Модель Манделла-Флемінга
Вплив кредитно-грошової і бюджетно-податкової політики на сукупний доход у відкритій економіці розглядається за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Ця модель описує функціонування економіки у короткостроковому періоді і є модифікацією моделі IS-LM для малої відкритої економики. У даній моделі зберігається припущення про постійність рівня цін (як внутрішніх, так і зовнішніх), а значить - і рівності номінальної і реальної ставок процента.
Основні рівняння моделі описують рівновагу на товарному ринку - крива IS, рівновагу на грошовому ринку - крива LM, а також умову рівності внутрішньої і світової ставок процента для малої країни:
Y=C(Y-T) + І(r) + G + NX(e) IS
M/P=L(r, Y) LM
r = r *
Графічне представлення моделі. Модель Манделла-Флемінга може бути зображена як в координатах Y - r (аналогічно до моделі IS-LM), так і в системі координат Y - e. Положення кривої IS буде залежати від обмінного курсу (e).
Представлення моделі Манделла-Флемінга в координатах (e,Y). В цьому випадку криві IS і LM будуються вже з урахуванням того, що внутрішня ставка процента дорівнює світовій, тобто в рамках IS інвестиції залежать від рівня світової ставки процента І(r*), в межах LM - попит на гроші представлений як L(r*,Y). Крива LM буде вертикальною.
Результати фіскальної, грошової і зовнішньоторговельної політики при плаваючому та фіксованому обмінних курсів:
Стимулююча фіскальна політика за "плаваючого" обмінного курсу виявляється неефективною: обмінний курс зростає, але рівень доходу не змінюється, тому що зростання внутрішньої ставки процента викликає приток іноземного капіталу в країну, збільшується попит на національну валюту.
Кредитно-грошова політика, навпаки, достатньо ефективна при "плаваючому" валютному курсі. Зростання пропозиції грошей збільшує доход, обмінний курс знижується, що покращує торговий баланс, на відміну від закритої економіки, де головною передавальною ланкою є ставка проценту, механізм дії грошової політики у відкритій економіці ґрунтується на зміні обмінного курсу.
Торговельна політика, направлена на обмеження імпорту, неефективна в умовах плаваючого обмінного курсу. При скороченні імпорту збільшується чистий експорт і зростає обмінний курс, але доход не змінюється, бо початковий ефект зростання чистого експорту нейтралізується його зниженням внаслідок зростання обмінного курсу.
Система фіксоованого обмінного курсу передбачає, що Центральний банк жертвує своєю функцією контролю за пропозицією грошей і концентрує свою діяльність на підтриманні валютного курсу на проголошеному рівні за допомогою необхідного коригування грошової маси. Пропозиція грошей стає в цьому випадку ендогенною змінною.
Бюджетно-подакова політика в умовах фіксованого обмінного курсу є ефективною
Стимулююча фіскальна політика збільшує внутрішню ставку процента, стимулюючи приток капиталу в країну, виникає тенденція до підвищення обмінного курсу. Протидіючи їй, Центральний банк збільшує пропозицію грошей, що зміщує LM* праворуч і приводить до зростання сукупного доходу. Ефект бюджетно-податкової політики в даному випадку виявляється значно більшим, ніж у закритій економіці (відсутній еффект витіснення).
Кредитно-грошова політика за фіксованого обмінного курсу, навпаки, виявляється неефективною В умовах фіксованого обмінного курсу кредитно-грошова політика може еффективно впливати на сукупний доход тільки коли вона здійснюється в формі девальвації або ревальвації, тобто офіційного зниження або підвищення валютного курсу. Результати девальвації аналогічні результатам зростання пропозиції грошей при плаваючому обмінному курсі. Девальвація призводить до зростання чистого експорту і сукупного доходу. Ревальвація, напроти, скорочує чистий експорт і сукупний доход.
Зовнішньоторговельна політика в умовах фіксованого курсу виявляється ефективною.
При введенні обмежень на імпорт чистий експорт зростає, виникає тенденція до зростання обмінного курсу, але для його підтримки на попередньому рівні Центральний банк збільшує пропозицію грошей, зберігаючи, таким чином, позитивний ефект зростання чистого експорту - збільшення доходу.
Кредитно-грошова політика ефективна тільки в умовах плаваючого валютного курсу, в той час як бюджетно-податкова і зовнішньоторговельна політика здійснюють вплив на сукупний доход тільки при фіксованому обмінному курсі.