8.Модернізм:філософські основи,особливості,жанрова система,представники.

Багатством літературних течій відзначається кінець XIX - - початок XX ст. Вони об'єднані спільною назвою "модернізм" (франц. moderne — сучасний, найновіший). Як конкретно-історичне явище модернізм з'явився у Франції, згодом поширився в інших європейських літературах. У XX ст. він став визначальною особливістю мистецтва.

 Модернізм ( від французького moderne – сучасний, найновіший ) – філософсько-естетична й художня система , що склалася в перші десятиліття 20 ст. й об’єднала різнорідні , іноді істотно відмінні напрями й течії , для яких притаманні нова суб’єктивно-індивідуалістська концепція людини ( з домінуванням дезінтеграційного начала ) та пов’язане з цим протиставлення нових виражальних і зображальних засобів класичним формам мистецтва 19 ст.

Модерністи руйнують традиційні конструктивні елементи твору. Вони іноді відмовляються від сюжету, художнього часу, простору, дії, персонажів, часто використовують іронію, ілюзію, пародію, ускладнену тропіку.

Ранній модернізм – умовна назва ранніх модерністських течій, що виникли в останній третині XIX ст. і передували остаточному формуванню модернізму як нового культурного напряму. Ранній модернізм уперше відмовляється від зображення “життя у формах життя”. Головною у творчості письменників стає естетична проблематика. Художній твір усвідомлюється не як “засіб суспільного прозріння і виховання”, а як вияв творчої свободи митця. Незалежна і духовно багата особистість, її думки, враження, свідомість визначають розвиток сюжету, що дедалі більше позбавляється фабульності й переходить у площину самозосередження і самоспоглядання.

Ранній модернізм пориває з традиціями реалізму і натуралізму XIX ст. Однак зовсім іншим було його відношення до романтизму, систему якого він не відкидав, а, навпаки, використовував як вихідну. Зачинателями раннього модернізму були, як правило, пізні романтики (Ш.Бодлер, Леся Українка та ін.). Не випадково в Німеччині та Австрії явища літератури кінця XIX ст. об’єднували під спільною назвою неоромантизму. Від романтизму ранні модерністи перейняли несприйняття недосконалої дійсності, протиставлення бездуховній реальності сили духу і мистецтва, поетику контрасту й антитези.

Зрілий модернізм – складається в 10-х роках XX ст. У ньому простежується відхід від позиції зневажливого заперечення дійсності до її освоєння, пошуку нових форм одухотворення реальності, що найвиразніше виявилося у поезії пізнього Р.-М. Рільке, Г.Аполлінера,

Т.-С. Еліота, Б.Пастернака та ін. До зрілого модернізму належать такі течії, як сюрреалізм, імажизм, акмеїзм, футуризм, експресіонізм та ін. У першій половині XX ст. остаточно сформувалися загальні риси модернізму: увага до внутрішніх проблем особистості, проголошення самоцінності людини та мистецтва, прагнення до роз’єднання часу й простору, осмислення загальних тенденцій духовного буття, що найвиразніше виявилися в творчості Ф.Кафки, Дж.Джойса, М.Пруста, У.Фолкнера та ін. 

Визначальні риси модернізму:  - новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком );  - у творах затверджується перевага форми над змістом;  - заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;  - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;  - психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;  - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;  - використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;  - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);  - естетизм. 

Представники

Франс Кафка ,  Томас Стернз Еліот , Джеймс. Джойс ,  Вірджинія Вулф та вище наведені..

Розвивається модерністична поезія і модерністичний роман,психоаналітичний роман,роман-міф,поема-міф,еротичний роман,інтелектуальний роман,роман-виховання,психологічне оповідання,роман-антиутопія,роман символ.