Тема 14. Припинення трудових правовідносин

1. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору.

2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

3. Розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

4. Розірвання трудового договору з ініціативи органів, що не є стороною договору.

5. Порядок звільнення.

1. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору

Термін припинення трудового договору є найбільш широким за обсягом і

охоплює всі випадки закінчення дії трудового договору.

Розірвання трудового договору торкається лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін чи третіх осіб, які не є сторонами трудового договору.

Звільнення – термін, якому відповідає процедура технічного оформлення вже припинених трудових відносин.

Припинення трудового договору є правомірним лише за таких умов:

1. з передбачених у законі підстав припинення трудового договору;

2. з дотриманням певного порядку звільнення з конкретної підстави;

3. є юридичний факт щодо припинення трудових правовідносин.

Юридичними фактами, що впливають на припинення трудового договору, є: 1) вольові дії сторін трудового договору чи третіх осіб;

2) події (закінчення строку виконання обумовленої роботи, смерть працівника).

Підставами припинення трудового договору є:

• угода сторін;

• закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

• призов або вступ на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

• розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 Кодексу законів про працю України);

• розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 Кодексу законів про працю України);

• розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 Кодексу законів про працю України);

• переведення працівника, за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;

• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

• підстави, передбачені контрактом.

2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Припинення трудового договору з ініціативи працівника має такі особливості:

1. за зазначеною підставою може бути припинений трудовий договір, укладений на невизначений строк;

2. вияв ініціативи про припинення трудового договору може виходити лише від самого працівника;

3. працівник повинен письмово попередити власника за два тижні і відпрацювати цей термін.

В деяких випадках працівник може не попереджувати в двотижневий строк роботодавця про звільнення. Зокрема у випадках:

• переїзду на нове місце проживання;

• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

• вступу до навчального закладу;

• неможливості проживання в даній місцевості, що підтверджено медичними висновками;

• вагітності;

• догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;

• догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичних висновків або інвалідом першої групи;

• виходу на пенсію;

• прийняття на роботу за конкурсом;

-а також з інших поважних причин, передбачених чинним законодавством.

В цих випадках власник повинен розірвати трудовий договір в строк, про який просить працівник.

У тих випадках, коли строк письмового попередження закінчився, а працівник не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не може звільнити працівника за раніше поданою ним заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до чинного законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. До таких працівників належать: запрошені на роботу у порядку переведення з іншого підприємства, молоді фахівці після закінчення навчальних закладів, працівники, направлені в рахунок броні, тощо.