13. Творчість т.С. Еліота

Визначний англомовний поет першої половини XX століття Томас Стернз Еліот поєднав у собі якості професійного поета і професійного філософа, віднайшовши шляхи впливу і на розум людини, і на її почуття.

Народжений в Америці, Томас Еліот тікає від меркантильності, прозаїзму американської цивілізації до «старої, доброї» Англії. Навчаючись на філософському факультеті Гарвардського університету, Еліот захопився поезією французьких символістів. Перші вірші Еліота написано під їхнім впливом. У 1910 році Еліот, закінчивши Гарвард, продовжує навчання в Сорбонні. У цей час увагу Еліота привертають ідеї англійського неогегельянця Френсіса Герберта Бредлі (1846—1924). Погляди Бредлі вплинули на формування естетики Еліота, бо відповідали його прагненню творити об'єктивну поезію, позбавлену ознак авторського «я».

З 1922 по 1939 рік Еліот видає і редагує журнал «Критеріон», навколо якого об'єдналися письменники — модерністи різних країн.

Англія уявлялась Еліоту країною, де, на відміну від Америки, існують духовні цінності, політичні традиції. Саме традиціоналізм англійського життя приваблював Еліота.

У період між двома світовими війнами Еліот здобув славу видатного поета і був нагороджений у 1948 році Нобелівською премією, яку іронічно назвав «квитком на власний похорон».

У 30-х роках Еліот звертається до поетичної драми. Він використовує драму як трибуну для проповіді своїх поглядів. Його п'єси «Скеля» (1934), «Вбивство у со-борі» (1935), «Возз'єднання родини» (1939) пройняті ідеями християнської моралі, релігійно-містичними настроями. Наприкінці 40-х років поетична творчість Еліота завмирає. У 1948 році він опублікував великий прозовий твір «Нотатки для визначення поняття куль тура».

Написав Еліот порівняно небагато: томик віршів, приблизно чотири сотні статей, рецензій та есе, п'ять п'єс, декілька філософських праць. Він був вибагливим до себе майстром і вважав, що поезія існує лише для обраних, тобто для еліти.

Суспільні й естетичні погляди Еліота зазнали еволюції. Початок його філософської, поетичної, літературно-критичної діяльності збігається з початком першої світової війни. Це позначилося на світогляді поета, надало його творам катастрофічного характеру. В його поезіях — страх, що людство загине, відчай через безглуздість буття, яке Еліот сприймав украй трагічно, гостро, песимістично. Кульмінацією цих настроїв став шедевр молодого Еліота «Пісня кохання Альфреда Пруфрока». Твір побудовано як «потік свідомості» Альфреда Пруфрока, а сам герой — своєрідна пародія на Гамлета.

На початку свого творчого шляху Еліот висунув такі вимоги до чинників поезії, до вірша: фрагментарність і ускладненість форми, пов'язані зі складністю сприймання сучасної цивілізації.

Усі ці особливості поетики Еліота знаходять яскраве втілення в поемі «Безплідна земля» (1922). Цей твір став символом песимізму і відчаю, що набули всесвітнього характеру. Поема «Безплідна земля» складна за формою і потребує розшифрування і тлумачення. Фрагментарність і хаотичність форми передають хаотичність досвіду звичайної людини. У «Безплідній землі» повною мірою виявилося прагнення Еліота до міфологічності, з якою пов'язаний символізм поеми. «Безплідна земля» складається з п'яти не зв'язаних між собою частин. У поемі співіснують різні історичні часи, реальне переплітається з фантастичним, а дійсне — з уявним.

У 1930 році Еліот видає поему «Великопісна середа» — роздуми людини, яка шукає спокою і знаходить його в релігії.

Еліот залишається одним з найпесимістичніших поетів XX століття. Успадкувавши розчарування в цілісній і благородній суті людини, пережите Бодлером і Конрадом, Еліот пішов далі. Він відчув вразливість старого гуманізму і романтизму, обмеженість просвітницького раціоналізму, згубний вплив буржуазної цивілізації на культуру і мораль. Шукаючи для культури порятунку, Еліот вдається до релігії, що, можливо, й забезпечувало духовність, але позбавляло свободи, Очевидно, тому в Еліота не виявилося послідовників, а його модель художнього мислення не знайшла продовження в сучасній літературі.

Твори Еліота перекладали українські поети Іван Драч, Віталій Коротич, Дмитро Павличко та ін.