2. Трудові ресурси і трудовий потенціал

1. Населення як суб‘єкт соціально-економічних відносин,

його якісна характеристика.

2. Трудові ресурси, їх соціально-економічна характеристика.

3. Трудовий потенціал.

2.1. Населення як суб‘єкт соціально-економічних відносин,

його якісна характеристика

Людські ресурси – це специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів.

Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями. Економіка праці, як наукова дисципліна, найширше використовує такі з них: населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал.

Для розробки національної програми народонаселення, балансу трудових ресурсів застосовується така система показників:

• загальна кількість населення;

• соціальна, статево-вікова та професійно-кваліфікаційна структура населення;

• природний та механічний приріст;

• тривалість життя;

• густота населення на 1 кв. км.

Для демографічної ситуації України у період переходу до ринкових відносин характерні: падіння народжуваності, зростання смертності, зменшення міграційного сальдо. З 1991 року в Україні почалось природне зменшення населення – природний приріст став негативним, кількість тих, що померли перевищували кількість народжених. У сільській місцевості зменшення населення почалось ще в 1979 році. З 1993 року почалося зниження абсолютної чисельності населення. У XXI столітті Україна вступила з населенням 47,4 млн. чол.

За найбільш реальним варіантом прогнозу демографічного розвитку України до 2076 року відділу досліджень проблем людського розвитку Ради з вивчення продуктивних сил НАН України, мінімальна чисельність населення очікується у 2025 році, вона становитиме трохи більше 43 млн. чол. Протягом наступних 50 років чисельність населення поступово зростатиме і на початок 2075 року становитиме 51,5 млн. чол.

Відтворення населення – один з головних процесів відтворення суспільства, постійне відновлення генерацій людей. Кількісну міру відтворення населення дають показники режиму народжуваності та режиму смертності.

На процес відтворення населення переважно впливають чотири групи чинників:

• рівень життя;

• стан природного довкілля;

• якість охорони здоров’я;

• санітарна культура населення;

Основою управління формуванням і розвитком населення є державна демографічна політика.

Демографічна політика – це система політичних, економічних і соціальних цілей, завдань та заходів, направлених на формування бажаного в довгостроковій перспективі типу відтворення населенням з урахуванням регіональних відмінностей в його розвитку. Демографічна політика є складовою частиною загальної соціально-економічної політики держави.

Основними напрямками демографічної політики в Україні є:

• реалізація комплексу заходів з питань охорони здоров’я населення, створення умов для нормалізації його структури;

• призупинення негативних тенденцій в демографічній ситуації;

• підвищення рівня тривалості життя;

• створення передумов оптимізації народжуваності;

• формування сімей та сімейних відносин;

• регулювання і підтримка певних пропорцій міграційних потоків;

• вивчення та аналіз причин смертності населення в регіонах, відпрацювання напрямків щодо їх існування;

• встановлення контролю за дотриманням основних вимог до стану навколишнього середовища, умов праці, якості продуктів харчування, питної води;

• підтримка багатодітних сімей, надання пільг та видача компенсацій молодим сім‘ям.

Ці заходи демографічної політики зможуть істотно вплинути на якість населення уже в 2005-2010 роках.