20. Система постачання «точно у термін» в закупівельній логістиці

Система постачання “точно у термін”(just-in-time) – це система організації постачання, яка ґрунтується на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів у необхідній кількості й на той момент, коли ланки логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов’язаних із створенням запасів.Впровадження і поширення концепції JIT привело до зміни традиційного підходу до постачанняВпровадження концепції “точно у термін” має свої позитивні та негативні сторони. Її перевагами є:- скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу;- скорочення складських площ;- висока пропускна здатність;- активна участь і підвищена мотивація працівників;- високий прибуток і продуктивність логістичної системи;- висока якість обслуговування;- висока гнучкість логістичної системи;- своєчасна доставка.До недоліків системи “точно у термін” слід віднести:- низькі запаси роблять будь-які збої в роботі логістичної системи критичними; - введення системи може вимагати великих змін, яких важко досягнути на практиці.

Досвід показує, що стратегія JIT не є універсальною і застосовується не завжди. Її реалізацію стримують такі важливі фактори, як незадовільна якість продукції, порушення термінів постачання й оплати за товар, помилки і збої в передачі інформації між замовником і постачальниками. Успіх у реалізації стратегії залежить також від кількості та територіальної дислокації постачальників, рівня їх відповідальності під час виконання договірних зобов’язань. Тому величезні витрати, пов’язані з реалізацією методу закупівель “точно у термін”, ефективні тільки в стабільно працюючих економічних системах за умови довгострокових господарських зв’язків.

21. МАТЕРІАЛЬНИЙ ПОТІК на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і має назву виробнича логістика, або по іншому-внутрішньовиробнича.Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги.

Актуальність застосування логістики у матеріальній сфері зумовлена декількома аспектами. По-перше, останнім часом спостерігається тенденція звуження сфери масового і багатосерійного виробництва. Розширюється застосування універсального устаткування, гнучких переналагоджуваних (виробничих) систем. Виробники отримують все більше замовлень на виробництво невеликих партій і навіть одиничних виробів. При цьому з боку покупців все частіше висувається вимога задовольнити потребу за мінімально короткий термін з високим ступенем гарантії.Іншим аспектом актуальності виробничої логістики є організація виробництва у рамках кооперації з випуску складних виробів. У цьому випадку транспортно-пересувні операції можуть бути об’єктом як виробничої логістики, якщо використовуються власні транспортні засоби для внутрішньо системного переміщення вантажів, так і транспортної за умови використання транспорту загального користування.

22. ЛОГІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА включає в себе наступні основні положення:- відмова від надлишкових запасів;- відмова від завищеного часу на виконання основних і транспортно-складських операцій;- відмова від виготовлення серій деталей, на які немає замовлення покупців;- усунення простоїв обладнання;- обов'язкове усунення браку;- усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень;- перетворення постачальників з протистоїть сторони в доброзичливих партнерів.На відміну від логістичної традиційна концепція організації виробництва передбачає:- ніколи не зупиняти основне обладнання та підтримувати будь-що-будь високий коефіцієнт його використання;- виготовляти продукцію як можна більш великими партіями;- мати максимально великий запас матеріальних ресурсів «про всяк випадок».Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов «ринку продавця», в той час як логістична концепція - для умов «ринку покупця».Коли попит перевищує пропозицію, можна з достатньою впевненістю вважати, що виготовлена з урахуванням кон'юнктури ринку партія виробів буде реалізована. Тому пріоритет отримує мета максимального завантаження устаткування. Причому, чим більше буде виготовлена партія, тим нижче виявиться собівартість одиниці виробу. Завдання реалізації на першому плані не варто.Ситуація змінюється з приходом на ринок «диктату» покупця. Завдання реалізації виробленого продукту в умовах конкуренції виходить на перше місце. Мінливість і непередбачуваність ринкового попиту робить недоцільним створення і утримання великих запасів. У той же час виробничник вже не має права упустити жодного замовлення. Звідси необхідність в гнучких виробничих потужностях, здатних швидко відреагувати виробництвом на що виник попит.

23. У виробничій логістиці велика роль належить процесам своєчасного постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами. Перший підхід називається “штовхаюча” система і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” кожному наступному адресату строго за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві грунтується на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він носить назву "тягне система" 1 і являє собою систему організації виробництва, в якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система управління ставить завдання лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

24. Однією з найбільш популярних у світі логістичних концепцій, на основі якої розроблено і функціонує велика кількість мікрологістичних систем, є концепція “планування потреб/ресурсів” (requirements/resource planning, RP). Концепцією RP часто протиставляють логістичній концепції “точно у термін”, маючи на увазі, що на ній (на відміну від ЛТ- підходу) базуються логістичні системи “штовхаючого” типу. Системи MRP оперують матеріалами, компонентами, напівфабрикатами та їх частинами, попит на які залежить від попиту на специфічну готову продукцію. Хоч сама логістична концепція, закладена в основу4 системи MRP I, сформована досить давно (із середини 1950-х років), але тільки з появою швидкодіючих комп’ютерів її вдалося реалізувати на практиці. У той же час революція в мікропроцесорних та інформаційних технологіях стимулювала бурхливий ріст різноманітних застосувань систем MRP у бізнесі.Основними цілями систем MRP є- задоволення потреби у матеріалах, компонентах і продукції для планування виробництва і доставки споживачам;- підтримка низького рівня запасів матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції;- планування виробничих операцій, графіків доставки, закупівельних операцій.

25. Система KANBAN розроблена Корпорацією "Тоета Моторс" (що в перекладі з японського означає "карта"). Система KANBAN є першою реалізацією логістичних систем, що "тягнуть", у виробництві, на впровадження якої від початку розробки у фірми "Тоета" пішло близько 10 років.Ключовими чинниками впровадження цієї системи стали:• раціональна організація і збалансованість виробництва;• тотальний контроль якості на всіх стадіях виробничого процесу і якості початкових ресурсів у постачальників;• партнерство тільки з надійними постачальниками і перевізниками;• підвищена професійна відповідальність і висока трудова мораль усього персоналу.Первинні спроби американських і європейських конкурентів автоматично перенести схему KANBAN у виробництво без урахування цих і інших чинників логістичного оточення потерпіли невдачу. Засобом передачі інформації в системі є спеціальна картка "kanban" в пластиковому конверті. Поширено два види карток; відбору і виробничого замовлення. У картці відбору вказується кількість деталей (компонентів, напівфабрикатів), яка має бути узята на попередній ділянці обробки (складки), тоді як в картці виробничого замовлення - кількість деталей, яка має бути виготовлена (зібрано) на попередній виробничій ділянці. Ці картки циркулюють як усередині підприємств "Тоеты", так і між корпорацією і компаніями, що співпрацюють з нею, а також на підприємствах філій. Таким чином, картки "kanban" несуть інформацію про кількості продукції, що витрачаються і вироблюваних.У системі відсутнє складування на місцях, оскільки використовуються тільки контейнери, переміщувані від одного оброблювального центру до іншого за допомогою технологічного транспорту.

26. У США і в інших країнах у 80-і роки почали широко використовувати систему організації виробництва ОПТ, у якій на якісно новій основі отримали подальший розвиток ідеї, закладені в системах KANBAN і MRP. Система організації виробництва і постачання, яку назвали “Оптимізованою виробничою технологією”(Optimized Production Technology, ОРТ), розроблена ізраїльськими та американськими фахівцями і відома також як “ізраїльський KANBAN”.ОПТ, як система KANBAN, належить до класу тягнучих систем організації постачання і виробництва. Окремі західноєвропейські фахівці небезпідставно вважають, що ОПТ- це фактично комп’ютеризований варіант системи KANBAN з тією істотною різницею, що ОПТ запобігає виникненню вузьких місць у ланцюзі “постачання – виробництво - збут”, а система KANBAN дозволяє ефективно усувати вже існуючі вузькі місця.Основний принцип ОПТ- виявлення у виробництві вузького місця або критичних ресурсів. У їх якості можуть виступати:- запаси сировини і матеріалів;- машини й устаткування;- технологічні процеси;-персонал. У системі ОПТ в автоматичному режимі вирішується ряд завдань оперативного і короткострокового управління виробництвом, у тому числі формування графіка виробництва на один день, тиждень. Під час формування оптимального графіка виробництва використовується критерій забезпеченості замовлень сировиною і матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму обігових коштів у запасах і гнучкості виробництва.

27. У останні роки на багатьох західних фірмах під час організації виробництва і в оперативному менеджменті набула поширення логістична концепція “худе виробництво” ( Lean production LP)Ця концепція, власне кажучи, є розвитком концепції “точно у термін” і містить такі елементи, як система KANBAN і “планування потреб/ресурсів”.Сутність внутрішньовиробничої логістичної концепції “худе виробництво” виражається у творчому поєднанні таких основних компонентів:- високої якості;- невеликого розміру виробничих партій;- низького рівня запасів;- висококваліфікованого персоналу;- гнучких виробничих технологій. Основні цілі концепції “худе виробництво” у плані логістики:- високі стандарти якості продукції;- низькі виробничі витрати;- швидке реагування на зміну споживчого попиту;- малий час переналагодження устаткування.

28. РОЗПОДІЛЬЧА ЛОГІСТИКА є тією частину логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий період.Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. Доцільно все ж використовувати термін “розподільча логістика” як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній системі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кінцевих споживачів.Інтегрований погляд на функцію розподілу почав розвиватися у 60-х-на початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння того, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу виготовленого продукту, в єдину функцію управління несе у собі великий резерв для підвищення ефективності. Результатом інтегрованого підходу до реалізації різних функцій розподілу стало включення розподілу в структуру функціонального управління організацій та підприємств.Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв’язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв’язку всіх функцій всередині самого розподілу.

29. ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ЗАВДАНЬ РОЗПОДІЛЬЧОЇ ЛОГІСТИКИ СПРИЯЄ реалізація їїфункцій, серед яких найважливіші:o визначення попиту споживачів і його задоволення;o накопичення, сортування і розміщення запасів готової продукції;o формування господарських зв'язків по поставці товарів і наданні послуг;4 вибір раціональних форм товароруху і організація торгівлі.Для успішної реалізації функцій розподільчої логістики необхідно дотримуватися наступних правил:o слід розуміти, що всередині розподільчої логістики не існує ні ресурсів ні результатів, вони наявні лише поза її межами, і на їх отримання повинна спрямовуватися вся діяльність відповідних служб;o результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом використання потенційних можливостей підприємства, а не вирішення проблем;o високих результатів в розподільчій діяльності можна досягнути шляхом дійсного лідерства на ринку, зважаючи на потреби споживачів та закони ринку;o не зупинятися на досягнутому, а завжди шукати шляхи для саморозвитку та самовдосконалення;o розподільча логістика повинна спрямовуватися на вирішення зовнішніх проблем (задоволення потреб споживача тощо), оскільки її спрямованість на досягнення безпосередніх внутрішніх цілей веде до втрати зв'язку з ринком і, відповідно, зменшення рівня ефективності.Існує два підходи до визначення функцій логістики розподілу. Перший охоплює комплекс операцій по відвантаженню готової продукції із складу постачальника. Другий - ширший.