Контрольні питання

1. Структура патентної інформації.

2. Види патентної документації.

3. Джерела патентної інформації.

4. Бюлетень „Промислова власність” – офіційне видання Відомства.

5. Основні етапи патентного діловодства України.

6. Використання міжнародних класифікаторів для пошуку патентної інформації.

7. Система побудови Міжнародної класифікації ОПВ

8. Довідково-пошуковий апарат до інформації.

Література

1. Дахно И.И. Патентоведение. – Харьков: Ксилон, 1997. – 313 с.

2. Святоцький О.Д. Інтелектуальна власність: Словник-довідник у 2 т. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2000.

3. Рясенцев В.А. Патентоведение. – М.: Машиностроение, 1984. – 352 с.

4. Святоцький А.Д. Охорона промислової власності вУкраїні. Монографія. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 1997. – 428 с.

5. Дахно И.И. Патентно-лицензионная работа. – К.: Блиц-информ, 1996. – 256 с.

6. Кириєнко Є.Г. Патентознавство і науково-технічна інформація: Посібник для вузів. – К.: ВШ, 1972. – 205 с.

7. Мухопад В.И. Лицензионная торговля: маркетинг, ценообразование, управление: изд. 2-е, пере раб. и доп. – М.: ИНИЦ, 1998. – 339 с.

8. Патентні дослідження. Методичні рекомендації./ За ред. В.Л.Петрова. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – 264 с.

Тема 6. Міжнародна співпраця у галузі правової охорони об’єктів промислової власності Лекція 1. Міжнародна співпраця у галузі правової охорони об’єктів промислової власності.

1. Міжнародні органи та організації з питань інтелектуальної власності.

2. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).

3. Паризька конвенція щодо охорони промислової власності від 26.12.1991р.

4. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.

5. Патентування винаходу в іноземних державах за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ).

6. Процедура одержання європейського патенту; процедура Євро-РСТ.

7. Патентування винаходу за процедурою Євразійської патентної конвенції (ЄАПК).

Міжнародні органи та організації з питань інтелектуальної власності

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОIВ) є міжурядовою організацією, що була заснована конвенцією, підписаною в Стокгольмі 17.07.67 р. під назвою “Конвенція інтелектуальної власності”. Вона набула чинності у 1970 р.

ВОIВ – це одна з 16-ти “спеціалізованих установ”, що входять до системи ООН.

На ВОIВ покладено завдання: сприяти охороні інтелектуальної власності в усьому свiтi шляхом співробітництва між державами i забезпечувати адміністративне управління союзами, кожний з який був створений на основі багатостороннього договору i займається правовими i адміністративними аспектами інтелектуальної власності.

Виконавчим головою ВОIВ є Генеральний директор. Секретаріат ВОIВ називається “Міжнародне Бюро ВОIВ”. На 15.07.99р. членами ВОIВ є 171 країна, в тому числі й Україна.

Міжнародне Бюро ВОIВ функціонує з 1970р. i є правонаступником “Об’єднаних бюро по охороні інтелектуальної власності”, якi були засновані Паризькою конвенцією по охороні промислової власності i Бернською конвенцією по охороні літературних i художніх творів. Міжнародне бюро виконує органiзацiйнi (адмiнiстративнi) функції щодо більшості міжнародних угод у сфері охорони промислової власності, авторського права і суміжних прав.

Названа організація є міжурядовою організацією системи ООН. Штаб-квартира знаходиться у Швейцарії (м. Женева). Наша громадськість значно ширше була ознайомлена з діяльністю таких спеціалізованих установ ООН як Організація Об’єднаних Націй з питань утворення, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна Організація Праці, Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Світовий банк (Міжнародний банк реконструкції і розвитку – МБРР), Продовольча і сільськогосподарська організація (ПСО) і т.д.

ВОІВ почала свою діяльність ВОIB ще в минулому сторіччі, коли були підписані Паризька конвенція по охороні промислової власності та Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів.

Формально ВОIB була створена відповідно до конвенції, підписаної в столиці Швеції Стокгольмі 14 липня 1967 року. Після завершення роботи Дипломатичної конференції, Конвенцію підписали відразу 39 держав.

Українська РСР, приєднуючись до Конвенції, заявила: “Створена ВОІВ Конвенція регулює питання, що стосуються інтересів усіх країн. Вона повинна бути відкрита для участі всіх держав відповідно до принципу їхньої суверенної рівності”. Ця заява дослівно повторювала відповідну заяву СРСР.

Конвенція набула чинності 26 квітня 1970 року. Статус спеціалізованої установи ООН Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності отримала 17 грудня 1974 року. У зв’язку зі створенням ВОІВ почала функціонувати система, яка встановила чіткий зв’язок між численними міждержавними угодами в сфері охорони інтелектуальної власності.

Стаття друга Конвенції подає таке визначення: “... інтелектуальна власність охоплює права, що стосуються:

• літературних, художніх і наукових добутків;

• виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо телепередач;

• винаходів у всіх сферах людської діяльності;

• наукових відкриттів, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень;

• захисту проти несумлінної конкуренції, а також всіх інших прав, що стосуються інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях”.

Будь-яка держава стає членом ООН після здачі Генеральному директору ВОIB на збереження ратифікаційної чи грамоти (акта) про приєднання. Держави-учасниці Паризької конвенції по охороні промислової власності чи Бернської конвенції по охороні літературних і художніх творів.

ВОІВ створена для:

• сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом установлення співробітництва між країнами і взаємодії з міжнародними організаціями;

• забезпечення адміністративного співробітництва між Союзами в сфері охорони інтелектуальної власності.

Функції ВОIB:

• сприяння підписанню нових міжнародних договорів і удосконалення національних законодавств по інтелектуальній власності;

• надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;

• збір і поширення інформації

• забезпечення роботи служб, що спрощують одержання правової охорони винаходів, товарних знаків і промислових зразків у випадку одержання такої охорони в декількох країнах;

• сприяння розвитку інших видів адміністративного співробітництва між державами-членами ВОІВ.

ВОIB централізує адміністративне управління Союзами в Міжнародному бюро в Женеві. Це вигідно з погляду раціональної витрати фінансових засобів на виконання адміністративних функцій. ВОIB виконує також адміністративні функції.

Організаційна структура ВОIB має три керівних органи:

1. Генеральну Асамблею.

2. Конференцію.

3. Координаційний комітет.

Виконавчою главою ВОIB є Генеральний директор, якого обирає на 6 років Генеральна Асамблея.

Міжнародне бюро (секретаріат ВОІВ) готує та проводить наради, розробляє нові проекти міжнародних договорів у сфері охорони промислової власності, здійснюючи різноманітну діяльність, спрямовану на розвиток міждержавного співробітництва.

Бюро централізує інформацію, що стосується охорони інтелектуальної власності, є депозитарієм більшості угод, підписаних під егідою ВОІВ. До його складу входять служби міжнародної реєстрації товарних знаків, промислових зразків і найменувань місць походження.