42.Якісні методи в соціології.

Якісні методи загалом розглянуто у першій темі.

У 1953 році американський психолог Алекс Осборн запропонував метод мозкового штурму (brain-storming) як засіб генерації ідей та вирішення задач. При цьому він враховував два фактори – є люди, які добре генерують ідеї, але погано справляються з аналізом. І навпаки – більшість людей схильні до критичного аналізу ідей, а не до їх генерації. Мозковий штурм дозволяє впорядкувати метод спроб та помилок, невпорядкованість цього методу він довів до абсолютної хаотичності, завдяки чому з’явилась нова якість при генеруванні ідей. Головними правилами мозкового штурму є:

• на першому етапі штурм веде група генераторів, до неї повинні входити люди самих різних інтересів та спеціальностей;

• генерацію ідей ведуть вільно висловлюючи будь-які ідеї, в тому числі фантастичні, бредові та жартівливі, притримуючись жорсткого регламенту на штурм;

• ідеї висловлюються без обґрунтування, по можливості фіксуючи на плівку в момент штурму;

• в момент мозкового штурму заборонена будь-яка критика, в будь-якому прояві;

• між учасниками штурму повинні бути доброзичливі відносини;

• на другому етапі проводиться експертиза ідей, її веде група експертів-технологів, причому окремо від генераторів. Тут прискіпливо обдумуються всі ідеї.

Недоліком мозкового штурму є трудомісткість, низькі можливості керування напрямком мислення, за циклювання на певному колі рівнозначних ідей.

43.Предмет соціології в.Парето.

У центрі уваги італійського соціолога перебувають дії “людських молекул”. На його думку, ці дії корисно поділити на два типи: логічні й нелогічні. Логічні дії відповідають зразкам наукової діяльності, в межах якої чітко простежується логічний взаємозв’язок поставленої мети і засобів досягнення її. Такими е дії не тільки вченого, а й інженера, економіста, спекулянта. Усі вони знають мету своєї діяльності, а досягти її намагаються прийнятними для цього засобами.

Нелогічні дії — це дії людини, якими керує не раціональне знання про факти і зв’язки між ними, а віра, що випливає у кінцевому підсумку з почуттів та інстинктів. Саме цей тип дій, запевняє В.Ф. Парето, становить предметну царину соціології, її головний інтерес як науки.

У суспільстві, вважає вчений, нелогічні дії переважають. Логічні дії, раціональна мотивація дії поширені в суспільстві незначною мірою. Роль їх об’єктивно обмежена і не може бути визначальною для суспільного розвитку. Таке співвідношення логічних і нелогічних дій у загальній структурі вчинків людей не випадкове* Домінування нелогічних дій, їх ірраціональної мотивації — невід’ємна родова ознака “людських молекул”. І хоч останні постійно виправдовують свої нелогічні дії, намагаючись репрезентувати їх як логічні, ірраціональний характер людської поведінки змінити неможливо. Ця ірраціональність досить стала, оскільки випливає з незмінної, ірраціональної природи самої людини.

Нелогічним діям не властиве раціональне логіко-експеримен-тальне мислення. Співвідношення мети і засобів тут або не усвідомлюється, або його просто не беруть до уваги, або воно взагалі відсутнє. У будь-якому разі адаптація засобів до мети в нелогічній дії досягається іншим способом, ніж у логічній. Як приклад нелогічної дії італійський соціолог наводить поведінку людини, яка, входячи до салону, знімає капелюха, верхній одяг, залишає їх у гардеробі та вітає присутніх. У цьому разі людина діє, на думку вченого, не на підставі логіки, а тому, що такий звичай.

44.Соціальний контроль і девіантна поведінка. КНИГА

45. Методологічна частина програми соціологічного дослідження: логіка дослідження та аналіз основних понять. РОЗДРУК методи

Програма соціологічного дослідження