70. Дослідження урочищ. Типи структур урочищ

Спостереження на точках є практично дослідженнями окремих фацій, тому що точка завжди закладається в якійсь фації. Але при польовому картуванні, навіть великомасштабному, потрібно виявити, описати й показати на карті також і урочища. Оскільки урочища це певні поєднання фацій різної складності, то ці системи утворюють морфологічні структури, тобто різні просторові поєднання на всій території даного урочища. Знати морфологічну структуру урочищ необхідно для їх розмежування, класифікації і картування.

Морфоструктура урочища залежить від двох основних чинників: 1) форми мезорельєфу даного урочища, яка може бути увігнутою, опуклою, плоскою або дрібнохвилястою; 2) літологічного складу і потужності материнських порід. Найпростішими типами морфоструктур урочищ є:

• однорідний тип – все урочище представлене однією фацією. Така структура характерна для ідеально рівної поверхні, і повної однорідності материнських порід;

• розсіяний, або дифузний – одна фація утворює фон, по якому більш-менш рівномірно поширена інша фація, у цій структурі фонова фація займає не менше 75 % площі урочища (лесове ідеально рівне урочище з глибокими малогумусними чорноземами, по якому розкидані невеликі просадочні блюдця з чорноземами опідзоленими);

• плямистий – одна фація утворює фон, на якому всі інші розміщені окремими, не пов’язаними одна з одною ділянками. Характерна для молодих заплав, приморських рівнин;

• мозаїчний – кілька фацій, але не менше як три, межують одна з одною, причому жодна з них не є фоновою, а всі разом утворюють дуже строкату картину;

• концентричний – фації розташовані кільцями навколо центральної фації;

• переміжний тип структури характеризується постійним чергуванням двох або трьох видів фацій лінійної форми, які змінюють одна одну;

• смугасто-ступінчастий – фації чергуються паралельними смугами, поступово знижуючись по схилу.

Крім визначення морфоструктури урочища потрібно провести ще деякі важливі спостереження: 1) записати, які саме сучасні процеси відбуваються в даному урочищі (ерозія, зволоження, осушення); 2) визначити характер господарського використання урочищ (лука, город, пасовище), заходи щодо їх поліпшення (осушення, терасування та ін.).

77. Розробка проектної схеми районного планування сільської місцевості

Планування (планіровка) сільської місцевості може розроблятись для окремих низових адміністративних районів чи для їх певних груп. Планувальні схеми розвитку сільської місцевості можуть розроблятися також для ландшафтних (фізико-географічних) районів, для сільськогосподарських зон, підзон та районів, для земельно-кадастрових районів.

Звичайно, розробку схем районного планування здійснюють спеціалісти науково-проектних закладів ―Дніпромісто‖. Разом з тим ескізні планувальні схеми можуть розроблятися і окремими дослідниками на рівні дисертаційних і магістерських робіт. Ключовим питанням є інформаційна база таких досліджень. Ми пропонуємо дві методичні схеми збирання первинної інформації на рівні окремих поселень та територіальних громад (табл. 5, 6).

Цільові настанови планування сільськогосподарських районів такі: обґрунтувати й визначити напрямки найбільш ефективного використання території та її агровиробничих ресурсів, зокрема, земельних ресурсів; формувати раціональну систему розселення населення, інфраструктурного облаштування території; повне й ефективне використання наявних трудових ресурсів; підвищення економічного рівня життя населення та розвиток соціальної інфраструктури; обґрунтування раціонального розміщення всіх видів господарської діяльності в межах планувального району, у т. ч. сільськогосподарського виробництва, промисловості, виробничої інфраструктури, сфери обслуговування, духовної діяльності.

Планування (планіровка) сільської місцевості має на меті загальне покращення якості життя населення сільської місцевості, цілеспрямоване розв'язання головних соціально-економічних проблем, забезпечення збалансованого й екологічно безпечного розвитку господарства.