Теми рефератів, доповідей

1. Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні.

2. Постмодерн в Україні. Насичення культурного життя національним і постмодерністським змістом.

3. Українські літературні традиції в творчості сучасних письменників.

4. Нова модерністська генерація в українській літературі.

5. Традиція та новації в сучасному українському театральному і кіномистецтві.

6. Сучасна українська музика.

Перелік ключових термінів та понять до теми:

Державна мова, дисидентство, діаспора, духовна свобода, космополітизм, мартирологія, менталітет, Міжнародна асоціація україністів, плюралізм, соціокультурна ситуація, толерантність, традиції.

Рекомендована література

1. Аксіоми для нащадків: українські імена у світовій науці : зб. нарисів / упоряд. і передм. О. К. Романчука – Л. : Меморіал, 1992. – 544 с.

2. Дзюба І. Між культурою і політикою / І. Дзюба. – К. : Сфера, 1998. – 374 с.

3. Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релігія, культура / Я. Ісаєвич. – Л. : Світ, 1996. – 312 с.

5. Краснодембський З. На постмодерністських роздоріжжях культури / З. Краснодембський. – К. : Основи, 2000. – 197 c.

6. Культурологія : навч. посіб. / М. С. Кравець, О. М. Семашко, В. М. Піча та ін. ; за заг. ред. В. М. Пічі. – Л. : Магнолія плюс, 2003. – 353 с.

7. Лекції з історії світової та вітчизняної культури : навч. посіб. / за ред. А. Яртися та В. Мельника. – Вид. 2-ге. – Л. : Світ, 2005. – 568 с.: іл.

8. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі : монографія / С. Павличко. – 2-ге вид. – К. : Либідь, 1999. – 447 с.

10. Пашук А. Українська церква і незалежність України : монографія / А. Пашук. – Л. : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 364 с.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

(ІНДЗ) – це самостійне дослідження обсягом 10–15 сторінок, яке розкриває певну тему на базі присвячених їй друкованих праць. Основою написання ІНДЗ є ретельне вивчення джерел та наукових публікацій з даної тематики. У сучасному розумінні робота має містити творче начало, тобто студенту необхідно проявити самостійність суджень у процесі написання. ІНДЗ виконується студентом самостійно протягом усього періоду вивчення дисципліни. При необхідності отримуються консультації викладача. Робота здається на перевірку не пізніше ніж за два тижні до заліково-екзаменаційної сесії, однак, студент звітує про хід виконання ІНДЗ перед підведенням підсумків кожного модуля.

Щоб ІНДЗ було змістовним, необхідно приділити увагу добору матеріалу. Перш за все потрібно з’ясувати, яка існує література з теми роботи, скласти її список. Користуючись різними каталогами (алфавітним, систематичним, тематичним), бібліографічними виданнями, довідковою літературою, ви знайдете необхідну вам літературу.

Починати працю над ІНДЗ потрібно з вибору теми.

Кожна із запропонованих тем в своїй назві містить важливу проблематику. Осмислення її, відповіді на питання, що витікають з визначених проблем, складають головну думку реферативної роботи. Розкрити тему – означає дати повну, аргументовану, логічну відповідь на дані питання. Цього можна досягти за умови, що автор роботи дотримуватиметься чіткого плану викладання змісту. План будується таким чином: вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури та, за необхідністю, – додатки (ілюстрації, схеми, карти тощо).

Кожен з цих структурних елементів виконує свою важливу функцію.

Вступ. У вступі автор обґрунтовує свій вибір теми, вказує на її актуальність, значення для навчальних, наукових, практичних цілей, ступінь її розробки в наукових джерелах, також ставить головну мету у ІНДЗ, і вказує на засоби та методи її досягнення.

Цей компонент не потребує цитувань (хоч вони і допускаються), великої кількості абстрактних розмірковувань і великого обсягу.

В роботі бажано вказати на дослідників, які працювали над даним питанням, послатися на ті їхні праці, що мають безпосереднє відношення до обраної теми. Обсяг вступу не повинен перевищувати 15% від обсягу ІНДЗ.

Основна частина. Основна частина поділяється на розділи з конкретними назвами, в яких автор наводить основні теоретичні положення, факти, прикла­ди, цитати, коментарі. Все це робиться для того, аби послідовно й аргументовано довести головну думку роботи.

Важливо написати ІНДЗ самостійно. При цьому, якщо віднайдено аргументи і контраргументи щодо основних питань, можна вступати в полеміку. Цінність роботи підвищується, якщо автор доречно і сміливо використовує цитати для підтвердження або спростування певної думки. Матеріал, що цитується в основній частині (незалежно від форми цитування – дослівного чи світоглядно-змістового, тобто своїми словами), не повинен перевищувати 50% обсягу ІНДЗ.

Висновки. Це – підсумок роботи. У викладі потрібна точність і лаконічність. Формулюються основні висновки, вказуються питання, які вдалося висвітлити найбільш повно, та ті, які потребують подальшого осмислення. Висновки не потребують цитат, припущень, розмірковувань. Можна, якщо це є доцільним, внести власні пропозиції.

Бібліографія або Список використаної літератури. Укладається за алфавітним порядком. Насамперед зазначається прізвище та ініціали автора, потім йде повна назва праці, місце та рік видання. Після цитат в тексті роботи або інших посилань на певне джерело, в дужках вказується його порядковий номер за списком використаної літератури, а поряд (після коми) номер його сторінки, на яку посилався студент.

Наприклад:

1. Попович М. Нарис історії культури України: навч. посіб. – К., 2001.

2. Корінний М. М., Потапов Г. Г., Шевченко В. Ф. Короткий термінологічний словник з української та зарубіжної культури. – К., 2000.

3. Українська та зарубіжна культура / За ред. М. М. Заковича. – К., 2002.

4. Грабовська І. Проблема засад дослідження українського менталітету та національного характеру // Сучасність. – 1998. – № 5. – С. 58–70.

Додатки. У додатки можна включити зразки документів, ілюстрації, графічні схеми тощо. Вони обов’язково мають бути пронумеровані й у тексті на них мають бути посилання. Велике значення для розкриття змісту та оформлення реферативної роботи має ілюстративний матеріал. ІНДЗ значно виграє у навчальному та естетичному плані, якщо студент розмістить на його сторінках, а також окремими вкладками, репро­дукції картин, фотографій, малюнків тощо. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок. У додатках розміщують матеріал, який доповнює роботу.