Трихомонади.
В організмі людини існують три види трихомонад:
Кишкова трихомонада (Trichomonas hominis) – у товстій кишці,
Ротова трихомонада (Trichomonas tenax) – ротовій порожнині,
Сечостатева (піхвова) трихомонада (Trichomonas vaginanalis) – у сечостатевих шляхах чоловіків та жінок.
Піхвова трихомонада є збудником урогенітального трихоманозу.
Географічне поширення: повсюдно.
Будова: існує тільки у вегетативній формі (трофозоїт), цист не утворює. Має грушоподібне тіло, 4 вільних джгутика, ундулюючу мембрану, що доходить до середини тіла, одне ядро, вакуолізовану цитоплазму. Крізь усе тіло проходить аксо стиль, який виступає на задньому кінці у вигляді шпички.
ундулююча мембрана,
джгутики,
блефоробласт
ядро,
аксостиль,
хроматинові гранули.
Механізм передачі збудника: передається від людини до людини тільки у вологому середовищі – при статевих контактах, через вологі рушники, губки, через гінекологічні та урологічні інструменти.
Місце паразитування: у жінок в піхві, сечоводах, сечовому міхурі, у чоловіків – в уретрі, сім’яних мішечках, простаті. Паразит прикріплюється до епітеліальних клітин слизової оболонки, іноді може проникати в підслизову оболонку статевих шляхів.
Патогенна дія та основні клінічні ознаки: викликає запалення слизової оболонки сечостатевих шляхів. Трихоманоз у жінок перебігає у вигляді гострого запалення піхви. Проявляється серозно –гнійними виділеннями з піхви, що супроводжується свербежем, печією в ділянці статевих органів. Виділення в’язкі, пінисті, жовто – зеленого кольору з неприємним запахом. Іноді з’являються ознаки запалення сечового міхура.
Трихоманоз у чоловіків перебігає безсимптомно, що сприяє поширенню хвороби. Іноді розвивається трихомонозний уретрит, що проявляється виділенням крапель серозної рідини з уретри.
Діагностика: виявлення вегетативних форм у нативних і пофарбованих мазках із піхви та уретри .
Лікування: застосовування антипротонних препаратів – танідозол, трихопол.
Профілактика: Особиста: відмова від випадкових статевих контактів. Громадська: лікування хворих, стерилізація інструментів.
Лямблія.
Лямблія ( Lamblia intestinalis) – збудник лямбліозу.
Географічне поширення: повсюдне, особливо в країнах з жарким кліматом.
Будова: існує у двох формах: трофозоїт (вегетативна форма) і циста. Органели симетричні, має два однакових ядра, 4 пари джгутиків, присмокту вальні диски для фіксації і два тонких аксо стилі по середній лінії тіла. Рух активний, обертальний навколо повздовжньої осі. Їжу поглинає всією поверхнею тіла. Розмножується поділом.
Циста – овальної форми, має щільну оболонку. На стадії цисти паразит готується до поділу, тому ядра й органели подвоюються. Зріла циста має 4 ядра, розташовані зазвичай біля переднього полюса.
Місце паразитування: паразитує тільки в людини в жовчновиводних шляхах, жовчному міхурі, в печінкових протоках.
Інвазійна форма – циста, потрапляє в організм через брудні руки, їжу, воду.
Механізм передачі – фекально – оральний. Через 30 хв після надходження в організм із цисти виходять два трофозоїти, що активно розмножуються.
А Б В
А – вид збоку,
Б - лямблія, що присмокталась до епітеліальної клітини
В – вид з черевного боку ,
Патогенна дія та основні клінічні ознаки: лямблії подразнюють нервові закінчення слизової оболонки кишки, порушують процеси пристінкового травлення та всмоктування, особливо жирів і жиророзчинних вітамінів, сприяють розвитку запалення жовчного міхура і жовчних ходів, викликають токсично – алергійні процеси.
У дорослих переважає безсимптомне носійство лямблій. Клінічні прояви можуть бути при масивній інвазії на фоні зниження шлункової секреції, недостатньої активності ферментів і зниження рівня імуноглобулінів. Характерні періодичні нудота і болі в животі, рідкі випорожнення, температура тіла нормальна. Болі в животі можуть бути інтенсивними з позивом на дефекацію. Апетит знижений, періодична нудота, блювання. Невротичні симптоми: слабкість, швидка втомлюваність, головні болі і болі в серці, алергічні прояви.
Діагностика: в дуоденальному вмісті виявляють вегетативні форми, у фекаліях – цисти і вегетативні форми.
Лікування: застосовують антипротозойні препарати: метронідазол, фуразолідон.
Профілактика: дотримання санітарно – гігієнічних норм та правил. Виявлення та лікування хворих та цистоносіїв (обстежують працівників харчових підприємств і дитячих установ), санітарний контроль за водопостачанням, знищенням мух, тарганів, санітарно – просвітня робота.