Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЧАСТИНА 3.doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
11 Мб
Скачать
☆

2.Навчальні цілі

  • Аналізувати зміну регульованих параметрів діяльності серця як насоса під впливом механізмів регуляції (міогенних, нервових, гуморальних; місцевих та центральних).

  • Пояснювати механізми регуляції насосної функції серця.

  • Пояснювати значення змін насосної функції серця під впливом механізмів регуляції при різних пристосувальних реакціях організму.

  • Аналізувати вікові особливості механізмів регуляції діяльності серця.

3.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

Термін

Визначення

Міогенна регуляція

Це вид місцевої внутрішньоклітинної регуляції сили скорочення клітин міокарду завдяки збільшенню в кожній клітинні під час скорочення кількості поперечних актино-міозинових містків.

Інотропна дія

Це вплив на силу скорочення серця.

Хронотропна дія

Це вплив на частоту скорочення серця.

Дромотропна дія

Це вплив на швидкість проведення збудження в серці

Батмотропна дія

Це вплив на збудливість структур міокарду.

Брадикардія

Це зменшення частоти скорочення серця – менше 60 за 1 хв.

Тахікардія

Це збільшення частоти скорочення понад 100 за 1 хв.

Переднавантаження серця

Це ступінь розтягування клітин міокарда перед скороченням при наповненні шлуночків кров’ю.

Післянавантаження серця

Це опір, який потрібно подолати при скороченні клітин міокарда шлуночків в разі викидання крові в аорту або легеневу артерію

3.2.Теоретичні питання

  1. Міогенна регуляція діяльності серця.Хроноінотропна залежність.

  2. Вплив вегетативних нервів на діяльність серця.

  3. Рефлекторна регуляція діяльності серця.

  4. Роль гормонів у регуляції діяльності серця.

  5. 3алежність діяльності серця від іонного складу крові.

3.3.Практичні роботи

  1. Дослідження впливу подразнення вагосимпатичного стовбура на діяльність серця жаби.

  2. Дослідження рефлекторних впливів на діяльність серця людини (рефлекс Даніні—Ашнера)

  3. Дослідження in situ впливу адреналіну та ацетилхоліну на діяльність серця жаби.

4.Зміст

Регуляція діяльності серця здійснюється місцевими міогенними механізмами та центральними нервовими і гуморальними механізмами.

Міогенна регуляція – це вид місцевої внутрішньоклітинної регуляції сили скорочення клітин міокарду завдяки збільшенню в кожній клітинні під час скорочення кількості поперечних актино-міозинових містків.

Міогенна регуляція призводить до зміни сили скорочення клітини міокарду залежно від: 1) ступеня їх розтягування перед скороченням при наповненні камер серця кров’ю (переднавантаження), або 2) опору (післянавантаження), який потрібно подолати при скороченні клітин міокарда шлуночків в разі викидання крові в аорту або легеневу артерію.

Сила скорочення змінюється залежно від кількості поперечних актино-міозинових містків, які утворюються в клітинах міокарду під час скорочення.

Основним чинником, від якого залежить сила скорочення клітин міокарду, є концентрація внутрішньоклітинного кальцію.

Серед видів міогенної регуляції відомі такі:

Регуляювання сили скорочення міокарду залежно від довжини м’язових волокон інколи називають старим терміном – гетерометричним регулюванням: при цьому кількість поперечних активноміозинових містків збільшується при розтягненні м’язових волокон завдяки збільшенню зони контакту а концентрація іонів кальція не змінюється. Проте регулювання сили скорочення без зміни довжини кардіоміоцитів називають гомометричним, при цьому сила скорочення збільшується при збільшенні концентрації іонів кальцію в клітинах міокарду.

Нервова регуляція діяльності серця здійснюється завдяки дії парасимпатичних волокон вагуса на міокард передсердь і провідної системи шлуночків і дії симпатичних нервів на всі структури міокарду.

Симпатичні нерви через бета-адренорецептори завдяки збільшенню проникності мембрани клітин для іонів кальцію здійснюють: 1) позитивну інотропну дію на клітини міокарду передсердь і шлуночків, збільшуючи силу скорочення; 2) позитивну хронотропну дію – збільшуючи частоту генерації ПД клітинами СА вузла; 3) позитивну дромотропну дію – збільшуючи швидкість проведення збудження провідною системою серця завдяки збільшенню швидкості розвитку ПД.

Активація β-адренорецепторів кардіоміоцитів медіатором норадреналіном або гормоном мозкового шару наднирників адреналіном призводить через внутрішньоклітинний посередник цАМФ до активації протеїнкіназ, які фосфорилюють білки повільних кальцієвих каналів (L-типу), наслідком чого стає вхід іонів Са2+ в клітини і збільшення сили скорочення. Проте β-адренергічна стимуляція кардіоміоцитів сприяє також їх розслабленню, бо фосфорилювання білка фосфоламбана (ФЛ), розташованого в мембрані саркоплазматичної сітки (СС), усуває пригнічуючу дію дефосфорильованого фосфоламбану на роботу АТФ-залежного кальцієвого насосу, який тепер відкачує кальцій у СС, зменшуючи його концентрацію в цитоплазмі під час діастоли.

Парасимпатичні нерви вагуса через М-холінорецептори завдяки збільшенню проникності для іноів калію мембрани клітин передсердь, СА вузла і всієї провідної системи серця здійснюють: 2) негативну інотропну дію на міокард передсердь, зменшуючи силу їх скорочення; 2) негативну хронотропну дію – зменшешуючи частоту генерації ПД клітинами СА вузла; 3) негативну дромотропну дію – зменшення швидкості проведення збудження провідною системою серця завдяки розвитку гіперполяризації і збіьшенню порогу деполяризації; 4) негативну батмотропну дію завдяки збільшенню порогу деполяризації провідної системи серця.

Зменшення сили скорочення кардіоміоцитів передседь є наслідком зменшення концентрація внутрішньоклітинного кальцію під час розвитку фази плато ПД, бо збільшення проникності для іонів К+ мембрани кардіоміоцитів прискорює розвиток реполяризації і тим самим зменшує тривалість фази плато ПД.

Основні зміни властивостей міокарду під впливом вагуса і симпатичних нервіві подані на схемі:

Гуморальна регуляція діяльності серця здійснюється під впливом адреналіну, концентрація якого збільшується при дії стресових факторів під впливом симпатичних нервів. Адреналін викликає ті самі зміни, що й симпатичні нерви, завдяки β-адренергічній стимуляції кардіоміоцитів. Гормони щитоподібної залози тироксин і трийодтиронін збільшують силу і частоту скорочення серця, бо завдяки їхмзбільшується в кардіоміоцитах синтез білків - β-адренорецепторів мембран.

Нервові й гуморальні механізми регуляції здійснюють рефлекторне пристосування діяльності серця при зміні функціонального стану організму, забепечуючи при цьому адекватний ХОК.