4. Форма спадкового договору

За ст. 1304 ЦК, спадковий договір укладається у письмовій формі та посвідчується нотаріально. Ця вимога застосовується незалеж-дно від того, що є предметом спадкового договору — нерухоме чи рухо­ме майно.

При посвідченні спадкового договору, предметом якого є нерухоме майно, нотаріус вимагає, щоб відчужувач подав правовстановлювальний документ на це майно та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що його веде БТ1 (щодо земельних ділянок — витяг із Державно­го реєстру земель, який веде Державний комітет із земельних ресурсів), а в сільській місцевості, де інвентаризація не проведена, — довідку від­повідного органу місцевого самоврядування з викладенням характерис­тики відчужуваного нерухомого майна (п. 233, пункти 61—64 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Якщо за спадковим договором відбувається перехід права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, нотаріус роз'яснює сторонам зміст ст. 377 ЦК щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку (її частину), на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення (п. 72 Інструкції про порядок вчинення но­таріальних дій нотаріусами України). За ст. 377 ЦК, якщо ділянка нале­жала відчужувачеві на праві власності, з виникненням у набувача права власності на будівлю (споруду) до нього автоматично переходить і право власності на земельну ділянку. При роз'ясненні норм ст. 377 нотаріусові слід закцентувати увагу відчужувана саме на цій нормі, адже де-факто предметом спадкового договору, крім будівлі (споруди), є ще й земельна ділянка, а це може не відповідати інтересам відчужувана, адже не є екві­валентним до тих витрат, які за договором покладаються на набувача. Посвідчення спадкового договору нотаріусом відбувається після:

1. перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту, за дани­ми Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У разі наявності заборони спадковий договір може бути посвідчено за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу);

2. перевірки відсутності податкової застави та заставної, за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. При перебуванні майна відчужувана у податковій заставі посвідчення спадкового договору від­бувається за письмової згоди відповідного податкового органу, а у разі оформлення заставної нотаріальне посвідчення можливе лише після повного задоволення вимоги за заставною (ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про но­таріат», п. 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій но­таріусами України).

Недотримання письмової нотаріальної форми спадкового договору тягне за собою його нікчемність (ч. 1 ст. 220 ЦК).

Проте якщо сторони спадкового договору домовилися щодо всіх істотних умов, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір чинним. У такому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне (ч. 2 ст. 220 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 1307 ЦК, одним із засобів гарантування виконання спадкового договору для набувача є накладення нотаріусом при посвід­ченні спадковому договору на майно, визначене у договорі, заборони відчуження.

Накладені заборони підлягають обов'язковій реєстрації залежно від виду майна — нерухоме або рухоме — відповідно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (п. 252 Інструкції про порядок вчинення но таріальних дій нотаріусами України, Постанова Кабінету Міністрів Ук раїни «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтя­жень рухомого майна» від 5 липня 2004 р.¹)-

Відповідно до п. 233 Інструкції правовстановлювальний документ на майно після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (від чужувачу), а в тексті договору зазначаються назва цього документа, по мер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його вида ла. Ця норма не є досконалою, адже правовстановлювальний документ залишається у відчужувана, а після його смерті — у володінні членів його сім'ї (спадкоємців). Водночас подання нотаріусу цього документа після смерті відчужувача є необхідною передумовою оформлення права влас­ності на нового власника — набувача. Натомість Інструкція навіть не встановлює бодай формального обов'язку володільців цього документа повернути його нотаріусу або. набувачу, у п. 237 сказано лише, що «після смерті відчужувача нотаріусу повертається первинний правовстановлю-вальний документ на нерухоме майно». Зазначений недолік у багатьох випадках зумовлює відсутність доступу нотаріуса до правовстановлю-вального документа, а відтак набувач буде змушений звертатися до суду з позовом до володільців даного документа про зобов'язання передати його нотаріусу для оформлення права власності на користь набувача.

Відомості про спадкові договори підлягають обов'язковому внесен­ню до Спадкового реєстру (п. 238-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Порядок ведення Спадкового реєстру визначено наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 p., який затвердив Положення про Спадковий реєстр¹.