81. Дослідження промислового підприємства.

Економіко-географічне дослідження промислового підприємства (ПП) полягає насамперед у характеристиці його складової частини певного ТВК. При цьому важливо визначити місце підприємства в системі промислового вузла, економічного району і проаналізувати його виробничі зв’язки з іншими підприємствами та навколишнім середовищем. Важливо встановити, наскільки вдало вписується підприємство в географічне середовище, оцінити відповідність економіко-географічних умов профілю та рівню економічного розвитку підприємства.

Дані про підприємство збирають переважно на самому підприємстві у відділах дирекції чи управління – планово-економічному, матеріально-технічного постачання, праці, збуту готової продукції та ін. Основні дані про характеристику підприємства та його виробничу діяльність можна також отримати у районній, міській чи обласній установі ЦСУ, у галузевих чи організаційно-господарських керівних об’єднаннях – трестах, комбінатах, главках, міністерствах, управліннях місцевої промисловості при облрадах.

При вивченні підприємства потрібно дати загальну (паспортну) характеристику підприємства, техніко-економічну характеристику, зв’язки підприємства, економіко-географічне положення.

Для великих підприємств поряд з паспортною характеристикою дають більш розгорнуту характеристику. Насамперед потрібно визначити склад підприємства: найважливіші цехи та відділи, їхні потужності, схему й послідовність технологічних зв’язків, які обслуговують виробництво. Потрібно вказати вартість основних фондів – виробничих і невиробничих. Показник використання основних засобів на підприємстві (показник фондовіддачі) розраховується за відношенням валової продукції, виробленої за рік, до середньорічної вартості основних фондів.

Розгорнута характеристика продукції підприємства охоплює в натуральному та вартісному вираженні валову і товарну продукцію. Слід звернути увагу на динаміку і склад валової та товарної продукції протягом останніх 10-15 років, з’ясувати тенденції щодо темпів зростання і складу продукції.

Сировину, яку використовують на підприємстві, фіксують за видами та обсягом. За питомим витратами сировини та основних матеріалів характеризують виробництво, як: 1) високо матеріаломістке – питомі витрати сировини набагато вищі від одиниці (напр. для вироблення 1 т цукру потрібно переробити 5-7 т сировини; при цьому коефіцієнт питомих витрат сировини становить 5-7%); 2) середньо матеріаломістке – питомі витрати сировини трохи перевищують або дорівнюють одиниці; 3) нематеріаломістке – питомі витрати сировини нижчі від одиниці.

Пізніше визначають, яку кількість води і для чого споживає підприємство, питомі витрати води на одиницю готової продукції, кількість води, що використовується в технологічному процесі, а також на яких видах палива та енергії працює підприємство, для яких потреб використовується енергія, скільки витрачається палива та енергії на одиницю готової продукції.

За часткою паливно-енергетичних витрат у структурі собівартості готової продукції та за питомими витратами палива та енергії на одиницю готової продукції розрізняють такі групи виробництва: 1) високоенергоємні – частка паливно-енергетичних витрат становить понад 30% собівартості, питомі витрати палива та енергії максимальні; 2) середньо- і малоенергоємні – частка паливно-енергетичних витрат становить 7-30% (менша, ніж витрати на сировину і матеріали), питомі витрати палива та енергії відносно невеликі; 3) неенергоємні – паливно-енергетичні витрати не перевищують 6% собівартості (набагато менше, ніж витрати на сировину і матеріали) питомі витрати палива і енергії мінімальні. Крім того, за видом переважаючого споживання та енергії розрізняють виробництва електроємні, паливоємні та теплоємні.

Потрібно вивчати також і складові елементи собівартості готової продукції – робоча сила, сировина й матеріали, паливо, енергія, амортизація (зношення) устаткування, транспортні витрати та ін.

У характеристиці робочої сили підприємства слід зазначити середньосписковий склад персоналу за рік і на 1 січня поточного року: кількість робітників постійних і сезонних, чоловіків і жінок; динаміку робочої сили та чинники, що зумовлюють її; підготовку кадрів, удосконалення кваліфікації інженерно-технічних працівників. Обчислюють показники плинності робочої сили у вигляді процентного відношення річної кількості прийнятих і звільнених до середньоспискового персоналу.

Вивчення зв’язків підприємства вивчають за сировиною, паливом, водою, електроенергією, виробничою кооперацією, збуту готової продукції, забезпеченням робочою силою.

Характеристика транспорту підприємства включає перелік транспортних засобів на підприємстві, а також під’їзних шляхів, стану й протяжності їх за видами. Слід вказати віддаль до найближчої залізниці або пристані, порівняти вартість перевезень 1 т/км різними видами транспорту.

Зіставивши положення підприємства щодо різних зв’язків дають загальну характеристику його ЕГП. При цьому детально знайомляться з найближчим оточенням підприємства: що безпосередньо оточує підприємство; промислова площа підприємства та можливості її розширення; несприятливі природні явища в зоні підприємства; антисанітарний вплив на навколишнє середовище; зона шкідливого впливу та заходи з обмеження цієї зони; місця спуску стічних вод, характеристика стічних вод, вплив на санітарний стан природного середовища, засоби та ефективність очистки.

Підприємства можуть значно впливати на економіку прилеглого району. Щоб визначити величину такого впливу, потрібно дати детальні відповіді на такі питання6 1) чи виникають у навколишніх поселеннях підсобні підприємства і промисли, пов’язані з даним підприємством? 2) чи збільшується в сусідніх господарствах у структурі посівних площ питома вага технічних культур, які переробляє підприємство? 3) як збільшується чисельність населення прилягаючих сіл порівняно з іншими? 4) чи збільшується в сусідніх селах питома вага працездатного населення, яке не працює в сільському господарстві?