Тестові завдання для підсумкового контролю знань студентів Зразок тестових завдань

Варіант 1

Оберіть одну правильну відповідь:

1. Етимологія поняття «культура» (cultura) походить з:

а) латинської мови;

б) італійської мови;

в) грецької мови.

2. Послідовність створення концепцій культури в українській культурології:

а) символічна Г. Сковороди, революційно-демократична Т. Шевченка, «філософія мови» О. Потебні, «філософія серця» П. Юркевича, «азіатського ренесансу культури» М. Хвильового;

б) революційно-демократична Т. Шевченка, символічна Г. Сковороди, «філософія серця» П. Юркевича, «філософія мови» О. Потебні, «азіатського ренесансу культури» М. Хвильового;

в) революційно-демократична Т. Шевченка, символічна Г. Сковороди, «філософія мови» О. Потебні, «азіатського ренесансу культури» М. Хвильового, «філософія серця» П. Юркевича.

3. Джерельна база вивчення історії української культури – це:

а) такі її стародавні писемні пам’ятки, як «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім», козацькі літописи тощо;

б) низка таких писемних джерел, як «Велесова книга», давньоруські і козацькі літописи, першодруки, пам’ятки наукової, філософської та художньої літератури;

в) низка писемних джерел, в яких вона фіксується.

4. Вивчення української культури як цілісного історичного процесу започаткував:

а) Іван Франко;

б) Михайло Грушевський;

в) Іван Огієнко.

5. Методологічні засади вивчення історії української культури – це:

а) сукупність культурологічної методології та методики, головних положень теорії культури, що застосовуються до вивчення історії української культури;

б) сукупність вихідних методологічних принципів та методів, що застосовується до вивчення історії української культури;

в) сукупність теоретичних культурологічних парадигм, концепцій (теорій) культури та головних сучасних підходів до розуміння культури, що застосовуються до вивчення історії української культури.

6. Яке визначення етнічної культури?

а) етнічна культура – це культура етносу. Вона «анонімна» – твориться всім народом (етносом), має етнічну самобутність, що відрізняє її від інших культур світу;

б) етнічна культура – це народна культура (культура певного народу). Вона твориться всім народом (етносом), а, отже, має етнічну специфіку;

в) етнічна культура – це вся сукупність матеріальних і духовних вартостей, створених етносом впродовж своєї історії, а також сама його культурна діяльність, що в сукупності складають нагромаджений етносом культурний потенціал, який характеризується своєю самобутністю та внеском у загальнолюдську культуру.

7. Національна культура – це:

а) культура нації, яка твориться національною культурною елітою. Вона, як і етнічна, має національну самобутність, відрізняючись своєю специфікою від інших культур світу;

б) вся сукупність матеріальних і духовних вартостей, створених нацією впродовж своєї історії, а також сама її культурна діяльність, що в сукупності складають нагромаджений нацією культурний потенціал, який характеризується своєю самобутністю та внеском у світову культуру;

в) культура нації, яка твориться професійною національною культурною елітою. Тобто, її досягнення (здобутки) завдячують творчості конкретних виданих професійних культурних діячів, імена яких складають її славу.

8. Структура етнічної (національної) культури охоплює:

а) матеріальну і духовну культуру, що має етнічну (національну) самобутність та мову як вербальну форму її існування;

б) географічний простір та кліматичні умови, в яких вона існує, господарство, побут, різні галузі матеріальної та духовної культури, включно з народною творчістю, а також мову як засіб її само ідентифікації;

в) географічний простір, кліматичні умови, в яких вона існує, різні галузі матеріальної та духовної культури, особливості господарської діяльності, побутової культури та народної творчості, а також спільну мовну культурну основу.

9. Культурна самобутність етносу (нації) – це загалом:

а) оригінальність, особливість їх культури;

б) неповторність, унікальність їх культури;

в) Відмінність їх культури, що відрізняє її від інших культур.

10. Яке співвідношення мови і культури?

а) Мова є головним засобом збереження й успадкування культурних традицій та умовою культурної наступності, розвитку культури, тобто основою збереження і передачі культурного досвіду людства загалом і кожного народу зокрема;

б) мова є основою збереження і передачі культурного досвіду, головним засобом творення, функціонування і розвитку етнічної (національної) культури, вербальною формою існування й розвитку культури загалом;

в) мова – це вербальна форма існування і розвитку різних галузей матеріальної й духовної культури, основа збереження і передачі культурного досвіду різними поколіннями людей.

11. Культурна самобутність етносу (нації) виявляє себе, насамперед, у:

а) їх мові;

б) побутовій основі їх культури;

в) етнографії і фольклорі народу.

12. Культурні звичаї – це:

а) традиції культурного життя народу;

б) усталений спосіб культурного життя (існування) народу;

в) особливі форми культурної життєдіяльності народу.

13. Культурні традиції – це:

а) Форми культурного життя, що існують давно;

б) позабіологічний процес передачі культурного досвіду, пов’язаного зі звичаями;

в) форми культурного життя, що успадковуються.

14. Серед рис українського національного характеру є такі, як:

а) гостинність, доброзичливість, щирість;

б) раціоналізм мислення;

в) орієнтація на Захід, а не на Схід.

15. Для української етнопсихології (національної психології) насамперед характерні:

а) відкритість до сприйняття і запозичення чужого;

б) працелюбність, діловитість, любов до порядку, комфорту, чистоти;

в) схильність до демократії, незалежності.

16. Які історичні типи (головні періоди, етапи, епохи історії) української культури?

а) культура первісного суспільства, дослов’янської (античної) і слов’янської (язичницької) доби в історії України; культура формування давньоукраїнської народності і українського народу; культура Київської Русі і княжої доби; Козацької доби, Українського Проторенесансу і Ренесансу, Бароко, Козацької держави і Просвітництва; українське національно-культурне відродження ХІХ ст.; українська культура ХХ ст. та сучасна українська культура;

б) первісна культура (передслов’янська, античності та кочових народів і слов’янська) в історії України; культура княжої доби і Київської Русі; українська культура XIV–XVIII ст. (часів формування давньоукраїнської народності та Козацької доби і Козацької держави – українського Ренесансу, Бароко і Просвітництва); українське національно-культурне відродження кін. XVIII–XІX ст.; українська культура ХХ – поч. ХХІ ст.;

в) первісна культура передслов’янського і неслов’янського населення, античної та слов’янської доби в історії України; культура княжої доби (Київської Русі та Галицько-Волинської Русі) в історії України; українська культура XIV–XVIIIст. (періоду формування української народності та Козацької доби – українського Ренесансу, Бароко і Просвітництва); українське національно-культурне відродження кін. XVIII – поч. XX ст.; українська культура ХХ – поч. ХХІ ст.

17. Під поняттям «українська культура» («тип української культури») розуміється:

а) тип культури, притаманний українцям і Україні;

б) синтез етнічно-національного історичного типу культури українців та зонально-регіонального України;

в) історія української культури та її змістове наповнення.

18. Які теорії про походження українців вважаються найбільш переконливими?

а) міграційна, автохтонна, Чорноморсько-Дунайська;

б) автохтонна, міграційна, проміжна;

в) автохтонна, міграційна, компромісна.

19. Яка історія походження етноніму «Україна»?

а) 1185 р. у «Повісті минулих літ» Нестора;

б) 1187 р. у Іпатіївському літописі;

в) 1189 р. у Галицько-Волинському літописі.

20. Які історичні версії назви «Україна»?

а) від «оукраїни» – «окраїни» якоїсь території;

б) від «оукраїни» – «країни», тобто – держави;

в) від «оукраїни» – «землі», «края» як певної території.

21. Духовні складники української культурної самобутності:

а) етнопсихологія, ментальність, характер, мова, етнографія (звичаї та обряди, побут), фольклор (усна та музично-пісенна народна творчість), моральність та «двовір’я» релігії українців, зокрема – матріархат, культ землі та козаччини тощо;

б) мова, релігійність та ментальність, етнографія та фольклор, пісні і танці українців, зокрема – феномен «двовір’я», матріархат, культ землі і козацький ідеал тощо;

в) мова та особливості ментальності, релігійності, моралі, етнографії (звичаїв та обрядів, побуту) й фольклору (усної та музично-пісенної народної творчості) українців, зокрема – феномен «двовір’я» в релігійності, культ землі, ідеали жінки та козацтва тощо.

22. Які хронологічні рамки головних періодів історії української культури?

а) ІV тис. до н. е. – І тис. н. е.; 988 р. – 1240 р.; XІV– XVIІІ ст.; ХІХ–ХХ ст.; поч. ХХІ ст.;

б) 25–10 тис. до н. е.; 7–5 тис. до н. е.; 4–3 тис. до н. е., 2 тис. до н. е. – кін. 1 тис. н. е.; Х–ХІІІ ст.; ХІV–ХV ст.; ХVІ–ХVІІІ ст.; кін. ХVІІІ–ХІХ ст.; ХХ – поч. ХХІ ст.;

в) 800 тис. до н. е. – кін. ІХ ст.; 882 р. – ХІІІ ст.; ХІV–ХVІІІ ст.; кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст.; ХХ – поч. ХХІ ст.

23. Український культурний архетип – це буквально:

а) давній тип культури;

б) історичний тип культури;

в) старовинний тип культури.

24. Художньо-мистецькі стилі в українській культурі за порядком їх появи – це:

а) візантійський, готичний, бароко, класицизм, модерн;

б) ренесансний, класицизм, бароко, модернізм, реалізм;

в) візантійський, бароко, рококо, реалізм, романтизм.

25. Предметом історії української культури є:

а) вивчення пам’яток матеріальної та духовної культури українців тощо;

б) закономірності та особливості виникнення й історичного розвитку української культури тощо;

в) явища культури і культурні процеси в історії України тощо.

Варіант 2

Оберіть одну правильну відповідь:

1. Перші сліди перебування людини на території України датуються:

а) 4–3 тис. р. до н. е.;

б) 200 або 25–10 тис. р. до н. е.;

в) 800 тис. р. до н. е.

2. Кам’яна доба в Україні відноситься до типу культури:

а) історичного;

б) історико-археологічного;

в) формаційного.

3. Культ Сонця слов’яни – «діти, онуки Дажбога» успадкували від:

а) індоєвропейців;

б) трипільців;

в) кіммерійців.

4. Руська єпархія виникла після:

а) Аскольдового «хрещення полян»;

б) Хрещення Ольги;

в) Володимирового «Хрещення Русі».

5. Феномен «двовір’я» українців – це синтез:

а) язичницьких та християнських вірувань;

б) християнського віровчення та язичницької обрядовості;

в) християнської та язичницької Св. Трійці.

6. Церковно-слов’янська писемність була створена Кирилом і Мефодієм у:

а) 858 р. як переклад Апостола і Псалтиря;

б) 860 р. як кирилиця;

в) 863 р. як глаголиця.

7. «Батько української історії»:

а) Іларіон;

б) Никон;

в) Нестор.

8. Найбільше відомі збережені або реконструйовані храми Київської Русі:

а) Десятинна, Софіївська, Успенська – всі у Києві;

б) Софіївська та Успенська, Михайлівський Золотоверхий собор – у Києві та Спасо-Преображенський – у Чернігові;

в) Десятинна, Софіївська, Михайлівський Золотоверхий собор – у Києві та Спасо-Преображенський – у Чернігові.

9. Найбільш відомі іконописні школи Київської Русі:

а) Київська, Новгородська, Чернігівська;

б) Київська, Новгорд-Сіверська, Галицька;

в) Київська, Чернігівська, Галицька.

10. Найбільш помітним у музично-театральному мистецтві Київської Русі був феномен:

а) візантійського хорового співу;

б) лялькового театру (вертепу);

в) скоморошества.

11. Що таке перше, друге та третє відродження в історії національно-культурного життя України? Які їх хронологічні рамки?

а) це українська культура Козацької доби (українського Ренесансу, бароко та Просвітництва) кін. XVI–XVІII ст., українське національно-культурне відродження кін. XVIII – поч. ХХ, українська культура ХХ – поч. ХХІ ст. (сучасна українська культура);

б) це український Ренесанс кін. XVI – пер. пол. XVII ст., українське національно-культурне відродження кін. XVІІI – поч. ХХ ст., сучасна українська культура ХХ – поч. ХХІ ст.;

в) це культура Галицько-Волинської Русі XІІI – пер. пол. XІV ст., як історична спадкоємиця культури Київської Русі, власне український Ренесанс кін. XVI – пер. пол. XVІI ст. та його продовження у кін. XVIІІ – поч. ХХ ст. та ХХ – поч. ХХІ ст.

12. Поширення ідей раннього гуманізму в Україні було пов’язане з творчістю:

а) Петра Могили, Інокентія Гізеля, Івана Вишенського;

б) Мойсея Маймоніда, Аль Газалі, Еразма Роттердамського;

в) Юрія Дрогобича, Павла Русина, Станіслава Оріховського.

13. Плюралізм культурно-освітнього руху в Україні наприкінці ХVІ – першій половині ХVІІ ст. полягав у:

а) існуванні різних навчальних закладів греко-слов’яно-латинського типу;

б) різноманітності українських навчальних закладів (Острозької академії, братських шкіл, Києво-Могилянської академії);

в) різноманітності конфесійної орієнтації та освітньої традиції навчальних закладів в Україні.

14. Завершення культури козацького Бароко і загалом Козацької доби остаточно знаменує:

а) скасування Гетьманщини;

б) ліквідація Запорізької Січі;

в) закріпачення Лівобережної України.

15. Своєрідність українського Просвітництва насамперед полягає у:

а) його поєднанні з культурою українського (козацького) бароко;

б) ролі Києво-Могилянської академії у розповсюдженні його ідей;

в) національному культурно-просвітницькому чиннику УГКЦ.

16. Просвітництво Г. Сковороди особливо виявило себе у його діяльності як:

а) поета і композитора;

б) викладача філософії і байкаря;

в) філософа і педагога-новатора.

17. Центр українського Бароко в освіті, філософії, історичній науці, літературі, драматургії, театральному та музичному мистецтві:

а) Запорізька Січ;

б) Львів;

в) Київ.

18. Центрами українського Бароко у архітектурі були передусім:

а) Київ і Львів;

б) Київ і Запорізька Січ;

в) Львів і Жовква.

19. Провідними осередками українського Бароко у образотворчому мистецтві (скульптурі, живописі) були передусім:

а) Київ і Львів;

б) Київ і Запорізька Січ;

в) Львів і Жовква.

20. Центрами українського Рококо були:

а) Острог, Харків і Чигирин;

б) Запорізька Січ, Київ і Батурин;

в) Київ, Львів і Жовква.

21. Центром українського Просвітництва (в освіті та філософії) був:

а) Київ;

б) Острог;

в) Львів.

22. Народницький період стосується:

а) 1840–1880-х рр.;

б) 1846–1890-х рр.;

в) 1780– 1840-х рр.

23. Дворянський (шляхетський) період стосується:

а) 1780–1840 рр.;

б) 1790–1846 рр.;

в) 1798–1850 рр.

24. Модерністський період стосується:

а) 1888–1910 рр.;

б) 1880–1917 рр.;

в) 1890–1914 рр.

25. Новітній час в Україні стосується української культури:

а) поч. ХХ ст. (до 1914 р.);

б) ХХ ст. (до 60-х рр.);

в) постмодерну з 60–70-х рр. ХХ ст.