- •Лекція 5. Сучасна біологічна картина світу. Походження і сутність життя План
- •1. Становлення концепцій виникнення життя
- •2. Концепція Опаріна
- •3. Сучасні концепції походження і суті життя
- •4. Суть і визначення життя
- •Лекція 6. Виникнення життя на землі План
- •1. Передумови виникнення життя на Землі
- •2. Поява живої речовини
- •3. Формування біосфери Землі
- •Лекція 7. Основи вчення про біосферу План
- •1. Поняття біосфери. Вчення в. І. Вернадського про біосферу
- •2. Структура біосфери. Типи речовини біосфери.
- •3. Атмосфера, гідросфера і літосфера
- •4. Живі організми в біосфері
- •5. Структура біосфери, запропонована Реймерсом
- •6. Функціонування біосфери
- •7. Кругообіг речовини та енергії в біосфері
- •8. Стабільність біосфери
- •Лекція 8. Вчення про ноосферу План
- •1. Розвиток і становлення людини
- •2. Виникнення вчення про ноосферу
- •3. Концепція ноосфери в.І. Вернадського
- •4. Перехід біосфери в ноосферу
- •5. Наука як основний чинник ноосфери
- •Лекція №9 План
- •1. Людина як предмет природничонаукового пізнання
- •2. Подібність і відмінність людини від тварин
- •3. Концепції виникнення людини на Землі. Антропологія.
- •4. Трудова теорія антропогенезу
- •5. Генезис свідомості, мислення і мови
- •6. Дослідження проблем свідомості у природознавстві
- •7. Проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині
- •8. Еволюція культури людини. Соціобіологія
- •9. Проблеми пошуку позаземних цивілізацій
- •10. Проблема зв'язку з позаземними цивілізаціями
- •Лекція 11.
- •1. Класична космологія
- •2. Парадокси Шезо-Ольберса і Зеєлігера. Неевклідові геометрії
- •3. Космологічний принцип. Всесвіт Ейнштейна. Всесвіт Фрідмана
- •5. Закон Хаббла й дослідження Слайфера
- •6. Моделі Всесвіту
- •7. Народження Всесвіту
- •8. Варіанти майбутнього Всесвіту
- •9. Деякі труднощі гіпотези розширного Всесвіту
- •Лекція 10. Галактика і квазари План
- •1. Сонце та Галактика
- •2. Метагалактика
- •3. Класифікація галактик
- •4 Обертання галактик
- •5. Походження галактик
- •6. Гіпотези про походження галактик
- •7. Квазари. Відкриття квазарів
- •8. Особливості квазарів
- •9. Розподіл квазарів у просторі
- •10. Гіпотези про походження квазарів
- •11. Народження та еволюція зірок
- •11. Діаграма Герцшпрунга-Рассела
- •12. Еволюція зірок
- •13. Білі карлики
- •14. Пульсари та нейтронні зірки
- •15. Чорні дірки
- •16. Змінні зірки. Цефеїди
- •17. Зоряні скупчення та асоціації
- •18. Туманності
- •19. Пояс зодіаку
4 Обертання галактик
Те, що спіральні галактики обертаються, виявили ще в 1917 році В. Слайфер і Р. Кертіс. При цьому було встановлено, що ядро галактики обертається як тверде тіло.
Періоди обертання ядер галактик укладаються в часові проміжки від 50 до 500 млн. років. Найшвидше обертаються галактики типу SO і Sa.
Дотепер астрономи не можуть дійти згоди, в якому напрямку обертаються спіральні галактики: чи вони закручуються (тобто спіралі відстають від обертання ядра), чи ж розкручуються.
Еліптичні галактики теж обертаються, але дуже повільно. Щодо неправильних галактик таких даних немає.
Ці три типи галактик (спіральні, еліптичні й неправильні) Хаббл й інші астрономи вивчали ще у двадцяті-тридцяті роки XX століття. З того часу з'явилися відомості і про галактики інших типів, які не узгоджуються з первісною класифікацією. Це, насамперед, галактики з активними ядрами й потужним радіовипромінюванням.
Одним з об'єктів такого класу є відкриті в шістдесяті роки квазари (квазізоряні радіоджерела). У них зоряна складова не спостерігається: вона або взагалі відсутня, або, що більш імовірно, непомітна на тлі величезної світності щільного ядра, що сягає 1040 Вт, тобто в десять тисяч разів більша від світності Галактики.
Радіовипромінювання квазарів можна порівняти за інтенсивністю з їх оптичним випромінюванням. Існує різновид квазарів з низьким рівнем радіовипромінювання. Такі об'єкти називають квазагами, тобто квазагалактиками.
5. Походження галактик
Вік Сонця перевищує 5 млрд. років, а найстаріших зірок у Всесвіті — 10 млрд. років. Наймолодші зірки народжуються й починають свою еволюцію на наших очах із хмар газу й космічного пилу. Зірки утворюють системи, що відрізняються за розмірами й масами: зоряні пари и групи, скупчення, асоціації, галактики. Ієрархія астрономічних систем не вичерпується галактиками, а продовжується до скупчень галактик і надгалактик.
Історія космічних структур нараховує 12-18 млрд. років. До утворення сучасних планет, зірок, галактик уся їхня речовина являла собою гарячу воднево-гелієву плазму, рівномірно розподілену у світовому просторі. Накопичені за багато століть знання й особливо відкриття, зроблені у XX столітті, дозволили скласти певне уявлення про властивості космічного середовища в дозоряну, догалактичну епоху, про фізичні процеси, які спричинили формування сучасної структури Всесвіту, та про космічні процеси, що тривають і в наш час.
Сучасні уявлення про виникнення астрономічних структур спираються на космологічну теорію, що дає загальну схему розвитку Всесвіту як цілого. Космологія нехтує такими «деталями» будови Всесвіту, як зірки, галактики, навіть цілі скупчення й надскупчення галактик, розглядаючи їх як «точки», що хаотично рухаються і з яких складається, як газ із молекул, метагалактичне середовище. Середня густина мета-галактичного середовища однорідна, тобто однакова, коли йдеться про відстані, що перевищують 100-300 Мпс (мегапарсек).
Космологія стверджує, що весь простір Всесвіту перебуває в стані розширення, причому розширюється саме простір, а не збільшуються відстані, наприклад, між галактиками. Цей висновок стосується лише великих об'єктів, протяжність яких становить 100-300 Мпс і більше. Усередині ж цих об'ємів зірки й галактики не зазнають космологічного розширення. Не відбувається таке розширення й у межах нашої Сонячної системи.
Вік Галактики як зоряної системи близький до віку її найстаріших зірок і становить 10-12 мільярдів років. Імовірно, процес формування астрономічних тіл, які ми сьогодні спостерігаємо, розпочався 12-15 мільярдів років тому.
Але з чого це почалося — з найменших чи з найбільших об'єктів? Багато фактів вказують на те, що першими «вийшли» з космологічного розширення величезні маси речовини, які можна порівняти з масами скупчень галактик. Пізніше розпочався процес дроблення цих мас і всередині них поступово сформувалася вся ієрархія астрономічних систем. Таку гіпотезу висунув Я.Б. Зельдович.
Інша точка зору припускає виникнення спочатку більш дрібних тіл, що згодом збільшувалися, зливалися. Цю ідею розвивали Дж. Піблс і Р. Дікке. Вони припускають, що першими об'єктами у Всесвіті могли бути об'єкти з масами, які можна порівняти з мільйоном сонячних мас; поступово зливаючись, вони утворювали галактики; об'єднання галактик, у свою чергу, утворювало їх скупчення.
