6.2. Фінансові кредити: класифікація та порядок залучення

Фінансовий кредит — це позичковий капітал, який нада­ється банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебуван­ня нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового викорис­тання та під процент.

Основним різновидом фінансових кредитів є банківський кре­дит, який надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним дого­вором. Основними з цих умов є: забезпеченість, повернення, строко-вість, платність і цільова спрямованість.

Кредити, які надаються банками, за строками користування по­діляються здебільшого на:

а) короткострокові — до 1 року;

б) середньострокові — до 3 років;

в) довгострокові — понад 3 роки.

З погляду підприємств (у контексті фінансової звітності) по­зичковий капітал (зобов'язання) поділяється на довгостроковий і короткостроковий.

Під довгостроковими кредитами банків розуміють зобо­в'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані коротко­строкові кредити (позички), які перейшли до складу довго­строкових.

Довгострокові кредити залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засо­бів (їх придбання, реконструкції, модернізації), нового будів­ництва, інших видів необоротних активів, а також окремих ви­дів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на трива­лий період.

В економічно розвинутих країнах до довгострокових бан­ківських кредитів вдаються, як правило, підприємства малого та середнього бізнесу. Великі підприємства довгострокову по­требу в капіталі задовольняють здебільшого шляхом емісії облігацій.

Короткостроковими кредитами банків є зобов'язання підпри­ємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути вико­нані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати скла­дання балансу, а також зобов'язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так і короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу.

Короткострокові банківські кредити залучаються здебільшого для фінансування оборотних активів підприємства, зокрема на по­криття тимчасового дефіциту платіжних засобів, придбання това­рів, виробничих запасів тощо.

У табл.2 наведено порядок організації роботи щодо отрима­ня банківських позичок, а також визначені основні акценти в цій роботі, на які повинні звертати увагу керівництво підприємства та його фінансові служби.

Таблиця 2.Організація фінансової роботи із залучення банківського кредиту

Етапи залучення банківського кредиту	Основні питання, на які слід звернути увагу
Попередні переговори з обраним банком	• критерії та умови надання кредиту • діапазон процентних ставок • строки та порядок погашення • список документів, які слід подати банку
Рішення про доціль­ність подальших пе­реговорів з банком	• оцінка шансів на отримання кредиту • зіставлення з умовами надання кредиту, які пропонуються іншими банками
Рішення зборів влас­ників щодо залучення банківського кредиту	• якщо сума кредиту є значною і це перед­бачено статутом
Підготовка пакета документів відповідно до переліку банку	• перелік документів встановлюється кож­ним банком індивідуально • формулювання цілей, під які залучається кредит • особливий акцент на бізнес-план і про­гноз Cash-flow
Передача пакета документів до банку	• дата прийняття банком пакета документів є офіційною датою подачі кредитної заявки
Відкриття поточного рахунку в банку (як­що такий рахунок від­сутній)	• подається типовий набір документів, не­обхідних для відкриття рахунку
Фінансово-економіч­на експертиза діяль­ності підприємства	• кредитний експерт може вимагати додат­кової інформації • перевірка достовірності отриманих даних на місці • слід створити всі умови для забезпечення кредитного експерта інформацією
Узгодження величини процентної ставки та інших параметрів кре­диту	• уміння вести переговори
Укладення кредитної угоди	• у письмовому вигляді • не потребує нотаріального посвідчення
Моніторинг та контроль	• створення умов для контролю з боку пра­цівників банку цільового використання коштів

За питомою вагою перше місце серед позикових ресурсів у більшості підприємств посідає банківський кредит.

Крім банківського кредиту, у складі позикових фінансових ре­сурсів підприємств усіх галузей народного господарства велике зна­чення має кредиторська заборгованість усіх видів, яка виникає в роз­рахунках з іншими юридичними і фізичними особами, постачальни­ками, покупцями, бюджетом, органами соціального страхування, по­забюджетними фондами, а також у розрахунках з робітниками і служ­бовцями підприємства.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» кваліфікує частину кредиторської заборгованості, залу­ченої до складу позикових фінансових ресурсів, як товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Вони яв­ляють собою дві форми позабанківського кредиту.

Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичаль­ника передумов для отримання кредиту і здатність повернути йо­го. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми бор­говими зобов'язаннями. Кредитоспроможність позичальника визна­чається показниками, що характеризують його акуратність при роз­рахунках за раніше отриманими кредитами, його поточний фінансо­вий стан, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.

У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності.

Кількісні кри­терії пов'язані з оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менедж­менту підприємства та його ситуації на ринку, факторів виробницт­ва і збуту продукції. Взаємозв'язки між якісними та кількісними па­раметрами кредитоспроможності підприємства наведені на рис. 1.

Рис.1 Взаємозв'язок елементів оцінки кредитоспроможності

У разі, якщо позичальник не в змозі виконати свої зобов'язання у передбачені кредитним договором строки, кредитор може задово­льнити свої вимоги за рахунок кредитного забезпечення. Саме тому наявність у позичальника достатнього кредитного забезпечення є складовим елементом його економічної кредитоспроможності.

До основних видів забезпечення кредиту належать:

а) застава (майна, майнових прав, цінних паперів тощо);

б) гарантії (банків, підтверджені фінансами чи майном третьої особи);

в) інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової організації).