- •Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці
- •Тема 2. Інфраструктура фінансового ринку
- •Тема 3. Законодавче регулювання фінансового ринку
- •Тема 4. Фондовий ринок
- •Тема 5. Ринок похідних цінних паперів
- •Тема 6. Грошовий ринок і ринок банківських позичок
- •Тема 7. Фондова біржа та біржові операції
- •Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці
- •Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тема 8. Ризик та ціна капіталу
- •Методичні вказівки
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 2. Інфраструктура фінансового ринку
- •Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 3. Законодавче регулювання фінансового ринку
- •Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тема 4. Фондовий ринок
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 5. Ринок похідних цінних паперів
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 6. Грошовий ринок та ринок банківських позичок
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 7. Фондова біржа та біржові операції
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 8. Ризик та ціна капіталу
- •Практичні завдання
- •Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Питання до іспиту з дисципліни «Фінансовий ринок»
- •Перелік рекомендованої літератури
Тема 5. Ринок похідних цінних паперів
Похідні цінні папери (деривативи) – це інструменти ринку цінних паперів, механізм випуску та оберту яких пов’язаний з купівлею/продажем певних фінансових або матеріальних активів (базових активів). Всі похідні фінансові інструменти пов’язані з виконанням певних дій протягом встановленого періоду або у визначений момент в майбутньому (тому їх ще називають терміновими угодами). Деривативами є форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон, варант, контракт «своп», угоди «кеп», «флор», «колар».
Форвардна угода – це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржею й обов'язкова до виконання для обох сторін угоди. Форвардні угоди укладаються на купівлю або на продаж визначеної кількості певного фінансового чи матеріального активу. Один із учасників угоди зобов'язується здійснити поставку, а інший – її прийняти. Предметом контракту (базовим активом) можуть виступати акції, облігації, валюта, товари та ін. Формальне визначення форвардного контракту дуже подібне до визначення ф'ючерсу. Відмінність полягає в тому, що форвард укладається поза біржею.
Ф'ючерс – похідний цінний папір, що засвідчує взаємні зобов'язання покупця, продавця та організатора торгівлі щодо купівлі (продажу) базового активу або проведення грошових розрахунків відповідно до специфікації ф'ючерса. Це один із новітніх фінансових інструментів. Існують товарні і фінансові ф'ючерси. Товарні ф'ючерси – це ф'ючерсні контракти на сільгосппродукцію, енергоресурси, метали й ін. Фінансові ф'ючерси – це ф'ючерсні контракти, в основі яких лежать фінансові інструменти – державні й інші цінні папери, біржові індекси, відсотки за банківськими ставками, а також конвертована валюта і золото.
Опціон – це двостороння угода про передачу права на купівлю/продаж цінних паперів за визначеною ціною на визначений термін. При цьому покупець опціону отримує право на купівлю/продаж цінного паперу, а продавець бере на себе обов’язок продати/купити фінансовий актив за вимогою покупця.
При угоді з опціонами покупець опціону розраховує на підвищення курсу зазначеного цінного паперу, а продавець – на зниження. Якщо курс акцій підвищується чи зберігається, то покупцю опціону буде невигідно його реалізовувати, і він зазнає збитки в розмірі премії, що виплачується продавцю при реалізації опціону. Продавець опціону на купівлю в цьому випадку отримує прибуток у розмірі премії.
Існують окремі види опціонів: опціони на індекси та опціони на ф’ючерси.
Виконання опціонів на індекси передбачає взаєморозрахунок грошовими коштами. Це означає, що при виконанні опціону продавець не поставляє актив, як у інших опціонах, а сплачує певну суму грошових коштів власнику опціону. Сума, що сплачується власнику опціону в разі його виконання, дорівнює певному числу, помноженому на різницю значень фондових індексів. Таке число дорівнює 100 для опціонів, що перебувають в обігу на фондовому ринку США. Значення індексу обумовлене в контракті і називається страйковим індексом. Ціна індексу (страйкова ціна) дорівнює:
Цо. і. = І 100, (18)
де І – значення індексу.
Власнику опціону РUТ сплачується різниця між страйковим індексом і значенням індексу на дату виконання опціону, помножена на 100. Власнику опціону CALL сплачується різниця між значенням індексу на дату виконання опціону та страйковим індексом, помножена на 100.
Базовими активами в опціонах на ф’ючерси виступають ф’ючерсні контракти на валюту, облігації, золото, нафту, тощо. Страйковою ціною виступає ціна ф’ючерсного контракту. Опціон CALL на ф’ючерс дає право його власнику в будь-який момент до дати закінчення терміну опціону відкрити довгу позицію по цьому ф’ючерсному контракту, отримавши при цьому від продавця опціону суму, що дорівнює різниці між поточною ф’ючерсною та страйковою ціною. Продавець опціону зобов’язаний не тільки сплатити різницю, а й зайняти коротку позицію по тому самому ф’ючерсному контракту. Опціон РUТ дає власнику право на відкриття короткої позиції по ф’ючерсному контракту та на отримання від продавця суми, що дорівнює різниці між страйковою та поточною ф’ючерсною ціною.
Угода "кеп" являє собою серію європейських опціонів PUT, які дають їх власнику право на отримання кредиту з попередньо встановленим максимальним рівнем процентної ставки "кеп". Чим ближче поточні процентні ставки до ставки "кеп", тим більшою буде премія, яка сплачується позичальником продавцю. Угода "кеп" захищає позичальника, який залучає кошти під плаваючу процентну ставку, від підвищення процентних ставок на ринку.
Угода "флор" є серією європейських опціонів CALL, які дають право їх власнику інвестувати грошові кошти під плаваючу ставку, не нижчу від визначеної в угоді мінімальної ставки "флор". Встановлення мінімальної ставки інвестування захищає власника "флор" від падіння ставок на ринку. При падінні ринкових ставок нижче від ставки "флор" дохідність інвестицій зберігається на рівні, визначеному цією ставкою.
Угода "колар", як і "кеп", застосовується для захисту позичальника в умовах плаваючих ставок, проте має меншу вартість, ніж угода "кеп". Стратегія "колар" полягає в одночасному продажу контракту "флор" та купівлі контракту "кеп". При цьому ставка "кеп" встановлюється на рівні, вищому від поточних ринкових ставок, а ставка "флор" – на нижчому. Вартість угоди "колар" для позичальника визначається різницею між премією, сплаченою при купівлі "кепу", та премією, отриманою при продажу "флор".
