Практичні завдання

Задача 1. Безризикова ставка дорівнює 0,6 (+Н/10); дохід по акції Х – 0,11; по акції У – 0,14; стандартне відхилення доходів по Х – 0,2; по У – 0,4; β по Х –0,8; по У – 1,1. По якій акції можна отримати вищий дохід? Побудуйте графік.

Задача 2. Акція приносить дохід у 15 %, але в майбутньому можливе зростання на 2 %. Очікуваний дохід ринкового портфеля – 15 %, β по акції – 1,2 (+Н/10). Визначте ставку доходу за безризиковим цінним папером.

Задача 3. β цінного папера дорівнює 1,2, стандартне відхилення = 0,22 (+Н/10), безризикова ставка = 0,11. По ринковому портфелю очікується отримати дохід 0,15 при стандартному відхиленні 0,2. Визначте очікуваний дохід по цінному паперу.

Задача 4. Безризиковий дохід = 8 %; очікуваний дохід ринку =17 % (-Н/10); β портфеля =1,3; стан­дартне відхилення ринку – 0,22; стандартне відхилення портфеля – 0,25. Вирахуйте нахили ліній ринку капіталів та ринку цінних паперів.

Задача 5. Безризикова ставка – 0,8; очікуваний дохід ринку – 0,15 (+Н/10); β цінного паперу – 1,2. Визначте очікуваний дохід за акцією.

Теми рефератів (для самостійної роботи за темою)

1. Модель ефективного (раціонального) портфелю Г. Марковіца.

2. Модель оцінки капітальних активів У. Шарпа.

3. Теорія ефективності фінансового ринку Ю. Фами.

4. Теорії часової структури процентних ставок.

5. Порівняльна характеристика фундаментального та технічного аналізу формування ціни.

Контрольні питання для перевірки знань

1. Визначення ринкової вартості капіталу.

2. Завдання та принципи ціноутворення.

3. Характеристика системи формування цін на фінансові інструменти.

4. Методи ціноутворення на фінансовому ринку. Їх характеристика.

5. Назвіть фактори, що впливають на формування цін на фінансові інструменти.

6. Види цін. Їх характеристика.

7. Функції ціни.

8. Сутність та особливості фінансових ризиків.

9. Класифікація фінансових ризиків.

10. Характеристика факторів, що впливають на рівень фінансових ризиків.

11. Методи оцінки фінансових ризиків. Їх характеристика.

12. Методи управління фінансовими ризиками. Їх характеристика.

13. Сутність та особливості теорії ризику У. Шарпа.

14. Економічний зміст теорії ризику Г. Марковіца.

15. Характеристика теорії ефективності фінансового ринку Ю. Фами.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Вартість, яка визначається реальними витратами емітента та є важелем регулювання ринкової ціни, має назву:

а) емісійна вартість;

б) ринкова вартість;

в) собівартість;

г) біржова вартість.

2. На формування рівня цін на фінансові інструменти впливають:

а) попит, пропозиція, конкуренція, монополізм;

б) облік цін на аналогічні цінні папери та послуги зовнішнього ринку;

в) методи державного регулювання цін;

г) всі відповіді вірні.

3. Метод ціноутворення, який передбачає, що рівень цін на фінансові інструменти визначається в результаті детального аналізу кон’юнктури ринку, виконання діагностичного факторного аналізу, моніторингу, має назву:

а) метод економіко–математичного моделювання;

б) бальний метод;

в) аналітичний метод;

г) експертний метод.

4. Вірогідність отримати збиток в результаті проведення будь–яких операцій в фінансово–кредитній та біржовій сферах, в результаті здійснення операцій з фондовими цінними паперами – це…:

а) кредитний ризик;

б) фінансовий ризик;

в) комерційний ризик;

г) інфляційний ризик.

5. До категорії системних ризиків не відносять:

а) ризик ліквідності;

б) ризик зміни відсоткової ставки;

в) ризик інфляції;

г) ризик падіння загальноринкових цін.

6. Метод оцінки ризику, при якому рівень ризику вимірюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням і коливанням та мінливістю можливого результату, має назву:

а) факторний аналіз;

б) економіко–математичне моделювання;

в) статистичний аналіз;

г) метод експертних оцінок.

7. Процес розподілу інвестованих коштів між різноманітними об’єктами, які безпосередньо не пов’язані між собою, – це…:

а) передача ризику;

б) страхування;

в) лімітування;

г) диверсифікація.

8. Біржова операція з купівлі термінових контрактів або опціонів; застосовується у випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення ціни на фінансовий актив в майбутньому, – має назву:

а) хеджування на підвищення;

б) арбітражне хеджування;

в) хеджування на зниження;

г) стрічковий хедж.

9. Завданнями ціноутворення на фінансовому ринку є:

а) облік різних факторів впливу;

б) реалізація конкретних цілей ціноутворення;

в) відображення реального співвідношення попиту та пропозиції;

г) всі відповіді вірні.

10. Метод ціноутворення, який базується на аналізі з використанням середніх величин, індексів, дисперсії, варіації, з використанням кореляційного і регресійного аналізу, має назву:

а) статистичний метод;

б) бальний метод;

в) метод економіко–математичного моделювання;

г) балансовий метод.

11. Ризик, що пов'язаний з фінансовим станом конкретного емітента цінних паперів, з можливістю втрат при реалізації цінних паперів через перегляд оцінки їх якості, пов’язаної зі специфікою окремих галузей промисловості, має назву:

а) системний ризик;

б) несистемний ризик;

в) часовий ризик;

г) селективний ризик.

12. Метод оцінки фінансового ризику, який передбачає розрахунок коефіцієнтів ділової активності, фінансової стійкості, а також визначає вірогідність банкрутства, має назву:

а) метод експертних оцінок;

б) статистичний аналіз;

в) факторний аналіз;

г) метод аналогій.

13. Для зниження ступеня ризику використовують:

а) придбання додаткової інформації, лімітування;

б) утримання від ризику, передача ризику;

в) всі зазначені способи.

14. Біржова операція з продажу термінового контракту, яка передбачає здійснення в майбутньому продаж товарів та страхування продавця від можливого зниження ціни на фінансовий актив в майбутньому, має назву:

а) селективне хеджування;

б) хеджування на підвищення;

в) хеджування на зниження;

г) чисте хеджування.

15. До основних принципів ціноутворення відносять:

а) науковий підхід;

б) можливість співвідношення цін за різні періоди;

в) облік рівня цін за аналогічні фінансові інструменти;

г) всі відповіді вірні.

16. Ціна, що визначається на базі фінансової звітності підприємства як вартість майна акціонерного товариства, створеного за рахунок власних джерел, віднесена до кількості випущених акцій, – це…:

а) балансова ціна;

б) облікова ціна;

в) біржова ціна;

г) дисконтована ціна.

17. Метод ціноутворення, який базується на побудові певних схем, що фіксують певні залежності і враховують конкретні фактори, що впливають на рівень ціни як негативно, так і позитивно; застосовується з використанням комп’ютерної техніки, – має назву:

а) балансовий метод;

б) метод економіко–математичного моделювання;

в) нормативно–параметричний метод;

г) аналітичний метод.

18. Ризик неправильного підбору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля має назву:

а) селективний ризик;

б) ризик законодавчих змін;

в) галузевий ризик;

г) інфляційний ризик.

19. Метод оцінки фінансового ризику, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями, має назву:

а) метод експертних оцінок;

б) метод соціально–економічного експерименту;

в) метод аналогій;

г) факторний аналіз.

20. Спосіб зниження ризику, при якому інвестор готовий відмовитися від частини прибутку, тільки щоб уникнути ризику (тобто готовий заплатити за зниження ступеню ризику), має назву:

а) лімітування;

б) диверсифікація;

в) страхування;

г) придбання додаткової інформації.

21. Розробка моделі раціонального портфелю цінних паперів, сутність якої полягає у підборі цінних паперів за терміном, фірмами, регіонами, галузями; який забезпечить отримання очікуваного прибутку з мінімальним рівнем ризику, належить до теорії ефективності фінансового ринку:

а) У. Шарпа;

б) Ю. Фами;

в) Г. Марковіца.

22. На формування рівня цін на фінансові інструменти впливають:

а) якість цінних паперів;

б) галузева належність емітента і територіальні умови його розміщення;

в) рівень податків;

г) всі відповіді вірні.

23. Будь–який економічний фактор, що спричиняє зниження пропозиції або підвищення попиту на товар, є причиною підвищення ціни, і навпаки. На цій основі встановлюється співвідношення попиту та пропозиції. Зазначене є сутністю:

а) фундаментального аналізу;

б) економіко–математичного моделювання;

в) технічного аналізу;

г) нормативно–параметричного методу ціноутворення.

24. Об’єктивними факторами, що впливають на рівень фінансового ризику є:

а) наявність висококваліфікованих кадрів та управлінського персоналу;

б) інфляційні процеси, діяльність конкурентів;

в) виробничий потенціал компанії, рівень технологій;

г) всі відповіді вірні.

25. Метод оцінки фінансового ризику, при якому спеціалісти фінансового ринку на базі різноманітних публікацій або практичного досвіду інших підприємств оцінюють вірогідність настання певних подій, отримання конкретного фінансового результату, ступінь фінансового ризику, має назву:

а) метод експертних оцінок;

б) статистичний аналіз;

в) метод аналогій;

г) метод соціально–економічного експерименту.

26. Купівля/продаж похідних цінних паперів для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових домовленостей, – це…:

а) хеджування;

б) придбання додаткової інформації;

в) страхування;

г) передача ризику.

27. Теорія ефективності фінансового ринку, за якою ефективним вважається лише інформований ринок, при чому виділяється три рівня інформованості і, відповідно, три рівня ефективності фінансового ринку: слабка форма ефективності, помірна та сильна, є теорією:

а) Г. Марковіца;

б) Ю. Фами;

в) У. Шарпа.

28. На формування рівня цін на фінансові інструменти впливають:

а) ступінь розвитку ринкових відносин;

б) інвестиційні характеристики цінних паперів; управлінські можливості емітентів;

в) специфіка окремих регіонів;

г) всі відповіді вірні.

29. Метод ціноутворення, що базується на використанні аргументованих висновків дослідників фінансового ринку стосовно рівня реальної вартості того чи іншого фінансового інструменту або ціну певної фінансової операції, має назву:

а) нормативно–параметричний метод;

б) аналітичний метод;

в) експертний метод;

г) статистичний метод.

30. Вивчення співвідношення між попитом на фінансовий актив та його пропозицією (тобто вивчення динаміки цін на фінансовому ринку); побудова діаграм та графіків, що відображають показники обсягів торгівлі та інших факторів – це сутність:

а) фундаментального аналізу формування ціни на фінансовому ринку;

б) технічного аналізу формування ціни на фінансовому ринку;

в) методу експертних оцінок формування ціни на активи;

г) статистичного методу ціноутворення на фінансовому ринку.

31. Ризик, що пов'язаний із загальною економічною та політичною ситуацією в країні та світі, зі зростанням цін на ресурси, із загальнодержавним падінням цін на фінансові активи, має назву:

а) системний ризик;

б) несистемний ризик;

в) ризик ліквідності;

г) галузевий ризик.

32. Суб’єктивними факторами, що впливають на рівень фінансового ризику є:

а) політичні та економічні кризові явища;

б) митні пільги, зміни в податковому законодавстві;

в) організація діяльності фірми, наявність корпоративних зв’язків;

г) всі відповіді вірні.

33. Що з зазначеного не є засобом управління фінансовим ризиком:

а) співвідношення наслідків ризику;

б) утримання від ризику;

в) передача ризику;

г) зниження ступеня ризику.

34. Контракт, який служить для страхування від ризику зміни курсів (цін) фінансових інструментів, має назву:

а) овердрафт;

б) овернайт;

в) біржовий наказ;

г) хедж.

35. Теорія ефективності фінансового ринку, за якою ризики поділяються на систематичні і несистематичні. Несистематичний ризик долається шляхом диверсифікації портфелю цінних паперів. Систематичний ризик потребує детального вивчення, щоб учасник ринку був готовий до змін і встиг пристосуватися до них. Автором цієї теорії є:

а) Ю. Фама;

б) У. Шарп;

в) Г. Марковіц.