1.2. Зміст, характер і види праці

Тривалий час до класифікації видів праці підходили посилаючись на марксистську теорію про подвійний характер праці, тобто праця є одночасно абстрактною та конкретною.

Абстрактна праця – це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до конкретної форми, в який вона здійснюється. Абстрактна праця характеризується соціально-економічним змістом, тобто ступенем і способом затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких здійснюється процес праці.

Конкретна праця – це корисна праця, яка витрачається у певній формі та якісно відрізняється від усіх інших видів праці. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівні кваліфікацій працівників тощо), їх співвідношення і взаємозв’язок у конкретному процесі праці. Результатом різновидів конкретної праці є різні споживчі вартості (товари та послуги).

Видатний російський вчений в галузі економіки та соціології праці Б.М.Генкін розглядає трудовий процес як поєднання трьох компонент: регламентованої ( - праці), новаційної ( - праці) і духовної ( - праці) [14].

Регламентована ( - праця) – це діяльність, за якої працівник має діяти у чіткій відповідності до заданої технології (інструкції) і не має об’єктивної можливості змінити цю технологію.

Типовим прикладом діяльності, в якої переважає  - праця, є виконання виробничої операції робітникам на конвеєрі регламентованим ритмом. Це може бути і діяльність чиновника з чіткого й однозначного виконання інструкцій, отже  - праця може бути не лише фізичною, але і розумовою.

Таб. 1.1 Класифікація видів праці.

Класифікація ознак	Види праці
Зміст і характер праці	Наймана і приватна; індивідуальна і колективна; праця за бажанням, за необхідності і примусовості.
Предмет, продукт праці	Наукова, інженерна, управлінська, виробнича, підприємницька, інноваційна, промислова, сільськогосподарська, будівельна, транспортна, комунікаційна.
Засоби, способи праці	Ручна, механізована, автоматизована (комп’ютеризована); низько-середньо і високотехнологічна; з різною мірою залучення людини.
Умови праці	Стаціонарна і не стаціонарна; наземна і підземна; легка, середньої і високої важкості, приваблива і неприваблива; вільна та з різною мірою регламентації.
Міра абстрагування	Абстрактна, конкретна.
Регламентованість, інноваційність	Регламентована ( - праця), інноваційна ( - праця) і духовна ( - праця).

Новаційна, творча ( - праця) – це діяльність, за якої працівник зайнятий лише створенням нового в науці, техніці, мистецтві, економіці та ін. сфери. Результатом  - праці є нові ідеї та образи. Творчою є переважна праця винахідників, науковців, лікарів, інженерів, підприємців тощо. Найвищим проявом творчості є мистецтво, оскільки у цій сфері діяльності продукт є суто індивідуальним і відображає особистість автора.

Для аналізу праці в галузях матеріального виробництва достатнє виділення двох складових –  - праці та  - праці. У сферах нематеріальної діяльності людини (мистецтві, літературі, філософії та ін.) дедалі більшого значення набуває духовна складова її діяльності.

Духовна ( - праця) – це діяльність метою якої є вплив на моральні основи людського існування, така праця може бути як позитивною, спрямованою на нагромадження сил добра, так і негативною, орієнтованою на нагнітання ворожості, нетерпимості, жорстокості (зосередження сил зла). Позитивна духовна ( - праця) створює естетичні й правові умови для зростання продуктивності і покращення відносин між людьми. Негативна ( - праця) веде до деградації людини, природи й суспільства.

Отже, добробут і процвітання країни залежить від двох основних чинників: величини творчого та морального потенціалу населення і реалізації цих потенціалів. Для досягнення цієї мети усі розвинені країни використовують такі могутні засоби, як інвестиції в людський капітал (освіту, розвиток персоналу, підвищення якості життя та ін.), заохочення інтелектуальної імміграції, активна пропаганда здорового способу життя, культивування високої моральності та ін. [14]. Зрушення у змісті праці стосуються всіх її елементів. Технічний прогрес передбачає витіснення людини з безпосереднього процесу виробництва, перехід від переважно фізичної до розумової праці, перехід від переважно фізичної до розумової праці. Зростання складності праці вимагає від працівників підвищення професійної і загальноосвітньої підготовки, розвитку спектра особистих та ділових якостей. Відбувається соціалізація трудових відносин, розвиваються нові форми зайнятості, змінюється характер праці.

Зростання продуктивності праці та ефективності виробництва створюють передумови для зміни на краще умов трудової діяльності та життя людей, що передбачає створення соціально-економічних, матеріально-технічних та соціальних умов для ефективної та творчої праці людини. Це і визначає перехід суспільства до гуманізації праці та виробництва.

Гуманізація праці означає зміну змісту та умов праці, котра пов’язана з удосконаленням техніки та технології внаслідок впливу науково-технічного прогресу. Мета гуманізації праці – сприяти зростанню її змістовності, найкращому пристосуванню матеріально-технічної бази виробництва до людини, широкій участі працівників у процесах управління та вирішення виробничих завдань на підприємствах.