Тема 7. Фондова біржа та біржові операції

Фондова біржа – це організація, яка створюється не для отримання прибутку, а тільки з метою організації укладання угод з купівлі/продажу цінних паперів та їх похідних. На фондових біржах при здійсненні угод з цінними паперами допускаються до виконання наступні операції: операції з готівкою (касові), операції на строк, операції з премією та опціоном.

Для кількісного аналізу співвідношення загальноринкової динаміки та динаміки цін окремих видів цінних паперів світова інвестиційна практика використовує показники „альфа” та „бетта”.

„Альфа” – показує, наскільки повинна змінитися прибутковість акції у порівнянні з середнім значенням за визначений період, оскільки характеризує здатність акції проявити понад прибутковість в типових умовах.

„Бетта” – використовується для оцінки якості акції і визначається співвід­ношенням темпу зміни курсу акції конкретного емітента до темпів зміни за­гального біржового індексу; характеризує інтенсивність зв’язку зміни прибут­ковості акції зміни загальноринкової прибутковості. Коефіцієнт використову­ється для оцінки ризику операцій з акціями:

• якщо „бетта” = 1 – ризик операцій з акціями дорівнює загальноринковому;

• якщо „бетта” > 1 – акції мають підвищений рівень ризику при проведенні операцій з ними;

• якщо „бетта” < 1 – ризик проведення операцій з акціями мінімізований.

Показник „бетта” є пріоритетним і розраховується за формулою:

де – темпи зростання курсів цінних паперів за і–тий період. Розрахо­вується за формулою:

, (42)

де – курс цінного паперу на кінець і–го періоду, грош. од.;

– курс цінного паперу на початок і–го періоду, грош. од.;

– темпи зростання біржового індексу Доу–Джонса. Розраховується за формулою:

, (43)

де – значення індексу відповідно на початок та кінець і–го періоду.

Значення індексу Доу–Джонса розраховується за формулою:

, (44)

де – сумарна вартість всіх цінних паперів всіх компаній, грош. од.;

– сумарний обсяг продажу цінних паперів, тис. шт.

У період становлення біржової діяльності з 1991р. на біржах продавалися спочатку лише ті товари, які на той час могли вільно реалізовуватися: комп’ютери та інша техніка зарубіжного виробництва, оскільки традиційні біржові товари (сільгосппродукція, паливо, кольорові та коштовні метали, цінні папери та інші) розподілялися державою і у вільний продаж не поступали. Подальша еволюція біржової торгівлі пішла шляхом повної стандартизації форвардів та введення системи маржевого забезпечення виконання цих угод. Стандартизація форвардного контракту дозволила здійснювати купівлю/продаж не товарів, а зобов’язань щодо їх купівлі або продажу, так виника­ють унікальні контракти – ф’ючерсні – угоди на строк про зобов’язання прий­няти або поставити товар у майбутньому.

Маржа (на біржовому ринку) – це позичка брокерській фірмі для купівлі цінних паперів. Розрізняють:

а) початкову маржа – вноситься до брокерської фірми при відкритті ф’ючерсної позиції;

б) варіаційна маржа – це переказ грошових коштів для відновлення вар­тості контракту після зміни ціни для забезпечення фінансової гарантії його ви­конання.

При відкритті позиції на ф’ючерсному ринку покупець (продавець) базового активу вносить на рахунок певну суму – початкову маржу. Якщо в наступ­ному ціна базового активу на ринку зростає, рахунок покупця кредитується на визначену суму, що додається до суми початкової маржі на рахунку. У цьому випадку рахунок продавця дебетується на таку суму і вона вираховується із суми початкової маржі. У цьому разі брокерська фірма надсилає клієнтові запит на підтримку маржі на суму, якої недостатньо до початкового рівня. І навпаки.

Переважно при підвищенні цін на ринку зростають і ціна на ф’ючерсні контракти з близькими термінами поставок, до того ж швидше, ніж на контрак­ти з далекими строками. Ці тенденції характерні для сільськогосподарських ринків, а саме ринків цукру, зернових, кави, бавовни тощо, де найбільш поширеними є використання спреду (стредлу) – це відкриття як довгих, так і коротких позицій одночасно на одному ринку, але на різні місяці поставок.