22.Утворення Галицько-Волинської держави

Коли Наддніпрянщина під ударами степових орд занепадала і упродовж 2х століть Київська Русь розпалась на 15 окремих земель, зросло значення західних земель, які лежали далі від воєнних дій і боярство яких стало економічно і політично могутнім, - Галичини (назва походить від м.Галич, тепер Івано-Франківської області і Волині (назва походить від м.Волинь, тепер с.Грудек, Польща). Формування Галицького князівства почалось у другій половині ХІ ст.; цей процес пов`язаний з діяльністю внука Ярослава Мудрого – Ростислава Володимировича – засновника галицької династії. У 1199 р. бояри закликали волинського (спершу новгородського) князя Романа Мстиславича (1199-1205), який об`єднав Галичину з Волинню і створив Галицько-Волинське князівство зі столицею у Галичі, потім Холмі (тепер м.Хелм у Польщі), а з 1272 р. у Львові.

Період розквіту Галицько-Волинської землі за часів князювання Романа тривав лише шість років. Після його загибелі у бою з поляками 1205 р. західноукраїнські землі охопили князівсько-боярські міжусоби­ці. Їх посилювала стара земельна аристократія, яка керувалась своїми власними інтересами, намагалась обмежити владу князя, мало дбаючи про зміцнення держави.

23.Державний лад Галицько-Волинської держави

За формою правління це була феодальна монархія обмежена впливом боярської олігархії.Носієм верховної влади був великий князь. Як і в Київській Русі, ця прерогатива передусім належала представникам роду Володимира Вели­кого. Князь очолював військо держави, до складу якого, як і за часів Ки­ївської Русі, входили професійні воїни-дружинники та народне опол­чення (вої). Своє військо мали і галицькі бояри, причому їхні полки за чисельністю інколи переважали князівське військо. Галицьке боярство здійснювало державне управління через боярську раду. Тепер важко визначити, був цей орган постійно діючим політич­ним інститутом чи скликався час від часу, за необхідності. Органом державної влади були також князівські з'їзди (снеми). Під час їх роботи укладали угоди, підписували мирні договори. Рішення кня­зівських снемів мали здебільшого рекомендаційний характер.У Галицько-Волинській державі, як і в інших давньоруських землях, існувало віче, яке скликав князь. Для внутрішнього управління державою існувала розгалужена систе­ма посадових осіб, яких особисто призначав князь. Органом самоврядування на рівні сільської общини була общинна рада на чолі зі старостою. Останній мав невеликий штат помічників, які опікувалися деякими адміністративними та дрібними судовими справами.

24.Право Галицько-Волинської держави

У XII — першій половині XIII ст. у Галицько-Волинській державі діяла система права, засади якого сформувалися ще в ранньофеодальний період. За змістом і призначенням вони збігаються з правилами, зафіксованими в нормах Руської Правди. Регулювання питань права власності на майно та земельні володін­ня, укладення угод і договорів здійснювали за нормами Руської Прав­ди. Чинними були також норми церковних статутів князів Володимира і Ярослава, але вони зазнали деяких змін, зокрема щодо посилення санк­цій, установлених на основі принципів феодального права-привілею. Норми кримінального права передбачали широке коло покарань: смертну кару, конфіскацію майна, вигнання, штрафи. Щоправда, в літо­писах говориться, що ці міри застосовували до представників привілейованих станів. Здебільшого православне населення було позбавлене можливості брати участь у діяльності органів місцевого самоврядування. Обмежува­ли і його права на ремесла, торгівлю. Із втратою у другій половині XIV ст. Галицькою землею державної незалежності та перетворенням її на провінцію Польщі наявна правова система діяла й далі. Це була так звана доба руського права в Галичині. Вона тривала до середини XV ст., доки завершилась інкорпорація Галицини Польщею.