, Персія, Шумери, Вавилон, Бірма та ін.), еллінська (Спарта, Афіни), римська, середньовічна; до вторинних — держави Західної Європи, Північної Америки, Східної Європи, Латинської Америки та ін.

Первинним цивілізаціям притаманна командно-адміністративна організація державної влади. Держава забезпечує як політичне, так і господарсько-соціальне функціонування суспільства, а не визначається ними. Вторинні цивілізації Влада виявилася не такою всемогутньою і все-проникаючою силою, якою вона поставала у первинних цивілізаціях.. \.

відповідно до цивілізаційного підходу: (1) сутність держави визначається як співвідношенням соціальних сил, так і накопиченням, спадкоємністю культурно-духовних зразків поведінки; (2)  політика держави — не стільки продукт гри соціальних сил, скільки результат впливу світогляду суспільства, його моралі, ціннісної орієнтації; (3) розмаїття національних культур обумовлює шляхи розвитку держав, їх типи.