4. Поняття та види часу відпочинку

Право працівників на відпочинок забезпечується не тільки встановленням

норми тривалості робочого часу (ст. 50 КЗпП України), а й наданням працівникам відповідно до законодавства часу відпочинку. Конкретні умови

встановлення та використання часу відпочинку регулюються також на рівні локальних нормативних актів та індивідуальних трудових договорів.

Час відпочинку — це час, протягом якого працівник. відповідно до діючого законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку, звільняється від виконання своїх трудових обов’язків.

Законодавством встановлено такі види часу відпочинку:

• перерви протягом робочого дня (зміни);

• щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);

• вихідні дні (щотижневий відпочинок);

• святкові й неробочі дні;

• відпустки.

Святкові і неробочі дні. Святкові і неробочі дні встановлені ст. 73 КЗпП України.

Робота не допускається у святкові дні :

1 – січня – Новий рік,

7 – січня – Різдво Христове,

8 – березня – Міжнародний жіночий день,

1 і 2 – травня — День міжнародної солідарності трудящих,

9 – травня — День Перемоги,

28 – червня — День Конституції України,

24 – серпня — День незалежності України,

Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня — Різдво

Христове, один день (неділя) — Пасха (Великдень), один день (неділя) — Трійця.

5. Відпустки: поняття та їх види

Відпустка — це вільний від роботи час визначеної тривалості в календарних днях із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством.

Види відпусток:

1. щорічні відпустки:

• основна відпустка;

• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

• додаткова відпустка за особливий характер праці;

• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

2. додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3. творча відпустка;

4. соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5. відпустки без збереження заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. (ч. 1 ст. 75 КЗпП України).

Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України) при визначенні тривалості

щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, не враховуються.

Щорічна відпустка може надаватися (за бажанням працівника) у вигляді безперервного відрізку часу або частинами.

Тема 16. Трудова дисципліна, дисциплінарна та матеріальна відповідальність

1. Поняття та зміст трудової дисципліни.

2. Заходи заохочення.

3. Дисциплінарна відповідальність.

4. Дисциплінарні стягнення.

5. Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності.

6. Види матеріальної відповідальності.

1. Поняття та зміст трудової дисципліни

Трудова дисципліна – система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов’язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов’язків.

Зміст трудової дисципліни складається з трьох блоків: правової регламентації прав і обов'язків учасників трудового процесу, стимулювання сумлінної праці й відповідальності за невиконання, чи неналежне виконання трудових обов'язків.

Трудова дисципліна забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці і застосуванням, у необхідних випадках, заходів дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно зі ст. 88 КЗпП України нормальними умовами праці вважаються:

• справність машин, верстатів і пристроїв;

• вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;

• здорові та безпечні умови праці;

• належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх своєчасне подання;

• своєчасне забезпечення технічною документацією.