17.Джерела права Київської Русі

Джерелами права Київської Русі були:1. У період первіснообщинного ладу східних слов`ян існували звичаї кожного племені (союзу племен). За переддержавного періоду єдиним правотворчим джерелом був сам народ, що встановлював правила суспільної поведінки і підтримання правопорядку. 2. З утворенням держави звичаї санкціонуються (визнаються) і забезпечуються державою та перетворюються у звичаєве право. Це - історично первісна форма існування правових норм, перше джерело права. 4. Судова діяльність князя.Вона сприяла з одного боку, трансформації старих звичаїв у норми права, а з іншого – створенню нових правових норм (посилання на судовий прецедент знаходимо в Руській Правді ст..2 Просторової редакції). 5. Договори князів між собою. Вони укладалися між князями удільних земель і передусім стосувалися питань оборони від зовнішнього ворога: містили зобов'я­зання щодо спільного опору ворогам, утримання від підбурювання проти сторін, які уклали угоду, інших князів тощо. 8. Князівські грамоти (імунітетні грамоти), за якими окремі особи чи міста отримували певні привілеї чи дарунки.

18.Руська правда

Найважливішою пам’яткою давньоруського права справедливо вважається «Руська Правда», в якій вміщено давні норми звичаєвого права та «княжі устави». Однак останні за змістом, за формою і за способом висловлення (стилем) наближені до звичаєвого права, які були створені в повних випадках для доповнення, розвитку або зміни певних норм, що раніше існували лише в усній формі. Тому науковці справедливо вважають, що «Руська, Правда» — це збірник тільки звичаєвого права. Слово «правда» тут означає «закон». В обох варіантах тексту «Руської Правди» зустрічається ще один термін — «покон», що тлумачиться науковцями як визначена міра покарання, як «закон» у юридичному значенні. У Троїцькому списку розширеної редакції «Руської правди» (ст. 9) є згадка про те, що «покони вирнії були при Ярославі», а цей факт посилання на попередні норми вже можна розглядати як юридичний прецедент. Саме з таких прецедентів у багатьох країнах йшло формування норм права.Оригінал «Руської Правди» не зберігся. До наших часів дійшли численні (близько 106, а за деякими даними майже 300) списки «Руської Правди», складені у XI—XIII ст. Списки називали за іменем їх власника % або за місцем знаходження: Синодальний (бібліотека Синоду), Троїцький (Троїце-Сергієва Лавра), Академічний (бібліотека Академії наук), Карамзінський (вперше відкритий Карамзіним) тощо.«Руська Правда» має три редакції — коротку, розширену та скорочену, в кожній з яких відображені певні періоди розвитку феодалізму в Київській Русі.

Утворення Галицько-Волинської держави

Коли Наддніпрянщина під ударами степових орд занепадала і упродовж 2х століть Київська Русь розпалась на 15 окремих земель, зросло значення західних земель, які лежали далі від воєнних дій і боярство яких стало економічно і політично могутнім, - Галичини (назва походить від м.Галич, тепер Івано-Франківської області і Волині (назва походить від м.Волинь, тепер с.Грудек, Польща). Формування Галицького князівства почалось у другій половині ХІ ст.; цей процес пов`язаний з діяльністю внука Ярослава Мудрого – Ростислава Володимировича – засновника галицької династії. Держава Данила Галицького була добре відома в Європі. Про неї, зокрема, є згадка в англійській енциклопедії XIII ст., де Галичину ототожнено з Руссю. Сусідні держави з тривогою та страхом спостерігали за її розвитком.