- •Тема 1. Основи теорії держави 7
- •Тема 2. Загальне поняття права. 17
- •Тема 3. Норми права 24
- •Тема 4. Джерела права 26
- •Тема 5. Система права 34
- •Тема 6. Реалізація норм права 38
- •Тема 7. Поняття законності і правопорядку. Правопорушення та юридична відповідальність 44
- •Тема 8. Поняття цивільного права та цивільно-правових відносин 50
- •Тема 10. Цивільно-правові угоди (правочини). Представництво в цивільному праві 57
- •Тема 11. Зобов'язальне право 61
- •Тема 12. Основи сімейного права України 66
- •Тема 13. Характеристика трудових правовідносин 71
- •Тема 14. Припинення трудових правовідносин 78
- •Тема 9. Суб'єкти цивільного права 54
- •Тема 19. Загальне поняття кримінального права та кримінальної відповідальності 111
- •Модуль 1 – Теоретичні засади правознавства. Змістовий модуль 1.1. Основи теорії держави і права Тема 1. Основи теорії держави
- •Основні теорії походження держави і права та умови їх виникнення.
- •2. Поняття й ознаки держави.
- •3. Поняття функцій держави. Внутрішні й зовнішні функції держави.
- •4. Класифікація держав за їхньою ознакою (форми правління, державного устрою, політичні режими).
- •5. Загальна характеристика держав, які існували на території сучасної України
- •6. Державний механізм. Державний апарат.
- •7. Правова держава поняття та її ознаки, шляхи формування правової держави в Україні.
- •Тема 2. Загальне поняття права.
- •Значення терміна «право».
- •Право у загальносоціальному розумінні та співвідношення його з іншими основними видами соціальних норм.
- •Суб'єктивне право та його співвідношення з правом в об'єктивному розумінні.
- •Значення терміна «право».
- •Право у загальносоціальному розумінні та співвідношення його з іншими основними видами соціальних норм.
- •Основні ознаки та принципи права.
- •Зв'язок права і держави.
- •Суб'єктивне право та його співвідношення з правом в об'єктивному розумінні.
- •Змістовий модуль 1.2. Основи теорії держави і права Тема 3. Норми права
- •1.Поняття та основні ознаки правових норм
- •2. Види правових норм
- •3.Структура правової норми: гіпотеза, диспозиція, санкція
- •Поняття та основні ознаки правових норм
- •2. Види правових норм
- •3. Структура правової норми: гіпотеза, диспозиція, санкція
- •Тема 4. Джерела права
- •1. Поняття джерела права та його форми
- •2. Нормативні акти як джерела права та їхня система
- •3. Закон як основне джерело права у правовій державі, підзаконні нормативні акти
- •4. Дія нормативного акта у часі, порядок набрання чинності актом, зворотна сила закону
- •5. Дія нормативного акта у просторі, екстериторіальність.
- •6. Дія нормативного акта за колом осіб, імунітет та його різновиди
- •7. Систематизація законодавства: поняття, форми
- •2. Поняття елементів системи права: галузь права та інститут права.
- •3. Види галузей права України
- •4. Поняття системи законодавства.
- •5. Правотворення як процес самоорганізації права.
- •Тема 6. Реалізація норм права
- •1. Поняття і основні форми реалізації норм права
- •2. Поняття і ознаки правозастосування
- •3. Загальні вимоги правильного застосування правових норм. Основні стадії застосування правових норм.
- •4. Прогалини у праві та засоби їх усунення і подолання
- •5. Поняття та структура (елементи) правовідносин: учасники, їхні суб'єктивні права та обов'язки, об'єкт правовідносин.
- •Змістовий модуль 2.2. Основи теорії держави і права Тема 7. Поняття законності і правопорядку. Правопорушення та юридична відповідальність
- •1. Поняття законності, правопорядку, суспільного порядку та дисципліни
- •2. Гарантії законності
- •3. Правова культура: зв’язок із загальною культурою.
- •4. Правомірна поведінка.
- •5. Правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •6. Склад правопорушення, зміст його елементів
- •7. Види правопорушень
- •8. Загальне поняття юридичної відповідальності
- •9. Мета і цілі юридичної відповідальності
- •10. Основні види юридичної відповідальності
- •Змістовий модуль 2.3. Основи цивільного та сімейного права Тема 8. Поняття цивільного права та цивільно-правових відносин
- •Поняття цивільного права.
- •Метод цивільно-правового регулювання.
- •Джерела та система цивільного права.
- •1. Поняття цивільного права.
- •2. Цивільно-правові відносини: майнові відносини, особисті немайнові відносини
- •3. Метод цивільно-правового регулювання
- •4. Об’єкти цивільно-правових відносин
- •5. Джерела та система цивільного права.
- •6. Поняття та зміст права власності. Види форм власності
- •Тема 9. Суб'єкти цивільного права
- •Суб'єкти цивільного права. Громадяни (фізичні особи), їхні основні юридичні властивості як суб'єктів цивільно-правових відносин.
- •Поняття і зміст цивільно-правової правоздатності і дієздатності громадян: повна, неповна, часткова. Обмеження дієздатності. Визнання громадянина недієздатним.
- •Спеціальна правосуб'єктність юридичних осіб. Органи юридичних осіб. Порядок виникнення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб.
- •1. Суб'єкти цивільного права. Громадяни (фізичні особи), їхні основні юридичні властивості як суб'єктів цивільно-правових відносин.
- •2. Поняття і зміст цивільно-правової правоздатності і дієздатності громадян: повна, неповна, часткова. Обмеження дієздатності. Визнання громадянина недієздатним.
- •3. Спеціальна правосуб'єктність юридичних осіб. Органи юридичних осіб. Порядок виникнення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб.
- •Тема 10. Цивільно-правові угоди (правочини). Представництво в цивільному праві
- •1. Поняття та класифікація (види) угод.
- •2. Визнання угоди недійсною та правові наслідки виконання недійсної угоди.
- •4. Доручення. Форма і строк доручення. Передоручення. Припинення доручення.
- •1. Поняття та класифікація (види) угод.
- •2. Визнання угоди недійсною та правові наслідки виконання недійсної угоди.
- •3. Поняття представництва. Сфера дії представництва (представника). Підстави, за яких виникають повноваження з представництва.
- •4. Доручення. Форма і строк доручення. Передоручення. Припинення доручення.
- •Модуль 3 – Теоретичні засади правознавства. Змістовий модуль 3.1. Основи зобов’язального права Тема 11. Зобов'язальне право
- •1.Поняття цивільно-правового зобов'язання. Суб'єкт, предмет та підстави виникнення зобов'язань.
- •2.Цивільно-правовий договір як підстава виникнення зобов'язань. Процес (порядок) укладання договору. Загальні умови виконання зобов'язань.
- •3.Способи забезпечення виконання зобов'язань: неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія.
- •3.Припинення зобов'язань, способи припинення зобов'язань.
- •4.Поняття порушення зобов'язань. Види цивільно-правової відповідальності.
- •Тема 12. Основи сімейного права України
- •1.Загальна характеристика сімейного права як галузі права. Джерела, система та завдання сімейного права України.
- •2.Порядок і умови укладання шлюбу. Особисті та майнові права і обов'язки подружжя. Припинення шлюбу.
- •3. Особисті права та обов'язки батьків і дітей. Права батьків і дітей на майно. Аліментні обов'язки батьків і дітей та інших членів сім'ї і родичів. Усиновлення (удочеріння).
- •1. Загальна характеристика сімейного права як галузі права. Джерела, система та завдання сімейного права України.
- •2.Порядок і умови укладання шлюбу. Особисті та майнові права і обов'язки подружжя. Припинення шлюбу.
- •3. Особисті права та обов'язки батьків і дітей. Права батьків і дітей на майно. Аліментні обов'язки батьків і дітей та інших членів сім'ї і родичів. Усиновлення (удочеріння).
- •Змістовий модуль 3.2. Основи трудового права Тема 13. Характеристика трудових правовідносин
- •1. Поняття трудового права та трудових правовідносин
- •2. Особливості методу трудового права України
- •2. Джерела трудового права
- •3. Колективний договір: поняття, зміст та порядок укладення
- •4. Поняття та умови трудового договору
- •5. Порядок укладення трудового договору
- •6. Види трудових договорів
- •7. Види змін трудових правовідносин
- •Тема 14. Припинення трудових правовідносин
- •1. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору
- •2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •3. Розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу
- •4. Розірвання трудового договору з ініціативи органів, що не є стороною договору
- •5. Порядок звільнення
- •2. Режим та облік робочого часу
- •3. Надурочні роботи
- •4. Поняття та види часу відпочинку
- •5. Відпустки: поняття та їх види
- •Тема 16. Трудова дисципліна, дисциплінарна та матеріальна відповідальність
- •1. Поняття та зміст трудової дисципліни
- •2. Заходи заохочення
- •3. Дисциплінарна відповідальність
- •4. Дисциплінарні стягнення
- •5. Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності.
- •6. Види матеріальної відповідальності
- •Тема 17. Правове регулювання трудових спорів
- •Комісії по трудових спорах: їх організація, компетенція. Порядок розгляду трудових спорів у комісіях по трудових спорах.
- •Розгляд трудових спорах у суді.
- •Колективні трудові спори та порядок їх вирішення.
- •1. Трудові спори: поняття і класифікація
- •2. Комісії по трудових спорах: їх організація, компетенція. Порядок розгляду трудових спорів у комісіях по трудових спорах
- •3. Розгляд трудових спорах у суді
- •4. Колективні трудові спори та порядок їх вирішення
- •Змістовий модуль 4.2. Основи адміністративного та кримінального права Тема 18. Адміністративна відповідальність та інші заходи адміністративного примусу
- •1. Загальне поняття управління і його види
- •2. Характеристика державного управління
- •3. Співвідношення державного управління, державної виконавчої влади й адміністративного права
- •4. Поняття та ознаки адміністративного примусу
- •5. Класифікація заходів адміністративного примусу
- •6. Заходи адміністративного запобігання
- •7. Заходи адміністративного припинення
- •8. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності, її відмінність від інших видів юридичної відповідальності
- •9. Адміністративне правопорушення: поняття, юридичний склад та характеристика
- •10. Адміністративні стягнення та загальні правила їх накладення
- •Тема 19. Загальне поняття кримінального права та кримінальної відповідальності
- •1. Поняття і структура кримінального права
- •2. Підстави кримінальної відповідальності
- •3. Поняття злочину, характеристика складу злочину як його юридичного вираження
- •4. Об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину
- •5. Обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння (необхідна оборона, крайня необхідність)
- •6. Стадії розвитку умисного злочину
- •7. Співучасть у злочині
- •8. Покарання, його мета
- •9. Види покарань
- •Обставини, що пом’якшують відповідальність
- •10. Обставини, що обтяжують відповідальність
- •11. Класифікація злочинів
- •Література
- •Тести Основи теорії держави і права
- •Основи цивільного права
- •Основним актом цивільного законодавства є:
- •Ознаками юридичної особи є:
- •Основи сімейного права
- •Право вимагати аліменти мають особи:
- •До підстав позбавлення батьківських прав не належить така обставина:
- •Основи трудового права
- •1.Предметом трудового права є:
- •2.За загальним правилом трудова правосуб'єктність працівників виникає з:
- •3.Колективний договір — це:
- •Основи адміністративного права
- •Протокол про адміністративне правопорушення підписується:
- •Справа про адміністративне правопорушення розглядається:
- •Основи кримінального права
- •Види співучасників:
- •Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на:
- •Об'єктивна сторона злочину — це:
- •Суб'єктивна сторона злочину — це:
- •Об'єкт злочину — це:
- •Суб'єкт злочину — це:
- •Обставинами, що пом'якшують покарання, є:
- •Обставинами, що обтяжують покарання, є:
- •Принципами кримінального права є:
8. Покарання, його мета
Загальне визначення покарання дано в ч. 1 ст. 50 КК, за якою "покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого".
Характерними ознаками покарання вважаються:
Покарання – це осуд винного і його діянь судом від імені держави, пов'язаний із заходами державного примусу. Примусовість покарання означає, що з моменту набрання обвинувальним вироком законної сили засуджений зобов'язаний фактично перетерпіти обмеження певних прав і свобод, що становить зміст конкретного покарання, а відповідні державні органи зобов'язані виконати вирок суду, тобто реально застосувати призначене засудженому покарання.
Покарання призначає лише суд в обвинувальному вироку від імені держави. Призначення покарання лише за вироком суду є конституційним принципом. За положеннями ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Покарання має особистий характер і застосовується лише до фізичної особи, яка вчинила злочин, і не може застосовуватися до юридичних осіб, його не можна перекласти на батьків або близьких родичів злочинця.
Покарання породжує судимість. Це ознака, за якою особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання чинності обвинувального вироку і до погашення або зняття судимості. Судимість особи має деякі негативні наслідки для такої особи після відбуття нею покарання.
Мета покарання – це той кінцевий наслідок, до якого прагне держава, щодо ресоціалізації засудженого та запобігання вчиненню злочинів.
Закон (ч. 2 ст. 50 КК) за мету покарання визнає:
кару за вчинений злочин;
виправлення засуджених;
запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
9. Види покарань
До осіб, які визнані винуватими у вчиненні злочину, суд може застосувати лише один із видів покарань (основний чи основний і додатковий), що визначений у ст. 51 КК. У цій статті передбачено дванадцять видів покарань, а саме: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину; кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна;
8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.
Відповідно до ст. 53 КК, штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установлених в Особливій частині КК.
Штраф є дуже ефективним і гуманним видом покарання, оскільки він має разовий характер, не продовжується в часі, не відриває засудженого від сім'ї і звичного для нього оточення.
Штраф обчислюється у грошовому розмірі і сплачується в доход держави. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного.
Ухилення від сплати штрафу визнається злочином, передбаченим ч. 1 ст. 389 КК.
Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК).
Цей вид покарання є додатковим, разовим і не згадується у санкціях статей Особливої частини Кодексу. При його застосуванні суд має посилатися на ст. 54 КК.
Суд, виходячи з певних підстав (способу вчинення злочину, його наслідків, форми вини тощо), які мають бути викладені в мотивувальній частині вироку, враховуючи особливі властивості злочинця (агресивність, бажання заплутати обставини справи тощо), може, але не зобов'язаний застосувати до такої особи, визнаної винною у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, зазначене додаткове покарання.
Каральна особливість цього виду покарання полягає у втраті засудженим привілеїв і пільг, пов'язаних з його військовим, спеціальним званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом, яких суд його позбавив.
Військове звання - це звання, встановлене у Збройних Силах України (капітан, майор, полковник, генерал та ін.).
Спеціальні звання встановлені в органах внутрішніх справ України (капітан міліції, майор міліції, полковник та ін.) та в органах Податкової і Митної служб (інспектор податкової служби першого рангу, державний радник податкової служби та ін.).
Різні ранги встановлено для державних службовців, залежно від певної категорії посади, яку вони обіймають. Наприклад, особам, які обіймають посади, що належать до першої категорії, може бути присвоєний третій, другий або перший ранг. Ранги встановлено і для працівників дипломатичної служби (надзвичайний і повноважний посол, посол, радник першого класу, аташе та ін.)
Класні чини встановлено для працівників органів прокуратури (юрист першого класу, молодший радник юстиції та ін.)
Кваліфікаційні класи присвоюються суддям.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – це заборона засудженому обіймати конкретні посади або займатися конкретною діяльністю у будь-яких органах державної служби, органах місцевого самоврядування, приватних, комерційних, підприємницьких або інших (незалежно від форми власності) структурах чи організаціях. Цей вид покарання передбачено ст. 55 КК.
У відповідності до ст. 56 КК громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Цей вид покарання вперше введений у кримінальне законодавство України і не пов'язаний з обмеженням волі засудженого. Вид громадських робіт встановлюють органи місцевого самоврядування з додержанням вимог законодавства про працю і, зокрема, щодо праці в нічний час, гігієни і безпеки праці, праці жінок та неповнолітніх.
Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і виконуються не більше як чотири години на день, а для неповнолітніх - дві години на день.
Засуджений відбуває громадські роботи особисто, безоплатно за місцем свого проживання. Строк відбування громадських робіт здійснюється безперервно. В окремих випадках роботи можуть перериватися з причин медичного, сімейного або соціального характеру.
Виправі роботи – це вид покарання, який відповідно до ст. 57 КК "встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків". Відрахування провадяться за кожний відпрацьований місяць. Виправні роботи застосовуються частіше за все у тих випадках, коли було вчинено злочин невеликої тяжкості, а в деяких випадках і за вчинення злочинів середньої тяжкості.
Покарання у вигляді конфіскації майна, говориться в ч. 1 ст. 59 КК, полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Характерними ознаками покарання у вигляді конфіскації майна є: воно
1) призначається лише як додаткове покарання; 2) пов'язане з примусовим і безоплатним вилученням у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого; 3) встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини; 4) може бути призначене лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
Покарання у вигляді арешту (ст. 60 КК) полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Таке покарання (альтернативно з іншими видами покарання) передбачене в багатьох санкціях статей Особливої частини КК за вчинення злочинів невеликої тяжкості.
Новий вид покарання у кримінальному законодавстві України (ст. 61 КК), який полягає в утриманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням її до праці, як правило, на виробництві виправних центрів з виплатою їй не менш як 50 відсотків загальної суми заробітку.
Покаранню у вигляді обмеження волі властиві такі ознаки: воно
є основним видом покарання; 2) встановлено на строк від одного до п'яти років; 3) може бути застосовано, якщо передбачене санкцією статті Особливої частини Кодексу; 4) засуджені до такого виду покарання відбувають його в кримінально виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства і без постійної охорони і, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження; 5) особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані постійно перебувати в межах виправного центру під наглядом і сумлінно працювати. Строк покарання таких осіб обчислюється з дня прибуття їх до місця відбування покарання і постановки на облік у виправному центрі.
Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців за вчинений ними злочин належить до основних видів покарань. Воно полягає в примусовому триманні засудженого військовослужбовця строкової служби в дисциплінарній військовій частині протягом визначеного судом (у межах від шести місяців до двох років) строку.
Засуджений до такого покарання лишається військовослужбовцем; він виконує покладені на нього обов'язки військової служби і військового навчання в умовах особливого фізичного тягаря, пов'язаного з жорстким режимом відбування покарання. Засуджений, крім виконання обов'язків військової служби, обов'язково залучається до праці на виробничих об'єктах дисциплінарної військової частини або інших об'єктах, визначених
Міністерством оборони України.
Позбавлення волі є одним із основних і найбільш суворих різновидів покарань. Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчу установу закритого типу. Відповідно до ч. 2 ст. 63 КК позбавлення волі встановлено на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК.
Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років; позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (ст. 102 КК).
Довічне позбавлення волі пов'язане головним чином із запобіжними заходами щодо мети покарання. Це покарання введено до КК України не лише як самостійний вид, а й як такий, що замінив свого часу покарання у вигляді смертної кари.
Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) встановлюється за вчинення особливо тяжкого злочину і застосовується у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Довічне позбавлення волі – найсуворіше покарання у кримінальному праві України. Цей вид покарання передбачено в альтернативі з позбавленням волі на певний строк і за обмежене коло особливо тяжких злочинів.
