3.3.Практичні роботи

1. Визначення групи крові за системою АВО за реакцією аглютинації з цоліклонами.

2. Визначення загального часу зсідання крові.

3. Дослідження ретракції згустка.

4. Дослідження процесу фібринолізу.

Зміст

Захисні функції крові

Кров є складовою внутрішнього середовища організму і тому приймає участь у захисних функціях організму.

Серед захисних функцій крові виділяють: 1) неспецифічні або природжені, які здійснюють захист внутрішнього середовища організму від патогенних впливів (вроджений імунітет); 2) специфічні або набуті, які формуються в процесі життя індивіда завдяки контакту з патогенними впливами - сторонніми для організму антигенами, що дає можливість розпізнавати “своє - чуже” і зберігати лише свої структури (набутий імунітет).

Це занадто складна система імунних реакцій організму, тому участь крові у захисних функціях організму представлено на спрощеній схемі без будь-якої конкретизації:

Кількість лейкоцитів 4-9 . 10⁹/л. Лейкоцитоз – це збільшення кількості лейкоцитів в 1 л крові - > 9 . 10⁹/л. Фізіологічний лейкоцитоз або функціональний лейкоцитоз - це збільшення кількості лейкоцитів у 1 л крові при таких функціональних станах організму як фізична робота – міогенний лейкоцитоз; після вживання їжі – харчовий лейкоцитоз; емоційному напруженні, при вагітності. При зазначених фізіологічних станах виникає захисна пристосувальна реакція, при цьому кількість лейкоцитів збільшується завдяки збільшенню кількості нейтрофілів у циркулюючий крові – це нейтрофільний перерозподільний лейкоцитоз. Нейтрофіли на шляху до периферичних тканин від кісткового мозку, де вони утворюються, знаходяться близько 10 годин у кровоносних судинах, де половина їх зворотно прилипає до ендотелію мікроциркуляторного русла – пристінкове розташування, ця фракція є резервом клітин, які при потребі переходять у циркулюючу кров. Отже , друга половина нейтрофілів циркулює у кровоносному руслі – циркулююча фракція.

Пристосувально-захисний лейкоцитоз є наслідком стимуляції гемопоезу (лейкопоезу) – утворення нових лейкоцитів виникає при запаленні, пошкодженні клітин, пухлинах і здійснюється під впливом гормонів, колонієстимулюючих факторів (КСФ), цитокінів-лейкотрієнів. Зміни в лейкоцитарній формулі при лейкоцитозі часто віддзеркалюють як стадію розвитку патологічного процесу, так і чинники, що його викликали. На схемі показано спрощений контур регуляції утворення гранулоцитів, моноцитів-макрофагів:

КСФ стимулюють утворення гранулоцитів (КСФ-Г), моноцитів (КСФ-М), гранулоцитів і моноцитів (КСФ-ГМ), ІЛ-1 (інтерлейкін-1) - гранулоцитів, ФНП (фактор некрозу пухлин) – гранулоцитів.

Групові системи крові. Наявність антигенної специфічності еритроцитів визначає групу крові людини, що можливо також пов’язане з захисними властивостями – розпізнати “своє-чуже”. Групових антигенів близько 400, але основними груповими системами крові у людей є системи АВО і СDЕ (резус).

Система АВО. Мембрани еритроцитів містять успадковані антигени: аглютиногени А і В; плазма крові містить успадковані антитіла: аглютиніни анти-А або “α”, анти-В або “β”.

Ця система має 4 групи крові: 0αβ (І); Аβ (ІІ); Вα (ІІІ). Антигени групи А (ІІ), В (ІІІ) є олігосахаридами і відрізняються лише кінцевими цукрами. Еритроцити групи 0 (І) не мають антигенів А,В, але мають антиген Н (містить фукозу у кінцевій ділянці)), він входить також до складу антигенів А, В

У випадку взаємодії аглютинінів анти-А з аглютиногенами А, або аглютинінів анти-В з аглютиногенами В відбувається реакція аглютинації (склеювання) еритроцитів. Тому при потребі здійснюються переливання (гемотрансфузії) лише одногрупної крові або її компонентів.

Система СDЕ або система Rh. Мембрана еритроцитів містить 6 типів антигенів: С, D, Е, с, d, е , а в плазмі крові відсутні успадковані відповідні антитіла. Якщо кров людини містить С, D, Е антигени, то в ній в цих випадках відсутні с, d, е антигени. В тому випадку, якщо в крові в мембрані еритроцитів відсутні якісь із С, D, Е антигенів, то обов’язково присутні якісь із с, d, е антигенів.

Найбільші антигенні властивості має аглютиноген D або Rh⁰-фактор. Тому при наявності його в мембрані еритроцитів кров називають резус-позитивною (серед європейців таких людей 85%), при його відсутності кров називають резус-негативною (15% ). Гемотрансфузії можливі тільки за однойменною резус-належністю крові.

Імунізація резус негативної людини можлива при введенні в її кров еритроцитів з одним із С, D, Е антигенів, зокрема – D антигену, що призведе до утворення анти-D антитіл (аглютинінів анти-резус). Така ситуація може статися при вагітності резус-негативної жінки резус-позитивним плодом, коли під час пологів порушується плацентарний бар’єр і відбувається імунізація D-антигенами, або при помилковій гемотрансфузії резус-позитивної крові.