Малярійний плазмодій.

Хвороба: малярія.

Збудник:

1. Plasmodium vivax - збудник триденної малярії.

2. Plasmodium ovale – збудник малярії типу триденної.

3. Plasmodium malariae – збудник чотириденної малярії.

4. Plasmodium falciparum – збудник тропічної малярії.

Географічне поширення: у всіх країнах Африки, Південної та Східної Азії, на островах Тихого океану, центральній та Південній Америці.

Морфологічна будова: в організмі людини виявляють наступні стадії:

• Спорозоїт,

• Тканинний шизонт,

• Тканинний мерозоїт

Інвазійна стадія: спорозоїт.

Проміжний хазяїн: людина.

Остаточний хазяїн: специфічний переносник – самка комара роду Anopheles.

Життєвий цикл розвитку паразита: складний, зі зміною хазяїнів та чергуванням статевого та безстатевого розмноження. Зі слиною комара спорозоїти потрапляють у кров’яне русло людини, током крові потрапляють в клітини печінки. Там відбувається розмноження паразита безстатевим способом (тканинна шизогонія). Внаслідок розмноження там утворюються мерозоїти, які руйнують гепатоцит (клітини печінки) та потрапляють у кров’яне русло. Залежно від виду плазмодія тривалість цього періоду 6 – 9 діб.

Тканинні мерозоїти проникають в еритроцити і починається еритроцитарна шизогонія. (утворення трофозоїтів). В еритроцитах трофозоїт послідовно проходить стадії кільця, амебоподібного і зрілого трофозоїта, шизонта і мерозоїта.

Після утворення мерозоїтів еритроцит розривається, у кров’яне русло потрапляють продукти життєдіяльності плазмодія, оболонки еритроцитів та інші токсичні речовини, а мерозоїти. Що вивільнились потрапляють у інші еритроцити. Тривалість періоду еритроцитарної шизогонії 48 годин. Після накопичення певної кількості збудника у хворого починаються напади малярії. При триденній малярії напади повторюються кожні 48 годин, при чотириденній – кожні 72 години. При тропічній малярії синхронності в закінченні еритроцитарної шизогонії немає, тому лихоманка постійна, неправильна.

Р ис. 1. Жизненный цикл Plasmodium falciparum: 1 — выход спорозоитов из протока слюнной железы комара и внедрение их в клетки печени; 2 — экзоэритроцитарный трофозоит; 3 — экзоэритроцитарный шизонт; 4 — выход экзоэритроцитарных мерозоитов из гепатоцита в плазму крови; 5, 6 — кольцевидные трофозоиты в эритроците; 7 — юный трофозоит; 8 — незрелый эритроцитарный шизонт; 9 — зрелый эритроцитарный шизонт; 10 — эритроцитарные мерозоиты; 11—14 — гаметоцитогония; 15 — мужской гаметоцит; 16 — женский гаметоцит; 17 — женская гамета; 18 — образование мужских гамет; 19 — оплодотворение; 20 — зигота; 21 — оокинета; 22, 23 — развитие ооцисты; 24 — выход спорозоитов из зрелой ооцисты; 25 — спорозоиты в слюнной железе комара.

Після декількох циклів еритроцитарної шизогонії в еритроцитах починається гаметогонія ( статеве розмноження плазмодія) утворюються мікро- (чоловічі) та макрогаметоцити ( жіночі). Вони є інвазійними для комара.

У шлунку комара гаметоцити дозрівають та утворюють зиготу (оокінету). Оокінета стає рухомою, виходить з шлунку на його поверхню і там перетворюється в ооцисту. Усередині ооцисти проходить спорогонія – процес утворення кількох тисяч спорозоїтів. Згодом ооциста розривається і з течією гемолімфи потрапляють спорозоїти у слинні залози комара.

Клінічні ознаки малярії: проявляються у вигляді періодичних нападів лихоманки, зі зміною трьох послідовних фаз:

• Фаза «ознобу» - починається з підвищення температури до 39 – 40^о . шкіра холодна, губи синюшні, «гусяча шкіра», тривалість фази від 3-40 хв до 2-3 годин;

• Фаза «жару» характеризується збереженням високої температури, наростає головний біль, болі у м’язах, З’являється відчуття жару. Шкіра гаряча на дотик, фаза триває 3 – 4 години;

• Фаза «потовиділення» - температура швидко знижується до норми, виражене потовиділення, самопочуття поліпшується, але зберігається загальна слабкість, настає тривалий глибокий сон.

Загальна тривалість малярійного нападу від 6 до 14 годин. Після декількох нападів збільшуються і стають болючими печінка та селезінка. Внаслідок масового розпаду еритроцитів розвивається анемія. Шкіра набуває характерного блідо – жовтого кольору, може бути сіруватою внаслідок відкладання малярійного пігменту.

Діагностика: характерна лихоманка, збільшення селезінки, анемія. Лабораторна: виявлення паразитів у мазку товстої каплі крові.

Лікування: застосовують протималярійні препарати хлорохін – фосфат. Профілактика: захист від укусів комарів, оздоровлення місцевості за допомогою меліоративних заходів, знищення комарів та їх личинок за допомогою інсектицидів. Виявлення та лікування хворих.

Тип Плоскі черви (Plathelminthes). Клас Сисуни (Trematoda).

• Характеристика

• Класифікація

• Медичне значення

Представникам типу властиві такі риси:

• Зародок розвивається з трьох зародкових листків

• Білатеральна симетрія тіла

• Тіло овальне, листоподібне, видовжене або стрічкоподібне, стиснуте у спинно – черевному напрямку

• Наявність шкірно – м’язового мішка

• Відсутність порожнини тіла, простір між органами заповнений пухкою сполучною тканиною – паренхімою.

• Відсутність кровоносної системи і органів дихання, у вільноживучих організмів газообмін здійснюється крізь поверхню тіла

• Наявність травної, видільної, нервової та статевої систем.

• Гермафродити.

Характеристика класу. Сисуни належать до типу плоских червів, мають плоске не почленоване тіло листоподібної або подовжено – овальної форми. Мають органи прикріплення - дві присоски ( ротову і черевну).

Дуже розвинута статева система. Вона складна за будовою. Більшість трематод – гермафродити. Чоловічий статевий апарат включає два сім’яники овальної , лопатеподібної або гіллястої форми, сім`явипорскувальний канал, що закінчується копулятивним органом – цирусом. Цирус розташований у статевій цирусній сумці.

Жіноча статева система складається з яєчників з яйцепроводами, парних жовтівників, сім`яприймача. Всі ці структури сполучаються з порожниною оротипу. Запліднення відбувається в оротипі. Жовточні клітини і речовина для формування яйця надходить в оротип із жовтівників і тільця Меліса.

КЛАС СИСУНИ (ТРЕМАТОДИ) – біогельмінти, проходять складний цикл розвитку з декількома личинковими стадіями і зміною хазяїнів. Переходи від одного хазяїна до іншого відокремлені періодами вільного життя. У зовнішнє середовище з організму остаточного хазяїна виділяються яйця. Відмінна риса яєць трематодного типу – кришечка на одному з полюсів. Із яйця у воді вивільняється личинка – мірацидій, що нагадує війчастих червів. Мірацидій активно плаває за допомогою війок, має світлочутливе вічко і апікальну залозу для проникнення в тіло проміжного хазяїна – молюска визначеного виду.

В тілі молюска відбувається утворення мішкоподібної спороцисти, усередині якої внаслідок патогенезу розвивається велика кількість редій, а згодом церкаріїв. Церкарії активно залишають тіло хазяїна, плавають у воді за допомогою м’язового хвоста. У тих видів, що розвиваються з одним проміжним хазяїном, церкарії є інвазійними для остаточного хазяїна. Вони інцистуються на воді або на листках водяних рослин, утворюють інвазійні для остаточного хазяїна адолескарії. Під час розвитку з двома проміжними хазяїнами церкарії проникають у тіло іншого проміжного хазяїна (риби, ракоподібні тощо), де перетворюються на метацеркарії. Остаточний хазяїн заражається ,з’ївши другого проміжного хазяїна, зараженого метацеркаріями.