45.Державний лад на західноукраїнських землях 17-18ст.

Загарбавши Галичину, австрійський уряд штучно об`єднав українські і польські землі під офіційними назвами Східна і Західна Галичина в 1 адміністративний Коронний край з центром у Львові. У 1772 р. Східна Галичина увійшла до складу “Королівства Галичини і Володимерії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським і Заторським”. У 1774 р. для ведення галицьких справ у Відні було створено Галицьку надвірну канцелярію на чолі з канцлером, що був главою уряду. Фактичним керівником краю вважався губернатор, який призначався австрійським імператором і наділявся широкими повноваженнями. При губернаторові перебувало губернське правління, що складалось з департаментів, які відали окремими галузями управління. У 1772-1849 рр. у Галичині змінилось 14 губернаторів; усі вони були заможними і впливовими австрійськими німцями, крім останнього – польського магната В.Залеського, та після революції 1848 р. політика онімеччення змінилась полонізацією. місцевостях, належачих феодалам (фільваркових територіях), - поміщикам, зміцнюючи цим феодальні порядки. З 3 кандидатів, обраних селом, поміщик призначав війта, компетенція якого була незначною.

46.Суд і право на західноукраїнських землях 17-18ст.

Спершу у Галицькому краї продовжували діяти колишні польські суди, які були ліквідовані у 1783 р. і з 1784 р. почав діяти шляхетський суд у Львові, а з 1787 р. – у Станиславові і Тарнуві (тепер – територія Польщі). Станові шляхетські суди були судами першої інстанції, спершу вони розглядали цивільні і кримінальні справи шляхти, та у 1787 р. після утворення окремих кримінальних судів для всіх станів (спершу в усіх 19 циркулах, а пізніше – у Віснічі, Жешуві, Львові, Самборі, Станиславові і Чернівцях) компетенцію шляхетських судів було обмежено розглядом лише цивільних справ шляхти, і вони проіснували у Галичині і Буковині до 1855 р. Другою інстанцією для шляхетських і кримінальних судів у Галицькому краї був Апеляційний суд у Львові. Вищою третьою інстанцією для судів усієї Австрії була Верховна палата юстиції у Відні, у складі якої діяли німецький, чеський і деякий час галицький, а з 1814 р. об`єднаний чесько-галицький сенати-департаменти.

47.Територіальний і суспільний устрій України після ліквідації її державності 19ст.

Суспільний устрій України, його структура, правовий статус станів у досліджуваний період наводяться відповідно до суспільного устрою Росії. Дворянство. Зрівняння українського дворянства в правах із російським підтверджується рядом законів, як загального характеру, що стосувалися

дворянського класу Росії в цілому, так і спеціальними, які прямо адресувалися дворянству України. Царський уряд зміцнював цеховий устрій міст. Уточнювалася його

регламентація. На Лівобережжі цеховий устрій регулювало загальне

імперське законодавство. На Правобережжі до 1840 р. цеховий устрій

регулювався місцевим правом. При цьому в Україні продовжували діяти

цехові звичаї. Проте у 1850 р. на основі місцевої практики організації

цехів для міст і містечок був встановлений єдиний порядок регулювання

цехового устрою. Кріпосні селяни. Завершується юридичне закріпачення селян України (укази

від 1800, 1804, 1808, 1828 pp.).Основним обов'язком кріпаків було відбування панщини. Царський уряд використовував різні жорстокі засоби для придушення використовував різні жорстокі засоби для придушення

антикріпосницьких виступів. Для приборкування непокірних українські

поміщики одержали право засилати своїх селян до Сибіру без суду.

Російські же поміщики користувалися цим правом ще з XVIII ст.