8.4. Управління платоспроможністю страховика, формуванням та використанням прибутку

Платоспроможність забезпечується системою фінансових гарантій, які відповідають галузевій специфіці діяльності господарюючого суб'єкта. У страховій справі фінансові гарантії повинні забезпечувати платоспроможність на двох рівнях: за страховими операціями (ризик страховий) і за не страховою діяльністю (ризик ринковий).

Фінансова гарантія платоспроможності за страховими операціями базується на таких ключових чинниках як адекватність прийнятим зобов'язанням страхового тарифу (на стадії формування страхового фонду) і страхових резервів (на стадії використання страхового фонду).

У Законі України “Про страхування” зазначається, що виконання обов'язків страховика з виплат за зобов'язаннями повинне забезпечуватися трьома умовами платоспроможності: 1) наявністю сплаченого статутного капіталу і гарантійного фонду страховика; 2) створенням страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат; 3) перевищенням фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Одним з найважливіших фінансових результатів страхових компаній є досягнення реальної платоспроможності. Для забезпечення платоспроможності Законом передбачено, що страховик, відповідно до обсягів страхової діяльності зобов’язаний підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів). На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика (ФЗП) повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності (НЗП):

ФЗП > НЗП.

Порядок визначення величини ФЗП на кінець звітного періоду може бути подано у вигляді такого алгоритму:

ФЗП = загальна сума активів (А)  сума нематеріальних активів (НА)  загальна сума зобов’язань (З).

ФЗП = А  НА  З.

Приклад. Визначити фактичний запас платоспроможності, якщо валюта балансу становить 2,5 млн. грн., нематеріальні активи – 100 тис. грн., страхові резерви – 800 тис. грн.

Розв’язок.

2500 – 100 – 800 = 1600 тис. грн.

Величина НЗП для страховиків, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя, має бути більшою з двох визначених величин НЗП₁ і НЗП₂:

НЗП₁ = (сума надходжень страхових премій за попередні 12 місяців (СП)  50% від суми страхових премій, належних перестраховикам (СПпер))·0,18: НЗП₁ = (СП  0,5·СПпер)·0,18;

НЗП₂ = (сума здійснених виплат протягом попередніх 12 місяців (Вп)  50% від суми страхових виплат, компенсованих перестраховиками (Впер))·0,26:

НЗП₂ = (Вп  0,5·Впер) 0,26.

Таким чином, для рівняння (15.4) має виконуватись така умова:

А  НА  З > (СП  0,5·СПпер)·0,18, якщо НЗП₁ > НЗП₂

А  НА  З > (Вп  0,5·Впер) 0,26, якщо НЗП₂ > НЗП₁

З отриманих умов (15.5-15.6) випливає, що для досягнення максимального рівня платоспроможності повинні мати місце тенденції: збільшення величини активів (А), зменшення нематеріальних активів (НА), зменшення зобов’язань (З).

Приклад. Визначити нормативний запас платоспроможності, якщо відомо, що надходження страхових премій дорівнюють 470 тис. грн., перестраховикам сплачено 35 тис. грн. Страхові виплати складають 400 тис. грн., в тому числі компенсовано перестраховиками 300 тис. грн.

Розв’язок.

Розраховуємо показник платоспроможності на базі страхових премій:

НЗП₁ = (470  0,5·35)·0,18 = 81,45 тис. грн.

Розраховуємо показник платоспроможності на базі страхових виплат:

НЗП₂ = (400  0,5·300)·0,26 = 65,0 тис. грн..

Нормативний показник платоспроможності дорівнює більшій з двох величин, тобто 81,45 тис. грн.

В нашому прикладі фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний запас платоспроможності (1600 тис. грн.>81,45 тис. грн.), що свідчить про платоспроможність страхової компанії.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичного резерву) на 0,05.

Приклад. Визначити нормативний показник платоспроможності за таких умов: математичні резерви становлять 2,75 тис. грн., надходження страховий премій – 900 тис. грн., сума страхових виплат – 763 тис. грн.

Розв’язок.

2750,0·0,05 = 137,5 тис. грн.

Якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних та страхових резервів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування.

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності.

Порядок визначення і розподілу прибутку страховика

У страховій діяльності розрізняють два види прибутку:

- фактичний, отриманий за результатами роботи організації;

- нормативний, закладений в структуру брутто - премії.

Розбіжності між значеннями нормативного прибутку та прибутку від реальної страхової діяльності пояснюються впливом багатьох факторів і, в першу чергу, ймовірною природою страхових виплат, яка приводить до відхилення реальних страхових виплат від тих, що були враховані в структурі страхового тарифу.

Враховуючи те, що страхова компанія проводить не тільки страхову, а ще й інвестиційну, фінансову та іншу діяльність, слід розуміти, що прибуток страховика є підсумком фінансових результатів цих видів діяльності.

1) Прибуток від страхової діяльності ПСД можна обчислити за формулою:

ПСД = (ЗП+КП+ВП+ПЦР+ПТР) – (ВС+ВЦР+ВТР+ВВС),

де ЗП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування;

КП – комісійні винагороди за перестрахування;

ВП – частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

ПЦР – повернені суми із централізованих страхових резервних фондів;

ПТР – повернені суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

ВС – виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

ВЦР – відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

ВТР – відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

ВВС – витрати на ведення справи.

Розрахунок обсягу зароблених премій є найбільш важливим моментом при визначенні прибутку. Як вже зазначалось, страхові премії сплачуються раніше, ніж виникає зобов’язання страховика здійснити страхову виплату. Страхова компанія має право розпоряджатися цими коштами, використовуючи їх для поточного інвестування і одержання інвестиційного доходу. Але не всю суму отриманих премій можна вважати доходом страховика, коли йдеться про визначення прибутку від страхової діяльності. Адже ці премії ще потрібно заробити. Отже, в будь - який момент часу страхова премія складається з двох частин – тієї, що вважається заробленою, і тієї, яку на даний момент часу не можна вважати заробленою (незароблена премія). Співвідношення між цими частинами пропорційне до часу, який залишився до закінчення строку дії договору страхування.

Наприклад, страхова компанія уклала договір страхування строком на один рік, тобто на 12 місяців і отримала від страхувальника страхову премію в розмірі 1200 грн. Наприкінці першого місяця з початку дії цього договору страховиком буде реально зароблена 1/12 частина отриманої страхової премії, тобто 100 грн., а решта 1100 грн. – незароблена страхова премія. На цю суму страховик формує резерв незароблених премій, який показує обсяг страхових зобов’язань компанії перед цим страхувальником.

У зв’язку з тим, що страхова компанія має не один, а десятки і сотні договорів страхування, які не збігаються в часі, визначати зароблену і незароблену страхові премії досить складно і незручно. На практиці застосовуються спеціальні методи.

Спочатку, зазвичай, обчислюють незароблену премію, а потім – зароблену. Вітчизняні страховики обчислюють величину резерву незаробленої премії відповідно до Закону України «Про страхування» методом «плаваючих кварталів». Суть методу полягає у наступному.

Якщо всі договори страхування укладені в січні строком на рік, а рік, як відомо, складається з чотирьох кварталів, то в кінці першого кварталу заробленою буде лише 1/4 частина отриманої на початку року страхової премії, а 3/4 будуть ще незаробленими. У кінці півріччя заробленою буде вже 1/2 страхової премії і 1/2 – незаробленою. У кінці дев’яти місяців (три квартали) заробленою стане 3/4 загального обсягу премії і 1/4 – незаробленою. Вона перетвориться на зароблену в кінці четвертого кварталу поточного року.

Отже, величина резервів незароблених премій встановлюється на будь – яку звітну дату залежно від часток надходжень сум страхових премій з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:

• частки надходжень сум страхових премій за перші три місяці (П₁) розрахункового періоду множаться на 1/4;

• частки надходжень сум страхових премій за наступні три місяці (П₂) розрахункового періоду множаться на 1/2;

• частки надходжень сум страхових премій за останні три місяці (П₃) розрахункового періоду множаться на 3/4;

• одержані добутки додаються і складають резерв незароблених премій на певну дату.

РНП = П₁·1/4 + П₂·1/2 + П₃·3/4

На основі здобутої суми розраховують зароблені страхові премії (ЗП) за формулою:

ЗП = (РНПпоч.-ЧПпоч.) + (СП-ПП) – (РНПкін.-ЧПкін.),

де РНПпоч. – резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНПкін. – резерв незароблених премій на кінець звітного періоду;

ЧПпоч. – частка перестраховика у резерві незароблених премій на початок звітного періоду;

ЧПкін. – частка перестраховика у резерві незароблених премій на кінець звітного періоду;

СП – страхові премії, що надійшли у звітному періоді;

ПП – страхові премії, передані перестраховикам.

Відношення річної суми прибутку до річної суми платежів називається рентабельністю страхових операцій. Показник рентабельності визначається по кожному виду страхування і по страховим операціям в цілому.

2) Прибуток від інвестиційної та фінансової діяльності визначається як різниця між відповідними доходами та витратами. В компаніях з ризикового страхування цей прибуток повністю залишається в розпорядженні акціонерів, об’єднується з прибутком від страхової діяльності і розподіляється згідно із рішенням загальних зборів акціонерів.

Інвестиційний дохід у компаніях із страхування життя поділяється на дві частини:

- отриманий за рахунок інвестування страхових резервів;

- отриманий за рахунок інвестування власних коштів страховика.

3) Прибуток від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій визначається як різниця між відповідними доходами і витратами. Надзвичайна операція (подія) – це така, яка відрізняється від звичайної діяльності страховика та не очікується. Що вона повторюватиметься періодично або ж в кожному наступному звітному періоді.

Слід зазначити, що прибуток від страхової діяльності не завжди складає основну частину прибутку страховика. Дуже часто основна діяльність страховика приносить йому не прибутки, а збитки, що компенсуються прибутками від інших видів діяльності. Взагалі страховик не повинен намагатись отримати високий прибуток від страхових операцій, оскільки це порушує принцип еквівалентності його відносин із страхувальником. Страховик також може отримувати прибуток за рахунок зниження собівартості страхової послуги.

Різниця між доходами і витратами страховика, які є наслідками звичайної діяльності та надзвичайних подій, за вирахуванням податків, являє собою чистий прибуток, отриманий ним у звітному періоді. Його можна визначити за формулою:

ЧП = Пр.ЗД + Пр.НП – Зб.НП – Под.НПр.

де ЧП – чистий прибуток страховика;

Пр.ЗД – прибуток від звичайної діяльної діяльності страховика;

Пр.НП – прибуток від надзвичайних подій;

Зб.НП – збиток від надзвичайних подій;

Под.НПр. – податок на прибуток з надзвичайної діяльності.

Розподіляється прибуток страховика за спільними для всіх суб’єктів підприємницької діяльності принципами. Однак переважна більшість страховиків в Україні є акціонерними товариствами, а тому розподіл прибутку відбувається виходячи з відповідного рішення загальних зборів акціонерів. За рахунок чистого прибутку (перш ніж він буде розподілений між власниками) страховик може створювати вільні резерви для зміцнення своєї платоспроможності.

Одним із майнових прав акціонерів є одержання дивідендів. За результатами підприємницької діяльності товариство визначає, якими за розмірами будуть дивіденди, чи доцільно їх сплачувати у конкретному році. Виходячи з цього, чистий прибуток (ЧП) для акціонерного товариства складається з двох частин: нерозподільної (НЧП) і розподільної (РЧП).

ЧП = НЧП + РЧП

Нерозподільною називається та частина, з якої кошти не розподіляються між акціонерами у вигляді дивідендів, а спрямовуються на розвиток господарської діяльності (РГД), соціальний розвиток працівників (СРП), оплату праці (ОП), а також на поповнення резервного фонду (РФ):

НЧП = РГД + СРП + ОП + РФ

З розподільної частини всі кошти спрямовуються на сплату дивідендів. Загальні збори акціонерів спочатку затверджують загальний розмір чистого прибутку, одержаного за рік, потім приймають рішення про розмір нерозподільной частини чистого прибутку. Після цього затверджуються розміри розподільної частини прибутку:

РЧП = ЧП – НЧП або РЧП = ЧП – (РГД + СРП + ОП + РФ)

Якщо акціонерні товариства приймають рішення про те, що дивіденди у певному році не сплачуватимуться, це означає, що розподільна частина прибутку дорівнює нулеві (РЧП = 0), а весь чистий прибуток спрямовуватиметься на розвиток страхової компанії.