66.Поняття, структура і основні типи соціальної дії. Соціальна дія та соціальна взаємодія.

Соціальна дія — найважливіше поняття теоретичної соціології, введене в соціологію М. Вебером, який основною ознакою соціальної дії вважав осмислену орієнтацію його суб'єкта на іншого, у відповідь на реакцію з боку інших учасників взаємодії.

Дія, не орієнтована на інших людей, не є соціальною. За Вебером, соціальна дія характеризується двома рисами: наявністю суб'єктивного значення і орієнтацією на іншого. Відома веберівська класифікація типів соціальної дії заснована на різному ступені свідомості і раціональності, характерної для його різних типів (ціле раціональна дія, ціннісно-раціональна дія, традиційна дія, афективною дією) Проте в соціології існує і інше розуміння соціальної дії — як похідної від соціальної структури. В рамках цієї традиції існує тенденція перетворювати соціальну дію і взаємодію на поняття похідні, залишкові, менш важливі, ніж соціальна система в цілому. Питання про ставлення індивідуального діяча до соціальної системи — одне з основних проблем соціології. Взаємодія (інтеракція) — це динамічна, мінлива послідовність взаємно орієнтованих дій партнерів, що вносять в свої дії зміни залежно від того, що робить (або говорить) інший. Інтеракція по суті являє собою соціальний контакт, побудований на поєднанні ініціативної дії і дії-реакції. В соціології розроблені і успішно функціонують як методологічний інстументарій чотири теорії взаємодії': 1.біхевіоризм як взаємини між двома або великою кількістю суб'єктів, чия поведінка залежить один від одного; 2.теорія обміну,; 3.теорія раціонального вибору; 4.символічний інтеракціонізм як взаємодія на основі символів, цінностей. Якісною характеристикою соціальної дії і взаємодії виступає соціальна поведінка, тобто те, як людина поводиться в тій або іншій ситуації, в тому або іншому соціальному середовищі. Наприклад, всі люди дістають освіту, але поведінка суб'єктів освітньої діяльності різна: одні творчо, активно освоюють дисципліни, інші — займаються самоосвітою, треті — пасивні, недбайливі, несумлінні і т.п. По-різному поводяться учасники масових подій. Наприклад, деякі учасники демонстрації провокують кровопролитні зіткнення, інша група прагне організувати безладдя, більшість же мирно простує по заявленому маршруту. Саме ці відмінності в діях суб'єктів соціальної взаємодії підпадають під визначення "соціальна поведінка". Отже, соціальна поведінка — це спосіб вияву соціальним актором переваг, мотивів, установок, можливостей і здібностей в соціальній дії або взаємодії.

67.Соціальні норми як категорії культури. Но́рма соціа́льна — система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідний для здійснення сумісних узгоджених дій.

Соціальні норми - це правила вироблені суспільством, чи групою людей у процесі їхньої життєдіяльності. Соціальні норми поділяються на моральні, правові, релігійні, корпоративні, сімейні, естетичні. Також до соціальних норм відносять звичаї та традиції.

Нормами називаються засоби, які регулюють поведінку індивідів і груп. Норми, які присутні в культурі суспільства, виробляються залежно від його соціальної структури, інтересів соціальних груп, систем суспільних відносин та уявлень членів суспільства про первинне, допустиме, можливе, бажане або навпаки. Можна сказати, що цінності обгрунтовують норми, завдяки чому вони разом створюють єдину ціннісно-нормативну структуру культури.

Категорії культури — це базисний семантичний «інвертар» культури. Вони вплетені у структуру мови, на якій люді розмовляють і охвачують весь культурний простір. Вони пронизують ментальне поле культури подібно силовим лініям. Своєрідність будь-якої культури відбивається у тому, які її основні категорії, як вони співвідносяться і який зміст мають.