Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
GOS билетыв.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
940 Кб
Скачать
☆

65.Соціологія молоді (предмет та методи).

Соціологія молоді дуже тісно пов'язана з галузевими социологиями, це і військова соціологія, соціологія виховання, міста, мистецтва, культури, особистості, права, релігії, вільного часу, праці і т.д.

Тому проблеми молоді досліджуються як у контексті всього суспільства, його основних характеристик, структурних зрушень і змін, так і диференційовано - як особливої ​​соціальної групи, з властивими їй ознаками і властивостями. Слід зауважити, що проблеми молоді Росії багато в чому пов'язані і з тими об'єктивними процесами, які протікають в сучасному світі: урбанізацією, підвищенням питомої ваги в суспільстві пенсіонерів, осіб похилого віку, скороченням народжуваності і т. д. Але разом з тим молодіжні проблеми в Росії мають і свою специфіку, опосередковані російською дійсністю в усій повноті, тією політикою, яка проводилася по відношенню до молоді.

Виділення "соціології молоді" в окрему галузь соціології відноситься до часу "молодіжної революції" 60-х рр.., Що призвела до зростання уваги до молодіжних проблем, конфлікту поколінь та ролі молоді в соціальних змінах. Основною причиною затвердження соціології молоді є збільшення перехідного періоду від дитинства до дорослості, що, у свою чергу, пов'язано з ускладненням поділу праці і виробничих процесів.Іншим важливим чинником появи молоді виявилося поділ будинку і роботи. Таким чином, у розглянутий період часу освітні функціїпереходять від сім'ї - як традиційного носія до школи. Це говорить про те, що історично й соціологічно молодь як соціальна група виявляється продуктом зміни взаємин між сім'єю, школою і роботою. [8, c.23-28]

З приводу визначення молоді, критеріїв виділення в самостійну соціальну категорію, вікових груп ведеться давня полеміка між вченими. Існують різні підходи до предмета вивчення - з позиції соціологів, психологів, фізіологів, демографів, а також класифікаційні традиції, що сформувалися в тих чи інших наукових школах. Відому роль грають ідеологічні фактори, оскільки молодь завжди була на вістрі політичної боротьби. Найважливішими группообразующих ознаками тут більшість авторів визнає вікові характеристики та пов'язані з ними суспільний статус, а також що виникають з того й іншого соціально-психологічні властивості.

Соціологія молоді як галузь соціологічної науки досліджує свій предмет у всій його цілісності, з точки зору становища в соціальній структурі, форм прояву і механізмів дії закономірностей функціонального розвитку. Соціологія молоді як наука вибудовується на трьох взаємопов'язаних рівнях:

1) общеметодологическом, заснованому на підході до пізнання молоді як суспільного феномену;

2) спеціально-теоретичному, розкриває специфіку, структуру молоді як соціально-демографічної групи, особливості її свідомості і поведінки, вікову та соціально-психологічну специфіку способу життя, динаміку ціннісних орієнтації;

3) емпіричному, аналізуючому на основі соціологічних досліджень конкретні факти в різних сферах життя. [11, c. 12-17]

Будучи відносно самостійної соціально-демографічною групою, молодь має специфікою, що вимагає розробки в рамках соціології спеціальних концепцій і теорій середнього рівня. Підкреслюючи відносність самостійності, соціологи переслідують дві мети. По-перше, уникнути певного відриву молоді від суспільства, частиною якого воно є. По-друге, акцентувати увагу дослідників на тому, що сукупність вікових, соціально-психологічних та фізіологічних особливостей, специфічних інтересів і запитів молодої порослі соціально обумовлена ​​і може бути конкретно інтерпретована лише в більш широкому суспільному контексті. Ось чому молодіжна проблематика як предмет соціологічного аналізу, підрозділяється на два види, що знайшло відображення у соціологічній літературі, першого відноситься все специфічне: визначення сутності молоді як суспільної групи, її ролі та місця у відтворенні суспільства; встановлення критеріїв вікових меж; виявлення потреб і способів діяльності; дослідження процесу соціалізації молодих людей, їх соціально-професійної орієнтації і адаптації в колективі, соціальних аспектів функціонування неформальних об'єднань і рухів. Іншу важливу область складають такі проблеми, які представляються общесоциологические і в той же час або переважно зачіпають молодь (освіта, сім'я, шлюб), або знаходять своєрідне переломлення в молодіжному середовищі (особливості виховання, ефективність його форм, засобів і методів, розвиток соціальної і політичної активності і т.д.). [9, c.5-7]

Зазначена специфіка предмета соціології молоді наклала свій відбиток на методи конкретного дослідження. Розуміючи умовність будь-якої класифікації, можна все-таки виділити деякі підходи.

Психоаналітична орієнтація. В її основі лежить виведена з психоаналізу концепція життєвого шляху особистості. Вона базується на ідеях ортодоксальних доктрин Е. Фрейда, розвинутих його учнями і послідовниками неофрейдизму (Р. Бенедикт, Л. Фойер, Л. Шелефф, Е. Еріксон). Зокрема їх зусиллями отримала подальшу розробку теорія "едипове комплексу", відповідно до якої пояснюються природамежпоколенних конфліктів, причини агресивності виступів молоді проти існуючого порядку та інші форми сублімації властивою їй енергії.Епігенетичні принцип Е. Еріксона дозволив представити розвиток індивіда, як послідовне проходження ним низки етапів, кожен з яких означає успішне подолання попереднього. Р. Бенедикт показала, що на будь-якому етапі індивід відчуває цілеспрямований громадське вплив, що формує у нього певний тип соціально-психологічної зрілості, тобто "Соціальний характер", відповідний конкретному суспільству.

У цьому плані плідно попрацювали наші вчені: К.Абульханова-Славська, Г. Андрєєва, Л. Архангельський, В. Бочарова, Л. Буєва, С.Голод, С. Іконникова, І. Кон, Б. Лісін, В. Лісовський, В. Ольшанський, А. Петровський, Д. Фельдштейн, Е. Шорохова, В. Щердаков, Д. Ельконін.

У рамках даного методу був сформульований системний погляд на проблему розвитку особистості, особливо в перехідний період від дитинства до зрілості. Подолавши відомий біологізм З. Фрейда, але дотримуючись традиції психоаналізу, дослідники зуміли осмислити цейпроцес у безпосередній взаємодії з соціумом. Розгляд молоді як соціологічної категорії, яка визначається не тільки віковими межами, але і специфічним соціальним статусом, особливостями людської свідомості і поведінки продукувало більш глибоке розуміння молодіжних проблем, наукове обгрунтування диференційованої виховної роботи. Це у вирішальному ступені призвело до виділення в молодіжній політиці цілого напряму, пов'язаного з гармонійним вдосконаленням підростаючого покоління. І хоча сама ідея по суті була досить утопічна, все ж спроби її реалізації, як у дослідницькій, так і в практичній формах, безумовно, мали важливі результати. [4, c.45-52]

Предметом аналізу тут з'явилися тенденції формування молодих поповнень робітничого класу, колгоспного селянства, інтелігенції, їх соціальний стан, трудова та громадська активність, а також невідповідність професійного статусу та кваліфікаційної підготовки, рівня освіти і матеріального забезпечення, формальної включеності в структури управління і реальної участі у прийнятті рішення - словом, фундаментальні протиріччя, що визначають характер відносин молоді і суспільства. З введенням лонгітюдний стратегії досліджень був не тільки глибоко проаналізовано процес включення молодих людей у громадське життя, але і простежено мінливий поведінка когорти, варіантність цього процесу в часі.

Культурологічний підхід. Для даного підходу характерний розгляд соціальних явищ, у тому числі і специфічно молодіжних, під кутом зору феноменологічної соціології. Поділяють ідеї її основоположників А. Щюца, П. Бергера, Т. Лукмана дослідники прагнуть осмислити світ молоді у його суто людському бутті, у співвіднесенні з конкретними уявленнями, цілями і поведінковими мотивами реально діючих індивідів.Перераховані суб'єктивні прояви фіксуються і концептуализируются як наслідки об'єктивних соціальних процесів, що відбиваються в певних типах культури, що розуміється і як ступінь засвоєння суспільних норм, і як сума духовних багатств, накопичених людством, і як спосіб людської діяльності.

Завдяки використанню культурологічної традиції соціологія отримала можливість системного аналізу молодіжних проблем у взаємозв'язку з реальними процесами, що відбуваються в суспільстві. Класичний зразок - роботи німецького соціолога К. Маннгейма.Досліджуючи феномен поколінський єдності, він розкрив механізм соціального наслідування: нагальна потреба передачі і засвоєння матеріального і духовного досвіду постійно зіштовхує все нові хвилі людського масиву з феноменом культури людства; цей непреривающейся контакт молодих поколінь з досягненнями цивілізації має величезне значення для суспільства, тому що відкриває шляхи переоцінки здобутого культурного багажу, переориентировке руху в новому напрямку. За Маннгейму це свого роду компенсація обмеженою і часткової природи людської свідомості. У відповідності зі способом передачі культур від одного покоління до іншого, американський антрополог М. Мід ділить їх на три види: постфігуратівную, кофігуратівную і префигуративной. Культурологічному підходу зобов'язане своїм появам безліч теорій середнього рівня в західній соціології - нарцисизму (Е.Ноель-Нойманн, Кміесяко), гедонізму (Цис), постіндустріального мислення (Д. Белл, Р. Інглхарт, Х. Вільямс), ювентізаціі (П. Мітєва , Ф. Малер).

Не без користі застосовують і розвивають цю методологію російські соціологи: В. Бакшутов, В. Боровик, С. Григор 'єв, В. Добреньков, В. Журавльов, С. Іконникова, І. Ільїнський, Л. Коган, В. Криворученко, С. Кугель , В. Левічева, В. Лісовський, В. Луков, В. Немировський, Ю. Ожегов, Є. Слуцький, В. Харчева, В. Чурбанов, А. Шендрик. [7, c.78-83]

Молодіжний стиль життя відрізняє субкультуру молодих людей як особливу форму організації соціально-демографічної групи. У сучасній науці домінує традиція дослідження цієї субкультури, коригуючого її з ціннісної та світоглядної диференциация у молодіжному середовищі з відмінностями поведінки, зовнішньої атрибутики, з особливостями реалізації дозвілля неформальних молодіжних об'єднань, не тільки мало практичний сенс, але й істотно розширювало уявлення про типологію молодіжної свідомості.

Сьогодні стає очевидним, що процес демократизації, з такими труднощами пробиває у нас дорогу, буде мати успіх лише в умовах всебічного збагачення каналів зв'язку між суспільством і формується особистістю. Бо саме молодь в змозі чинити вирішальний вплив насуспільство і викликати соціальні зміни, що визначають зміст усієї його життєдіяльності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]