- •Література
- •1. Поняття адміністративного права його методу та предмету.
- •2. Система та джерела адміністративного права.
- •3. Адміністративне право як наука.
- •4. Основні напрямки розвитку адміністративного права на сучасному етапі.
- •3 Основних напрямки адміністративної реформи в Україні:
- •Висновок
- •Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84/2003.
- •Битяк ю.П. Адміністративне право України. – х.: 2001.
- •1 . Суть управління та його види.
- •Література
- •Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р.
- •2. Поняття державного управління та його ознаки.
- •3. Принципи державного управління.
- •4. Співвідношення понять “державне управління” та “державна виконавча влада”.
- •5. Особливості державного управління внутрішніми справами.
- •Висновок
- •Висновок Література
- •Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р.
- •Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84/2003.
- •1. Поняття суб’єктів адміністративного права.
- •2. Адміністративно-правовий статус Президента України.
- •3. Органи виконавчої влади, як суб’єкти адміністративного права.
- •4. Громадяни України, як суб’єкти адміністративного права.
- •5. Особливості правового статусу об’єднань громадян.
- •Висновок
- •1. Соціальна природа та загальнотеоретичні засади державної служби
- •2. Особливості зарубіжних моделей державної служби
- •3. Типи і види державної служби: проблеми класифікації
- •4. Інститут проходження державної служби
- •5. Основні напрями реформування державної служби на сучасному етапі
- •Висновок
- •Література
- •Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р.
- •Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84/2003.
- •Література
- •Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •Битяк ю.П. Адміністративне право України. – х.: 2001.
- •Поняття механізму адміністративно-правового регулювання та його елементи.
- •2. Поняття, структура та види адміністративно-правових норм.
- •За дією норм (по території, колу осіб):
- •Висновок
- •Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р.
- •Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84/2003.
- •Битяк ю.П. Адміністративне право України. – х.: 2001.
- •1. Форми державного управління.
- •2. Методи державного управління.
- •3.Адміністративний примус.
- •Висновок
- •1. Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •8. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р.
- •9. Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84/2003.
- •1. Поняття і система способів забезпечення законності.
- •2. Контроль та його види.
- •3. Нагляд та його види.
- •Висновок
- •Тема: Адміністративно-правова відповідальність
- •Висновок література
- •1. Поняття адміністративного правопорушення.
- •2. Склад адміністративного правопорушення.
- •3. Адміністративна відповідальність.
- •Висновок
- •Література
- •Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р.
- •Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84/2003.
- •1. Поняття та основні риси адміністративного процесу. Принципи адміністративного процесу.
- •2. Особливості адміністративно-процесуальних норм і відносин. Суб’єкти адміністративного процесу.
- •3. Адміністративне провадження.
- •Висновок
- •План вступ
- •Висновок
- •Література
- •Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •Битяк ю.П. Адміністративне право України. – х., 2001.
- •1. Поняття і види адміністративно-правових режимів
- •2Питання. Поняття надзвичайних режимів. Різновиди надзвичайних режимів
- •2.1.Правовий режим надзвичайного стану
- •Режим зони надзвичайної екологічної ситуації
- •2.3. Правовий режим воєнного стану
- •2.4. Режим державної таємниці
- •Висновок
- •Тема: галузеві, міжгалузеві та регіональні засади в управлінні
- •Література
- •Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •Битяк ю.П. Адміністративне право України. – х.: 2001.
- •1. Галузеве управління і його зміст.
- •2. Особливості міжгалузевого управління.
- •3. Особливості регіонального управління.
- •Висновок
- •Висновок
- •Література
- •Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002.
- •Битяк ю.П. Адміністративне право України. – х., 2003. Вступ
- •1. Загальна характеристика управління економікою україни в сучасний період.
- •Фактори які впливають на процес управління вітчизняною економікою
- •Негативні тенденції, що відбуваються в економічній сфері:
- •2. Світові моделі державної о управління економічною сферою.
- •3. Основи державного управління промисловістю та агропромисловим комплексом.
- •4. Основні напрямки вдосконалення державного управління економічною сферою.
- •Висновок
- •Тема: Адміністративно-правове регулювання відносин підприємництва в Україні план
- •Висновок Література
- •Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002.
- •Поняття та види підприємнцтва.
- •2.Характеристика законодавчої бази, що регулює відносини підприємництва
- •3.Державна реєстрація піДприємництва
- •Висновок
- •Висновок
- •Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •1. Організаційно-правові засоби управління обороною.
- •5. Міністерства оборони України.
- •2. Управління в сфері національної безпеки
- •Висновок
- •Тема: №17. Адміністративно-правові засади управління внутрішніми та закордонними справами
- •Висновки
- •Література
- •1. Управління внутрішніми справами.
- •2. Основні засади управління закордонними справами
- •Висновок
- •Література
- •Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.
- •1 . Організаційно-правові засади і система освіти, система і повноваження органів управління освітою.
- •2. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти
- •1.1. Організаційно-правові засади і система освіти
- •1.2. Система і повноваження органів управління освітою
- •2. Компетенція місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в галузі освіти. Управління освітніми закладами.
- •3. Організація державного управління наукою, органи управління наукою.
- •3.1. Організація державного управління наукою
- •3.2. Органи управління наукою
- •4. Наукові заклади і наукові товариства.
- •Висновок
- •Література
- •1. Загальна характеристика змісту державного управління в сфері соціально-культурного будівництва.
- •2. Основи державного управління культурою.
- •3. Державне управління охороною здоров'я.
- •Висновок
1.2. Система і повноваження органів управління освітою
Управління освітою в Україні здійснюється системою державних органів і органів місцевого самоврядування.
До органів управління освітою в Україні належать:
– Міністерство освіти і науки України;
– міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;
– Вища атестаційна комісія України;
– Міністерство освіти і науки України утворене на базі Міністерства освіти України і Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності (див.: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р.).
– Міністерство освіти АРК;
– місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
Центральним галузевим органом державного управління в галузі освіти є Міністерство освіти і науки України (далі - Міносвіти і науки України).
Міносвіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань у сфері прогнозування і планування розвитку освіти, розробки організаційного та правового механізму її функціонування:
– аналізує стан освіти прогнозує її розвиток відповідно до потреб особистості, суспільства, держави;
– розробляє нормативно-правову основу функціонування системи освіти, здійснює експертизу проектів загальнодержавних, відомчих, інших рішень і програм у частині, що стосується освіти і науки, готує проекти законодавчих актів та урядових рішень;
– прогнозує та впорядковує структуру мережі державних навчально-виховних закладів;
– розробляє пропозиції щодо переліку спеціальностей, кваліфікацій, вчених звань та наукових ступенів;
– забезпечує виконання вузами, що перебувають в його управлінні, державного замовлення та договорів на підготовку спеціалістів, науково-педагогічних кадрів;
– розробляє положення про навчально-виховні заклади освіти.
У сфері навчально-виховного процесу Міносвіти і науки України:
– визначає вимоги до змісту, рівня й обсягу соціальне необхідного державного мінімуму освіти (встановлює державні стандарти знань з кожного предмета);
– забезпечує безперервність освіти, інтеграцію навчання з наукою і виробництвом;
– розробляє і затверджує відповідні типові навчальні плани, програми для навчально-виховних закладів;
– розробляє умови прийому до державних навчально-виховних закладів;
– забезпечує видання відповідної літератури з питань освіти та ін.
Міносвіти і науки України вирішує низку питань освітнього характеру разом з Академією педагогічних наук України, яка займається координацією та розвитком наукових досліджень з педагогіки, впровадженням їх у практику.
У сфері управління, роботи з керівними та науково-педагогічними кадрами Міносвіти і науки України:
– вносить пропозиції про створення, реорганізацію, ліквідацію в установленому порядку закладів, організацій, підприємств освіти загальнодержавного значення;
– сприяє розвиткові нових навчально-виховних закладів;
– проводить в установленому порядку атестацію та акредитацію освітніх закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії та сертифікати, надає автономію вищим навчальним закладам;
– здійснює державне інспектування навчально-виховних закладів;
– призначає керівників навчально-виховних закладів та установ, закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки, що перебувають у функціональному управлінні Міносвіти і науки України, дає згоду на призначення і звільнення керівників вищих навчальних закладів загальнодержавного значення інших міністерств і відомств;
– розробляє положення про органи громадського самоврядування у сфері освіти;
– організує підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів системи освіти;
– здійснює загальне керівництво науковою діяльністю та ін.
Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Міносвіти і науки України, обговорення найважливіших напрямів діяльності і розвитку освіти у Міносвіти і науки України створюється відповідна колегія.
Для вирішення практичних питань забезпечення потреб системи освіти при Міносвіти і науки України функціонують акредитаційні органи, інспекція, науково-методична рада, Атестаційна колегія, інші наукові та методичні підрозділи, організації та установи, повноваження яких встановлює Міносвіти і науки України.
Акти Міносвіти і науки України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, міністерства освіти АРК, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.
Інші міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти (Міністерство культури і мистецтв, Міністерство охорони здоров'я, Мін'юст, МВС, Служба безпеки, прокуратура та ін.) здійснюють разом з Міносвіти і науки України державне управління підпорядкованими їм закладами освіти шляхом їх фінансування, утворення матеріальної бази, призначення на посаду керівників цих закладів, організації підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів, забезпеченням організаційного та методичного керівництва, здійснюють контрольні функції по додержанню вимог щодо якості освіти та ін. Акти цих органів, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.
Вища атестаційна комісія України (далі -ВАК України) відповідно до Положення про Вищу атестаційну комісію України:
– формує мережу спеціалізованих вчених рад та контролює їх діяльність;
– формує нормативні та методичні засади діяльності спеціалізованих вчених рад;
– розробляє і затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника та встановлює критерії атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;
– забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають науковий ступень кандидата або доктора наук і вчене звання старшого наукового співробітника;
– формує мережу експертних рад;
– проводить експертизу дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
– затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і рішення вчених ( наукових, науково-технічних, технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також скасовує їх у разі невиконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;
– вирішує в установленому порядку питання при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, позбавлення наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника, оформлення і видачі дипломів і атестатів, а також розглядає апеляції;
– присвоює вчене звання старшого наукового співробітника;
– здійснює співробітництво з державними органами інших країн з питань, що належать до компетенції Вищої атестаційної комісії України;
– вирішує в установленому порядку питання взаємовизнання документів про присудження наукових ступенів та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
– здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Міністерство освіти АРК здійснює повноваження керівництва освітою на підвідомчій території, крім повноважень, віднесених до компетенції Міносвіти і науки України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.
