85. Польовий період. Організаційні питання польового періоду.

Польовий період – осноний період гео. досл від привальної організації наукового рівня якого зал. успіх всієї роботи. Першим завданням є організація бази експедиції. Базу потрібно розташувати в райцентрі або недалеко від нього щоб експедиція могла підтримати необхідні контакти з органами місцевої влади, мати можл користав лікув закладами, мати необх почтовотелеграфтній зв, або телефонний з своїми організаціями. Друге – підтримання наукового рівея експед досл. в експе. як правило пр. люди з різним досвідом і навичками. Інженери початківці, студенти, які вперше проходять виробничу пр.., досвітні спеціалісти, які працюють вперше в цій гео галузі, або впершк виконують такі дослідження. Тому всі такі учасники потребують консультації, допомоги, перевірки зробленими ними робіт. В перші тижні роботи експед потрібно угодити основні поняття дослідження об’єкта і прийомах їх дослідження. Ці узгодження роблять під час рекогнесцируючого об’їзду району дослідження. Третє – учасники експедиції повинні постійно пам’ятати, що вони є представниками наукової установи і тому потрібно бути зразком поваги у побуті і в роботі.

86. Спеціалізовані та опорні точки. Закладання точок.

Закладати точки потр продумано та економно. При суцільномускартуванні – точки та ділянки з такою частотою яка б забезпечувала б необх точність картвідпов певним вимогам та кондиціям щодо контурів грунтових відмін або лісових вимірів. Точки не можна розставляти механічно тому що при такому способі може статися що деякі ПТК будуть охарактеризовані багато разів, а інші недостатньо.при суцільному великомасш картуванні точки слід закладати за певними правилами, а саме відповідно до типу морфоструктури ландшафту.

Якщо ерозійна морфоструктура – точки закладають від річища до вододілу так, щоб охаракт ПТК від заплави до низьких терас, які утв дно долини до середньо високих і високих терас, які утв схили річкових долин, а також ПТК які займають межиріччя. Є впевненість в непорушності основних ПТК. Якщо моренна морфоструктура – також від нижчих рівнів ландшафту до вищих, але на відміну від ерозійних ланд, в яких точки розміщені майже по прямій лінії, у хвилясто моренних або рівнинно зандровоалювіальних лінії закладки точок будуть ламаними – ПТК розміщено хаотично У прибережних лад абразійних берегів – майже прямим рядом, від берегової лінії до приморського плато,або навпаки. У гірських лнд. – від підніжжя гірського схилу до вершини хребта, або навпаки, закладають на всіх ПТК описи яких допускаються масштабом картування. Якщо масш картування лише урочищ (від 1: 50 тис до 1:100 тис.) то точки закладають так, щоб охопили всі урочища.

87. Дослідження сільськогосподарського виробництва адміністративного району.

Для дослідження сільськогосподарського виробництва вихідними даними є матеріали обстежень окремих господарств, а також звітно-статистичні матеріали районного виробничого управління сільського господарства та спеціалізованих господарств.

Щоб визначити виробничу структуру і спеціалізацію сільськогосподарського виробництва району, за районними річними зведеними звітами останніх трьох-п’яти років порівнюють питому вагу рослинництва, тваринництва та підсобних галузей в цілому, а також їхніх основних галузей у вартості валової та товарної продукції, у загальних затратах праці та прибутках. Встановлюють, чи відповідає ця спеціалізація виробничому напряму всієї зони спеціалізації сільського господарства, природно-економічним умовам району. За даними обстеження окремих господарств потрібно простежити, як змінюється спеціалізація сільськогосподарського виробництва в різних частинах району, порівняти ці відмінності з розподілом природних комплексів і сільськогосподарських типів земель.

Слід проаналізувати галузі рослинництва (рільництво, городництво, садівництво та ін), визначити особливості розміщення їх на території району, розглянути структуру посівних площ і врожайність основних культур на території району. Аналіз територіальних відмінностей у цих показниках зручно зробити у вигляді серії картограм: питома вага окремої культури в загальній посівній площі господарства (рис. 3), або середні показники врожайності культури по кожному господарству, зведені у вигляді картограми (рис. 4). Потрібно простежити за змінами в структурі посівних площ та в показниках урожайності за останні 10-15 років, виділити ареали значного поширення окремих культур і пояснити такий розподіл, дізнатися про інтенсифікацію галузей рослинництва: меліоративні роботи, внесення добрив, рівень механізації.

Тваринництво. Кількість худоби за видами ф структуру стада вивчають за даними кількох років, щоб можна було проаналізувати їх динаміку. Порівнявши поголів’я різних видів худоби на 100 га сільськогосподарських угідь у господарствах району (для кожного виду худоби потрібно скласти окрему картограму (рис. 5), роблять висновок про розміщення поголів’я худоби в районі. Потрібно порівняти картограми щільності поголів’я великої рогатої худоби і розподілу врожайності окремих культур у господарствах району, зокрема картоплі та зернових. Щоб дати зведену характеристику поголів'я, слід користуватись коефіцієнтами переведення окремих видів худоби і птиці в умовні одиниці: велика рогата худоба старше від двох років – 1,0; до двох років – 0,5; коні – 1,0; свині – 0,4; мала рогата худоба – 0,2; птиця – 0,03.

Ознайомлюються також з кормовою базою тваринництва: кормовими культурами та їхньою питомою вагою в посівних площах, природними кормовими угіддями, системою випасу, підкормкою худоби, забезпеченням водою; порівнюють поголів’я великої рогатої худоби в господарствах району з розмірами посіву кормових культур та відповідними площами природних кормових угідь. Визначають найменшу і найбільшу щільність поголів’я на 1 га лук; дають загальну оцінку забезпеченості худоби кормами, водою та водопоями, збирають відомості про фермські приміщення, рівень механізації тваринницьких робіт.

Показники продуктивності худоби в розрахунку на одну голову в різних господарствах порівнюють з відповідними середніми по району. Виділяють господарства з високопродуктивним тваринництвом (за різними видами), дають відповідні пояснення. Виділені господарства порівнюють з загальним виробничим напрямом.

Основні економічні показники сільськогосподарського виробництва окремих господарств порівнюють із середніми по району; роблять висновки про результати ведення сільськогосподарського виробництва в різних частинах району з відповідними поясненнями. Порівнюють рівень ведення господарства (за основними економічними показниками) з природними умовами (за ландшафтною картою та картою сільськогосподарських типів земель).

Аналізувати територіальні відмінності основних економічних показників зручно методом складання картограм таких показників по окремих господарствах (рис. 3, 4, 5): а) кількість ріллі та сільськогосподарських угідь на одного працездатного; б) витрати праці (людино-днів) на 1 ц продукції в провідних галузях виробництва; в) сумарна потужність двигунів і тракторів на 100 га сільськогосподарських угідь (рівень механізації); г) вихід валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі виробництво основних продуктів (молока, м’яса тощо); д) собівартість виробленої продукції за основними видами.