19. Етапи онтогенезу рослин

1. Поділ

2. Ріст розтягуванням(зворотній і незворотній)

3. Диференціювання

4. Старіння і відмирання

1) Число клiтин в зонi клiтинного подiлу є досить постiйним, то очевидно, що не всi новi клiтини здатнi до необмеженого подiлу. Так у мохiв, деяких водоростей, при подiлi лише одної апiкальної клiтини, утворюється двi клiтини - одна апiкальна i друга, що дає початок стеблу або таллому. Аналогiчна ситуацiя може спостерiгатись i у голо- та покритонасiнних рослин. Мiж подiлами клiтина має щiльну цитоплазму з добре розвинутою ендоплазматичною сiткою, багато мiлких вакуолей, багато рибосом i мiтохондрiй. Ядро невеликого розмiру з великим ядерцем, є промiтохондрiї та пропластиди.

2) У верхiвкових зонах, де вiдбувається подiл, клiтини малi, мають добре виднi сферичнi ядра, цитоплазма не має вакуолей, клiтиннi стiнки тонкi, клiтини вдвоє меншi вiд материнської. Типи розтягнення клiтинних стiнок:

- Еластичний - зворотнiй- не фiксується синтезом матерiалу стiнки;

- Пластичний тип - незворотньо розтягується, з фiксацiєю целюлози стiнкою.

3) Деякi клiтини диференцiюються вже в апiкальнiй меристемi, як наприклад клiтини епiдермiсу. Бiльшiсть в верхiвках кореня i пагона мало вiдрiзняються в процесi дiлення, однак в цей час вже детермiнується їх майбутня спецiалiзацiя, оскiльки тканиноспецифiчнi бiлки з'являються в меристемi задовго до формування пучкiв флоеми та ксилеми. Кожна клiтина тотiпотентна - має в геномi iнформацiю про весь органiзм. Але знаходячись в складi органiзму клiтина буде реалiзовувати лише частину iнформацiї.

4) Розвиваються гідролітичні процеси, окислюються ліпіди мембран, руйнується хлорофіл, вакуолізується ядро, фрагментуються ЕР, АГ.

• Ознака старіння – зміщення рН цитоплазми в кислу сторону

• Незворотність старіння настає при руйнуванні тонопласту

• Причини старіння пов’язують із нагромадженням пошкоджень в генетичному апараті та включенням генетичної програми старіння як останнього етапу онтогенезу.

20. Етапи росту клітин рослин

Розрізняють такі фази розвитку в житті рослинної клітини:

• Ембріональну;

• Розтягання;

• Диференціації;

• Зрілості;

• Старіння.

У ембріональній фазі в меристемі здійснюються процеси новоутворення специфічних компонентів цитоплазми. Ембріональні клітини меристеми не мають вакуолі. Вони заповнені цитоплазмою. Величина меристематичних клітин більш-менш постійна, оскільки дочірні клітини, киї досягли розмірів материнської, приступають до поділу і т.д.

В наступну фазу — розтягу, виникають вакуолі, в яких містяться різноманітні речовини, що виникають в процесі життєдіяльності клітини. У фазі розтягання збільшується кількість цитоплазми. Характерною особливістю другої фази росту є збільшення розмірів клітини, яке досягається за рахунок росту та потовщень клітинної оболонки, а також за рахунок активного надходження води в клітину. На першій і другій фазі росту клітина ще не має характерних індивідуальних рис.

У фазі диференціації з’являються всі основні групи і типи тканин (провідні, механічні). Основним процесом, характерним для третьої фази росту є потовщення клітинної оболонки. Воно здійснюється за рахунок приєднання до основної речовини клітинної стінки — целюлози — різноманітних продуктів вуглеводної природи (пектин, геміцелюлоза, камеді), ароматичних похідних (лігнін), похідних жирних кислот (кутин) і, на кінець, суберину. Певних змін зазнає і внутрішня будова клітини.

У фазі зрілості здебільшого клітини сильновакуалізовані. По мірі дальшого розвитку клітина збільшується, а товщина пристінного шару зменшується, що говорить про те, що відтворення компонентів цитоплазми відбувається в значно меншій інтенсивності.

Фаза старіння характеризується тим, що спостерігається фрагментація ендоплазматичного ретикулюму, зміна його цистерн, спрощення організації диктіосом і розпад їх на окремі компоненти. Мітохондрії довший час ще зберігають властиву їм структуру і будову, а значна їх частина піддається деструкції. Значні зміни відбуваються в гіалоплазмі.