45.Методи штрихового кодування

Сучасні інформаційні технології дозволяють реєструвати надходження та реалізацію товарно-матеріальних цінностей практично в режимі "on-line", що дозволяє управлінській системі реагувати на зміни в розмірах запасів в оптимальні строки. Така можливість реалізується завдяки потужним технічним засобам, зручному і гнучкому програмному забезпеченню, технологіям передачі даних, а також єдиній наскрізній і зручній системі кодування товарів. Найбільшою швидкістю і зручністю в цьому плані відзначаються системи штрих-кодування.

Автоматичне отримання інформації з допомогою штрих-кодів може здійснюватися завдяки використанню декількох видів кодів:

1. код з прямокутним контуром - ITF-14 - може друкуватися не тільки на гладких поверхнях, використовується переважно для кодування товарних партій;

2. код 128 - використовується паралельно з іншими кодами для кодування додаткової інформації (номер партії, дата виготовлення, термін реалізації тощо);

3. код EAN - найчастіше використовується на товарах масового вжитку, складається з чотирьох частин, на основі яких можна визначити країну виробника, підприємства виробника, найменування товару а також проконтролювати правильність формування коду (з допомогою останньої контрольної цифри);

З допомогою спеціального обладнання та програмного забезпечення зчитування кодів при придбанні чи реалізації товарів дозволяє відстежувати оперативні зміни розмірів запасів на складах, в оптовій чи роздрібній сітці.

Використання в логістиці технології автоматичної ідентифікації штрихових кодів дозволяє суттєво покращити управління матеріальними потоками на всіх етапах логістичного процесу. До основних її переваг належать:

На виробництві:

o створення єдиної системи обліку і контролю руху виробів і комплектуючих, а також контроль за станом логістичного процесу на підприємстві;

o скорочення чисельності обслуговуючого персоналу і звітної документації, зведення кількості помилок до нуля.

В складському господарстві:

o автоматизація обліку і контролю матеріального потоку;

o автоматизація процесу інвентаризації матеріальних запасів;

o скорочення часу на виконання логістичних операцій з матеріальним та інформаційним потоком.

В торгівлі:

o створення єдиної системи обліку матеріального потоку;

o автоматизація замовлень та інвентаризації товарів;

o скорочення часу обслуговування покупців;

o зменшення кількості помилок при введенні найменування товару в касовий апарат.

46.Інформаційне забезпечення логістики

На рівні фірми логістична система розпадається на ряд структур, які можна представити у вигляді горизонтальних функціональних субсистем у сфері закупівель, виробництва і розподілу. Логістика об'єднує їх у систему з єдиними цілями і завданнями, які лежать в області мінімізації витрат усього логістичного ланцюга, а не окремо взятого її елемента. Інструментом подібного об'єднання є інформаційне забезпечення логістичного процесу фірми, починаючи з закупівлі і закінчуючи збутом продукції. Потоки інформації є тими єднальними "нитками", на які нанизуються всі елементи логістичних ланцюгів.

Ще кілька років тому під інформаційним забезпеченням фізичного процесу руху товарів від постачальника до споживача малася на увазі лише супровідна інформація. У міру розвитку логістичних систем у все більшій мірі стала відчуватися необхідність впровадження в практику - логістичних інформаційних систем, які дозволили б органічно об'єднати в єдине ціле всі логістичні субсистеми (логістику закупівель, виробничу логістику, логістику розподілу). Інформація на сучасному рівні розвитку виробництва - це самостійний виробничий фактор, потенційні можливості якого відкривають широкі перспективи для зміцнення конкурентоспроможності фірм. Одним з найважливіших умов успішного функціонування фірми є наявність такої системи інформації, яка дозволила б пов'язати воєдино всю діяльність (виробництво і сервіс, включаючи транспортне та складське обслуговування) і керувати нею виходячи з принципів єдиного цілого. Одним з підходів до створення моделі інформаційних потоків на виробництві є аналіз існуючої системи управління. Він передбачає зведення конкретних ділянок виробництва до окремих компонентів, комбінуючи які, можна отримати структурну модель для аналізу варіантів структури підприємства. Структурна модель повинна містити два основних елементи: виробничі потужності та засоби організації матеріального потоку. Комбінуючи ці елементи, дослідники та організатори системи ділять всю структуру підприємства на буферну і технологічну частини. При цьому охоплюються всі види діяльності - від отримання сировини до передачі готової продукції покупцю. Основний критерій, який відрізняє буферні та технологічні зони, зосереджений у питанні: чи перебуває предмет праці в стаціонарному стані або він приведений в рух. Отримавши відповідь на це питання, далі визначають, які конкретно дані повинні бути зібрані, оброблені та передані для забезпечення оптимального управління матеріальним потоком. Визначені таким чином групи переданих даних повинні включати в себе наступні дев'ять інформаційних елементів, які, як вважається, створюють базу для інформаційного контролю над усією структурою обігу товарно-матеріальних цінностей:

1) тип предмета поставки;

2) кількість або його обсяг;

3) походження предмета поставки;

4) його місцезнаходження (розміщення);

5) час прибуття в пункт розміщення;

6) час відправлення з пункту розміщення;

7) система транспортування;

8) час транспортування;

9) резервування.