8.4. Оцінка доцільності фінансових інвестицій

Серед численних методів і прийомів аналізу доцільності вкла­день у ті чи інші об'єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні групи методів.

• Перша призначена для оцінки інвес­тицій в активи з фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. До таких об'єктів інвестування належать вкладення в облігації з фіксованим процентом, привілейовані ак­ції, депозитні сертифікати, векселі тощо.

• Друга група методів призначена для оцінки фінансових вкладень з чітко невизначеною нормою прибутковості та строками інвестування, якими є насамперед інвестиції в акції, інші види корпоративних прав.

При прийнятті інвестиційних рішень інвестори порівнюють очіку­вані доходи від вкладання коштів у даний об'єкт капіталовкладень, з доходами від інших, альтернативних можливостей інвестування. При цьому розрізняють два основні підходи до оцінки інвестицій:

• статичний аналіз: усі показники, які характеризують об'єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

• динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

При оцінці фінансових інвестицій здебільшого використову­ють методи, які дають можливість дослідити показники, що ха­рактеризують об'єкт інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать: метод дисконтування майбутніх доходів та ме­тод внутрішньої норми прибутковості.

(Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності)

Метод дисконтування Cash-flow

Метод дисконтування Cash-flow називають також методом розрахунку внутрішньої (потенційної) вартості інвестиції. У разі використання цього методу відповідні інвестиційні рішення при­ймаються на основі порівняння абсолютних величин: теперіш­ньої вартості вхідних і вихідних грошових потоків, які є наслід­ком інвестиційних вкладень. При цьому ставка дисконтування, яка застосовується при розрахунках теперішньої вартості, є зада­ною і відповідає ставці дохідності за можливими альтернативни­ми вкладеннями.

Доцільність фінансових інвестицій в окремі об'єкти визнача­ється шляхом приведення до теперішньої вартості очікуваних чи­стих грошових потоків (Cash-flow) від здійснення інвестицій та зіставлення сумарної величини цих потоків із собівартістю інвес­тицій (грошових виплат на придбання інвестиції). Вартість інвес­тиції визначається за таким алгоритмом:

де Co — вартість інвестиції; CF — чистий грошовий потік (Cash­flow) від здійснення інвестиції; Ео — собівартість інвестиції; r — коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування (r = p/100 %); р — ставка дисконтування (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вкладення коштів на ринку); складається з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вкладеннями та середньоринкової премії за ри­зик; п — період, протягом якого кошти вкладаються у фінансові інвестиції (кількість інтервалів, за які нараховуються доходи).

Якщо керуватися критерієм прибутковості, рішення щодо інвестиційних вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Co > 0). У такому разі рентабель­ність фінансових інвестицій дорівнюватиме або перевищува­тиме ставку рентабельності за альтернативними вкладеннями на ринку. У разі наявності багатьох альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою.

((Приклад 8.1

Підприємство планує здійснити фінансові вкладення у державні об­лігації зі строком погашення 2 роки. Облігації можна придбати з диско­нтом у 10 %, фіксована ставка процента за облігаціями становить 12 % річних до номіналу зі щоквартальною виплатою доходів. Обсяг фінан­сових інвестицій дорівнює 90 000 тис. грн; комісійна винагорода фінан­сового посередника за придбання та зберігання облігацій — 0,5 % їх номінальної вартості (сплачується одночасно з придбанням облігацій). Як альтернатива — підприємство може вкласти зазначену суму коштів у банківський депозит з процентною ставкою 20 % річних (або 5 % за квартал) із щоквартальним нарахуванням доходів.

Проведемо оцінку доцільності інвестиційних вкладень у згадані об­лігації. Враховуючи базові умови, номінальна вартість облігацій стано­витиме 100 000 грн; комісійна винагорода фінансового посередника — 500 грн; квартальна сума процентів — 3000 грн (3 % за кожен квартал). У таблиці наведені розрахунки теперішньої вартості майбутніх доходів від здійснення інвестицій.

Отже, розрахунки показують, що вартість інвестиції є від'ємною. Це означає, що вкладення коштів у дані облігації є менш вигідним, ніж альтернативне вкладення на депозитний рахунок.))

Охарактеризований метод оцінки інвестицій є універсальним і може використовуватися як для оцінки фінансових, так і реаль­них інвестицій. Разом з тим його застосування є проблематичним у разі ускладнень із прогнозуванням майбутніх грошових потоків від інвестицій та у разі невизначеності строків, на які вкладають­ся кошти. За наявності інфляційних очікувань наведені розрахун­ки слід скоригувати на прогнозний рівень інфляції, зокрема но­мінальну ставку дохідності в плановому періоді слід привести до реальної (з урахуванням індексу інфляції).